Перейти до вмісту

Рене Ґосінні

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рене Ґосіні)
Рене Ґосінні
фр. René Goscinny
Ім'я при народженніфр. René Goscinny
Народився14 серпня 1926(1926-08-14)[4][1][…]
V округ Парижа, Париж[5][6] або Париж[7]
Помер5 листопада 1977(1977-11-05)[1][2][…] (51 рік)
XVII округ Парижа, Париж[6] або Париж[7]
·інфаркт міокарда[8]
Похованняцвинтар дю Шатоd
Країна Франція[9]
Діяльністьсценарист, режисер, продюсер, актор
Галузькомікс і підліткова література[10]
Відомий завдякиписьменник і видавець
Знання мовфранцузька[1][11]
ЗакладSud-Ouestd, Спіруd і Piloted
Роки активності1946[9] — 1977[9]
Magnum opusАстерікс, Щасливчик Люк і Le Petit Nicolasd
Посадаголовний редактор
БатькоStanislaus Goscinnyd
МатиAnna Goscinnyd
ДітиAnne Goscinnyd
Нагороди
IMDbID 0331453

Рене́ Ґосінні́ (фр. René Goscinny; *14 серпня 1926(19260814) — †5 листопада 1977) — французький письменник та видавець польсько-єврейського походження, один з авторів коміксу про Астерікса.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1926 року в Парижі, у родині польсько емігрантів єврейського походження. Батько, Станіслав Симха Ґосцінний (Ґосцінний — у перекладі з польської «Гостинний»; *1887 — †1943) — третій син варшавського рабина Абрама Ґосцінного. Приїхав до Парижу у 1906 році — студіювати хімію і стати інженером. Мати — Анна Бересьняк-Ґосьцінна (*1889 — †?), народилася у Ходоркові (тепер — село на Житомирщині) у сім'ї видавців. За іншими даними — у містечку Ходорів на Галичині (тоді — Бібрський повіт Австро-Угорщини, тепер — Стрийський район Львівської області України)[12]. Була змушена покинути рідне село (чи містечко) через постійні єврейські погроми. Родина Березняків оселилася в Парижі у 1912 році. Батько Ганни, Лазар Абрам Березняк, відкрив друкарню на вулиці Лаґранж, 12 (5-й район). Він спеціалізувався на тиражуванні різних газет і журналів мовою їдиш, а також — російською та українською мовами (у тому числі, видавав український тижневик «Тризуб» від липня 1936 року і до його закриття у 1940 році — через німецьку окупацію Франції; після закінчення війни друкарня Березняка друкувала також журнал «Громада»).

Батьки Рене знайомилися в Парижі. Одружилися — у 1919 році.

У 1927 році батько отримав роботу інженера-хіміка в Аргентині і сім'я переїхала. Рене навчався в Буенос-Айресі у французькій школі. 1943 року батько несподівано помер. 17-річний хлопець, який щойно закінчив школу, мусив заробляти на життя і утримувати сім'ю. Працював помічником бухгалтера, молодшим художником в рекламному агентстві. З часом змінив своє прізвище на Ґоссіні.

У 1945 році, разом з мамою, перебрався до Нью-Йорка, де мешкав брат мами — Борис. Працював в марокканській імпортно-експортній фірмі перекладачем[12]. Тут Рене мали призвати до американської армії, але він вирішив служити у Франції й поїхав у Європу, а по закінченні служби — повернувся до Нью-Йорка. Під час армійської служби — був художником полку.

Повернувшись з армії у 1948 році, став головним художником невеликого видавництва «Kunen Publishers», в якому вийшли чотири його книжки для дітей.

У 1951 році — знову їде в Париж як кореспондент одного з нью-йоркських інформаційних агентств. Працював журналістом, автором текстів і малюнків для різних видань.

У 1955 році, разом з Жаном Мішелем Шарльє і Альбером Удерзо, заснував видавництво «Edipress/Edifrance», що випускало журнали з коміксами. У цей час познайомився з багатьма знаменитими авторами коміксів, перш за все, з Морісом де Бевереном, автором коміксу «Щасливчик Люк», для якого Ґоссіні писав тексти з 1955 до 1977 року.

У 1959 році «Edipress/Edifrance» відкрив новий журнал — «Pilote». Для першого номера цього журналу Ґоссіні розробив свій найвідоміший комікс-серіал «Астерікс». Паралельно — малював або писав тексти для багатьох інших серіалів, під псевдонімом Д'Агостіно. У співпраці з Жаном-Жаком Семпе писав розповіді про маленького Ніколя.

Помер 5 листопада 1977 року, через серцевий напад[13].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Астерікс і Обелікс

[ред. | ред. код]
  • Астерікс з Галлії
  • Астерікс і Золотий серп
  • Астерікс і готи
  • Астерікс-Гладіатор
  • Астерікс і Банкет
  • Астерікс і Клеопатра
  • Астерікс і Велика Бійка
  • Астерікс в Британії
  • Астерікс і нормани
  • Астерікс-Легіонер
  • Астерікс і Отаманський щит
  • Астерікс на Олімпійських іграх
  • Астерікс і котел
  • Астерікс в Іспанії
  • Астерікс і римський агент
  • Астерікс у Швейцарії
  • Астерікс і особняки Богів
  • Астерікс і лавровий вінок
  • Астерікс і віщун
  • Астерікс на Корсиці
  • Астерікс і подарунок Цезаря
  • Астерікс і Великий Перетин
  • Обелікс і Компанія
  • Астерікс в Бельгії
  • Астерікс і перевал в Скелястих горах
  • Астерікс і Чорне золото
  • Астерікс і син
  • Астерікс і чарівний килим
  • Астерікс і секретна зброя
  • Астерікс і Обелікс на морі
  • Астерікс і актриса
  • Астерікс і небо, що падає
  • Астерікс проти Цезаря
  • Дванадцять завдань Астерікса
  • Астерікс завойовує Америку
  • Операція Getafix
  • Як Обелікс потрапив в магічне зілля

Маленький Ніколя

[ред. | ред. код]

Рене Ґоссіні також є автором кумедних оповідань про маленького Ніколя. Історія їх створення почалася в 1950-ті роки, коли Рене Ґоссіні вирішив написати текст до невеликих гумористичних малюнків, автором яких був друг Рене — художник Жан-Жак Семпе. Таким чином вийшли кумедні розповіді і веселі історії про доброго бешкетника, його приятелів і школу, які полюбили діти багатьох країн світу[13].

  • «Друзі малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)[14]
  • «Розваги Малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя на перервах» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 2012 — Астерікс в Британії (Astérix et Obélix: Au Service de Sa Majesté) — комікс
  • 2009 — Невловимий Люк (Lucky Luke) — персонажі
  • 2009 — Маленький Ніколя (Le petit Nicolas) — персонажі[15]
  • 2008 — Астерікс на Олімпійських іграх (Astérix aux jeux olympiques) — книга
  • 2006 — Астерікс і вікінги (Astérix et les Vikings) — книга
  • 2005 — Ізноуґуд або Каліф на годину (Iznogoud) — комікс[16]
  • 2001 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра (Astérix & Obélix: Mission Cléopâtre) — книга
  • 1999 — Астерікс і Обелікс проти Цезаря (Astérix et Obélix contre César) — книга
  • 1944 — Астерікс завойовує Америку (Asterix in America) — книга
  • 1992 — Щасливчик Люк (серіал) (Lucky Luke)
  • 1991 — Щасливчик Люк (Lucky Luke)
  • 1989 — Великий бій Астерікса (Astérix et le coup du menhir)
  • 1986 — Астерікс в Британії (Astérix chez les Bretons)
  • 1985 — Астерікс проти Цезаря (Astérix et la surprise de César)
  • 1983 — Дальтони в бігах (Les Dalton en cavale) — книга
  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1973 — Гаспар (Les gaspards)
  • 1972 — Сьогодні в Парижі (ТБ) (Aujourd'hui à Paris)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)
  • 1971 — Суддя (Le juge)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre) — комікс
  • 1967 — Астерікс з Галлії (Astérix le Gaulois)
  • 1964 — Всі діти світу (Tous les enfants du monde) — короткометражка
  • 1964 — Тінтін та блакитні апельсини (Tintin et les oranges bleues) — адаптація

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)

Актор (озвучення)

[ред. | ред. код]
  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1974 — Bons baisers d'Astérix (ТБ)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в René Goscinny
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118718215 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ (unspecified title)
  6. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  7. ↑ а б Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  8. ↑ Le gag raté de Goscinny : mourir d’un arrêt du cœur chez son cardiologue
  9. ↑ а б в RKDartists
  10. ↑ https://www.dbnl.org/onzekinderboeken/jeugdlit_illustrator.php
  11. ↑ CONOR.Sl
  12. ↑ а б Йосипишин Я. Рени Ґосцінний, творець Астерікса// Про Рене Ґосінні на сайті Української бібліотеки імені Симона Петлюри (Париж).
  13. ↑ а б в Рене Госинни — lavkababuin.com [Архівовано 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Друзі малого Ніколя. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
  15. ↑ 5 екранізацій для літнього вікенду «Видавництво Старого Лева»
  16. ↑ Ізновґуд, або Каліф на годину/Iznogoud [Архівовано 2019-10-14 у Wayback Machine.] «Кіноколо»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_Ґосінні&oldid=43473389