Станіслав Іраклій Любомирський

Станіслав Іраклій Любомирський Станіслав Геракліуш Любомирський
Псевдо	Stanislaus Lysimachus Eques Polonus і Mirobulius Tassalinus
Народився	4 березня 1642(1642-03-04) Ряшів, Річ Посполита
Помер	17 січня 1702(1702-01-17) (59 років) Варшава
Поховання	Church of St. Anthony of Padua, Warsawd
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	польська
Посада	маршалок надвірний коронний, великий маршалок коронний, підстолій великий коронний, Маршалок Сейму Речі Посполитої, староста списькийd і посол Сейму Речі Посполитої
Конфесія	католицтво
Рід	Любомирські
Батько	Єжи-Себастьян Любомирський
Мати	Констанція Ліґенза
Брати, сестри	Анна Кристина Любомирськаd, Кристина Любомирськаd, Ієронім Августин Любомирський, Єжи Домінік Любомирський, Олександр Михайло Любомирський і Франциск Себастьян Любомирський
У шлюбі з	Зофія Опалінська Ельжбета Денгофф
Діти	Ельжбета Гелена, Теодор Юзеф, Францішек, Юзеф
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

|пыдданство=

Станіслав Іраклій Любомирський, Станіслав Геракліуш Любомирський (пол. Stanisław Herakliusz Lubomirski, 1642 — 17 січня 1702) — державний та військовий діяч, поет, драматург часів Речі Посполитої. Представгик магнатського роду Любомирських гербу Дружина.

Життєпис

Син Єжи-Себастьяна Любомирського, гетьмана коронного польного, і його першої дружини Констанції Ліґензи.

Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі Торуні в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. Із 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.

У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою спиським. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.

Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.

Творчість

С. І. Любомирський є автором трактату «Про стилі, або способи говорити і писати» (який є частиною циклу «Бесід Артаксеркса і Евандра», 1683 рік).

У доробку Любомирського також є пасторальні комедії «Ерміда, або Королева пастушок» (1664 рік) — у віршах, «Комедія про Дон-Альварес» — у прозі. У них поряд з мотивами, почерпнутими в популярних на той час західноєвропейських новелах, іноді вводяться польські побутові елементи.

Сім'я

Перша дружина — Зофія Опалінська діти:

• Ельжбета Гелена Сенявська — улюблениця батька

Друга дружина — Ельжбета Денгофф (†1702, похована у парафіяльному костелі Ланьцута), діти:

• Теодор — краківський воєвода, австрійський фельдмаршалок, списький староста
• Францішек — генерал, вчинив самогубство
• Юзеф — чернігівський воєвода.

Див. також

• Палац Лазєнковський

Джерела

• Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — S. 471—476. (пол.)
• Matwijowski K. i Roszkowska W. Lubomirski Stanisław Herakliusz h. Szreniawa (ok.1642—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 45—50. (пол.)

Посилання

• Lubomirscy (01) (пол.)