Ян Рабштинський (маршалок)
| Ян Рабштинський пол. Jan Rabsztyński | ||
 | ||
| Родовий герб Топор | ||
| ||
|---|---|---|
| 1501 — 1505 | ||
| Монарх: | Олександр Ягеллончик | |
| Попередник: | Анджей Кошьцєлецький | |
| Наступник: | Станіслав Яроцький | |
| Смерть: |
не раніше 28 травня 1505 і не пізніше 26 серпня 1505  | |
| Країна: |
 Королівство Польське | |
| Батько: |
Ян Рабштинськийd | |
Ян Рабштинський із Тенчина, Рабштина, Ксьонжа Великого, Крашьніка гербу Топор (нар. 1460-ті — пом. 1505) — державний діяч Королівства Польського, надвірний маршалок (1501—1505); староста рабштинський, сандомирський (1502—1505), плоцький (1502—1505).
Народився Ян, ймовірно, в 1460-х роках[1] у сім'ї майбутнього каштеляна завихостського та вішьлицького Яна Рабштинського[pl] та Барбари з Волі Конінської, доньки ловчого люблінського Яна Конінського. Мав 2 братів Анджея[pl] та Станіслава.
Вперше згадується в документах 4 лютого 1489 року. До початку XVI століття згадується без будь-яких урядів[2].
У листопаді 1501 року був призначений на посаду надвірного маршалка, обіймав її до кінця життя. Одночасно з ним, ймовірно, під час відсутності Яна біля короля, обов'язки маршалка також виконували Станіслав Лянцкоронський (1503—1504), Ян Оссолінський (1504) і Януш Свєрчовський (1505)[3].
1502 року брав участь у змаганнях за прибуткову посаду Краківського войського, зокрема, отримав номінацію на цей уряд на початку року. Проте ця номінація не була реалізована й 23 листопада 1502 року взагалі була скасована[4][5]. Цього ж року отримав староства плоцьке та сандомирське, які тримав до кінця життя[6].
14 квітня 1502 року Ян Рабштинський, разом із каштеляном львівським Станіславом Ходецьким і секретарем коронним Яном Лаським, приймали присягу (лже)свідків у королівському суді щодо нібито шляхетства гербу Сулима Еразма Цьолека[pl], завдяки чому останній зміг стати каноніком краківським і далі розвинути свою духовну кар'єру[7].
Помер Ян Рабштинський, орієнтовно, в середині 1505 року. У заповіті він виділив 350 флоринів на створення золотого келиху для Краківської катедри[2].
Після смерті батька на переломі 1498/1499 разом із братом Анджеєм без поділу (колективно, спільно) одідичили маєтності останнього: ключі крашьніцький і ксьонзький, тенуту рабштинську та декілька окремих сіл[2].
1502 року Ян продає Касперу Кізінгеру свинцеву гуту, що належала до Рабштинського замку, за 90 гривень[8].
1504 року король Олександр Ягеллончик на прохання маршалка двору Яна Рабштинського звільнив його місто Крашьнік з прилеглими селами від податків на 8 років через те, що вони були знищені татарами[9].
Був одружений із Барбарою зі Спрови гербу Одровонж, придворною королеви Єлизавети[10]. Мали двох доньок:
- Зофія — дружина Міколая Слабоша;
- Анна — дружина Міколая Морського[11].
- ↑ Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 566.
- ↑ а б в Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 578.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 86.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 137.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 112.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 303.
- ↑ Encyklopedyja powszechna, Tom Ósmy: Eckhof-Flemming, Warszawa, 1861, s. 358—359.
- ↑ Sławomir Dryja, Zamek Rabsztyn, Historia. Stowarzyszenie Zamek Rabsztyn.
- ↑ Kraśnik zamek i klucz. Słownik historyczno-geograficzny ziem Polskich w Średniowieczu. Edycja elektroniczna.
- ↑ Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 580.
- ↑ Adolf Szyszko-Bohusz, Trzy kościoły Hallowe: Olkusz, Kraśnik, Kleczków / uzupelnil Maryan Sokołowski, Kraków, Nakładem Akademii Umiejętności, 1913, s. 56.
- Janusz Kurtyka, Rabsztyński Jan h. Topór (zm. 1505), [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. 29: Przerębski Samuel - Raduński Edmund, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1986, s. 572–575.
- Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997.
 |
|---|