Перейти до вмісту

Скельська печера

Координати: 44°28′ пн. ш. 33°52′ сх. д. / 44.46° пн. ш. 33.87° сх. д. / 44.46; 33.87
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скельська печера
Зображення
Країна  Україна[1]
Адміністративна одиниця Севастополь[1]
Мапа

44°28′ пн. ш. 33°52′ сх. д. / 44.46° пн. ш. 33.87° сх. д. / 44.46; 33.87

Скельська сталактитова печера — розташована в Криму на схилі Байдарської долини поблизу села Родниківське, Крим. Сталактитовая печера утворена в результаті дій підземних вод кілька мільйонів років тому.

Опис

[ред. | ред. код]

Скельська печера розташована на південному схилі відрога Ай-Петрінського масиву. Охороняється законом з 1964 року, оголошена пам'ятником природи. Відкрита і вперше пройдена печера в 1904 р. місцевим вчителем Е. Кириловим.

7-метровий сталагміт «Сфінкс» у Скельській печері

Скельська печера є своєрідним природним заповідником. Вона утворилася в результаті дії підземних вод у вапнякових породах. За підрахунками фахівців Скельській печері декілька мільйонів років. Тут були знайдені кістки вимерлих тварин: лісового кота, кримського сайгака та ін.

Печера має значні розміри, красу і порівняно хороший стан. Складається з декількох залів.

Найбільший і найгарніший із залів — другий. Довжина цього залу, витягнутого з півночі на південь 80 м, середня ширина — 10-18 м, висота готичного зведення досягає 25 м. Стіни прикрашені численними натічними завісами і ребрами, оригінальними нішами-ваннами. Тут же височіють колони, зрощення сталактитів і сталагмітів. Загальна протяжність всіх галерей печери сягає 570 метрів. Найбільшою визначною пам'яткою другого залу, а також всієї Скельської печери є 7-метровий сталагміт. У другому залі є провал (колодязь), який веде до нижнього поверху печери.

У печері відомо кілька озер глибиною до 70 м. У паводок рівень води підвищується, а при накладенні весняних злив на сніготанення відбувається вилив води з печери. У верхній частині є багаті натічні відкладення (колони), в нижній і середній частинах — відсортовані водні механічні відкладення (галька, пісок, глина). У печері виявлено багате місцезнаходження хребетних голоценових віку і рясна спелеофауна.

Печера обладнана у 2003 році ялтинськими спелеологами під керівництвом Сергія Андрійовича Ковальчука (speleotur.com) для відвідин (спеціальними пішохідними доріжками, сходами і освітленням). Під час Другої світової війни печера імовірно була пристанищем для партизанів[2].

У 2011 році київський спелеолог Олег Климчук здійснив найглибшу в Україні спелеологічну експедицію — і досяг глибини печери у 56 м[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ Білецький В. С. Напис у печері // Дніпров. вогні. — 1967. — 7 лют.
  3. ↑ Скельская пещера – подводный полюс подземной Украины. www.diveplanet.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Скельська_печера