Призман
| Призман | |
|---|---|
| |
| Систематична назва | тетрацикло[2.2.0.02,6.03,5]гексан |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 650-42-0 |
| SMILES | C12C3C1C4C2C34[1] |
| InChI | InChI=1S/C6H6/c1-2-3(1)6-4(1)5(2)6/h1-6H |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C6H6 |
| Молярна маса | 78,11 г/моль |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Призма́н — хімічна сполука, поліциклічний вуглеводень складу C6H6. Ізомер бензену. Просторове розташування атомів вуглецю в молекулі призману нагадує трикутну призму. За зовнішнім виглядом — безбарвна рідина[джерело?].
Структуру призману вперше запропонував Альберт Ладенбург у 1869 році як один з можливих варіантів будови бензену (окрім нього пропозиції щодо цього висували також Дьюар, Гюккель, Клаус[en])[2]. Попри помилковість цього припущення, відповідна сполука все ж була згодом синтезована у фотохімічних реакціях.
Призман утворюється в ході ізомеризації бензену під дією ультрафіолетового випромінювання. Важливу роль тут відіграє довжина хвилі, оскільки вона визначає продукти реакції. Ізомеризація до призману відбувається при довжині 206 нм — при цьому реакція проходить через стадію утворення структури Дьюара (біцикло[2.2.0]-гекса-2,5-дієну). При більшій довжині хвилі (254 нм) продуктом є структура Гюккеля (бензвален)[3]. Усі отримувані структури є нестійкими і при нагріванні чи опромінюванні легко ізомеризуються до вихідного бензену[4]:
У 1973 році був запропонований метод хімічного синтезу призману[5]:
Вихідною сполукою для повного синтезу є бензвален, котрий можна отримати з циклопентадієну при обробці метиллітієм і дихлорометаном у диметиловому етері при -45 °C[6]. При охолодженні проводять взаємодію між бензваленом і 4-фенілтріазоліндіоном, сильним дієнофілом, які утворюють продукт 2, що виділяють після пропускання через силікагель за допомогою елюенту хлороформу (вихід складає 50—60%). Після рефлюксу у водно-метанольній суміші протягом 24 годин, екстракції та обробки розчином хлориду міді(II) утворюється похідна, що у лужному розчину дає діазосполуку 3 (вихід 65% після кристалізації з пентану і сублімації). Останньою стадією є фотоліз діазосполуки, що веде до утворення призману і азоту (вихід 8%)[7].
- ↑ Prismane
- ↑ Гауптман З., Грефе Ю., Ремане Х. Органическая химия / Пер. с нем. под ред. В. М. Потапова. — М. : Химия, 1979. — С. 259. (рос.)
- ↑ Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія : підручник. — Вид. 3-тє, стереотипне. — Львів : Центр Європи, 2006. — С. 597. — ISBN 966-7022-19-6.
- ↑ Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — С. 661. — ISBN 966-7065-87-4.
- ↑ Katz, Thomas J., Acton, N. Synthesis of prismane // Journal of the American Chemical Society. — 1973. — Т. 95, вип. 8 (25 грудня). — С. 2738. — DOI:. (англ.)
- ↑ Katz, Thomas J., Wang, E. Jang, Acton, N. Benzvalene synthesis // Journal of the American Chemical Society. — 1971. — Т. 93, вип. 15 (25 грудня). — С. 3782. — DOI:. (англ.)
- ↑ Synthesis of prismane by Thomas J. Katz (1973). synarchive.com. The Organic Synthesis Archive. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. Процитовано 13 жовтня 2015. (англ.)
|
Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |