Східно-Центральна Європа
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Центрально-Східна Європа — регіон між німецькомовними та східнослов'янськими державами.[1][2] Цей регіон описується як такий, що розташований між двома: між двома світами, між двома етапами, між двома майбутніми.[3]
Концепція відрізняється від концепції Центральної та Східної Європи, яка базується на критеріях[4], за якими держави Центральної та Східної Європи належать до двох різних географічних регіонів Європи.
У 1950-х роках Оскар Галецький, який виділив чотири регіони Європи (Західну, Західно-Центральну, Східно-Центральну та Східну Європу), визначив Східну та Центральну Європу як регіон від Фінляндії до Греції[5], «східну частину Центральної Європи». між Швецією, Німеччиною та Італією, з одного боку, і Туреччиною та Росією з іншого».[6] За словами Галецького:
У ході європейської історії велика кількість народів у цьому регіоні створювали власні незалежні держави, іноді досить великі та могутні; у зв’язку із Західною Європою розвивали свої окремі національні культури і сприяли загальному поступу європейської цивілізації.[6]
Пол Роберт Маґочі описав цей регіон у своїй праці «Історичний атлас Східно-Центральної Європи». Його ідея розділила Центральну Європу на 3 основні зони:
- Північна зона, розташована між Балтійським морем (на півночі) і трасою Рудні гори — Судети — Північні Карпати — річка Прут (на півдні) і Дніпро на сході. Країни, які автор розмістив у цій зоні: Білорусь, колишня Східна Німеччина, Литва, Молдова, Польща та Україна (на захід від Дніпра) – ця територія приблизно збігається з колишньою Річчю Посполитою (за вирахуванням східної частини Молдови, пізніше названа Бессарабією).
- Альпійсько-Карпатська зона, розташована на півдні північної зони, омивається на півдні річками Купа — Сава — Дунай. Ця територія охоплює Паннонський басейн і приблизно збігається з колишньою імперією Габсбурґів до середини XIX століття та Дунайськими князівствами (Волощиною та Молдавією). До цієї зони автор відносить Австрію, Хорватію, Чехію, Угорщину, північно-східну Італію, Румунію, Сербію (на північ від Сави та Дунаю), Словаччину та Словенію.
- Балканська зона, розташована на півдні Альпійсько-Карпатської зони і суміжна з Балканським півостровом. До цієї зони автор відносить такі країни: Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Греція, Чорногорія, Північна Македонія, Центральна Сербія та європейська частина Туреччини.
Для розгляду технічних проблем вітчизняної стандартизації географічних назв була створена Група експертів ООН з географічних назв (UNGEGN). Група складається з експертів з різних лінгвістичних/географічних відділів, які були створені на конференціях ООН зі стандартизації географічних назв.
- Балтійський дивізіон:[7] Естонія, Латвія, Литва, Польща та Росія.
- Східно-Центральна та Південно-Східна Європа[7]: Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Греція, Грузія, Кіпр, Північна Македонія, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія та європейська частина Туреччини.
- Відділ Східної Європи, Північної та Центральної Азії:[7] Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Україна та Узбекистан.
- Романо-еллінський поділ:[7] Андорра, Бельгія, Кіпр, Франція, Греція, Святий Престол, Італія, Люксембург, Молдова, Монако, Португалія, Румунія, Іспанія, Швейцарія та європейська частина Туреччини.
- Міжнародна федерація інститутів Східно-Центральної Європи має у своєму складі чотири інститути (Люблін, Прага, Братислава та Вільнюс) і включає понад сто членів з Білорусі, Хорватії, Чехії, Литви, Польщі, Словаччини, Словенії, Угорщини й України. Інститути були засновані після 1990 року з секретаріатом, щоб стимулювати дискусію про центральноєвропейський простір між Сходом і Заходом.[9] Цей досвід співпраці – з самого початку відкритий для представників інших національних держав Східної та Центральної Європи, а також росіян, німців та євреїв – дозволив створити Об’єднаний комітет ЮНЕСКО та Міжнародний комітет історичних наук (ICHS) . Першим президентом комітету був Єжи Клочовський, багаторічний член Виконавчої ради ЮНЕСКО та президент Інституту Східно-Центральної Європи в Любліні.[10] 10 засідань комітету (у Парижі, Любліні, Осло та Сіднеї) були присвячені Східно-Центральній Європі.[11] Федерація підтримує офіційні відносини з ЮНЕСКО.[12][13]
- Східно-Центрально-Європейський центр при Колумбійському університеті[14] було створено «для сприяння вивченню країн, що лежать між Німеччиною та Росією та між Балтійським і Егейським морями». Його класифікація охоплює Австрію, Албанію, Білорусь, Болгарію, Боснію і Герцеговину, Естонію, Латвію, Литву, Молдову, Північну Македонію, Польщу, Румунію, Сербію, Словаччину, Словенію, Угорщину, Україну, Чехію, Чорногорію та Хорватію.
- CEEM (Центр дослідження Середнної Європи)[15] визначає Серединну Європу як територію, розташовану між Німеччиною та Росією, від Балтійського регіону до Балкан. Центр проводить дослідження 18 європейських культур: болгарської, боснійської, естонської, латвійської, литовської[en], лужицької, македонської, польської, румунської[en], сербської, словацької, словенської[en],, угорської[en], української, чеської[en], чорногорської, фінської та хорватської.
- Утрехтські дослідження середньовічної писемності в Утрехтському університеті визначили Східну Центральну Європу як «регіон в межах історичних кордонів пізньосередньовічних королівств Богемії, Угорщини та Речі Посполитої».[16]
- Міхаель Фуше[17] визначив Серединну Європу як «проміжний геополітичний простір між Заходом і Росією, простір історичних переходів між цими двома організаційними полюсами; політичні та територіальні спадкоємці, нав’язані зі Сходу, тобто з Кремля; нині процес упорядкування, нав’язаний Заходом. На думку цього автора, Серединну Європу утворюють такі субрегіони:
- На півночі – Центральній Європі stricto sensu (Хорватія, Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина та Словенія)
- На півдні – Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Румунія, Сербія, регіон «перетікає в бік Білорусі та України»
- Вважається, що Греція не є частиною Серединної Європи, але відіграє там важливу роль.
- Даніель Келін – у підсумковому звіті НАТО та Європейської Унії на Балканах – порівняння, підготовленому румунським науковим співробітником НАТО Даніелем Келіном[18] виділяються три субрегіони Середньої Європи:
- Північна Серединна Європа (Естонія, Латвія та Литва – Балтійські дердави)
- Центральна Європа stricto sensu (Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина)
- Південно-Східна Європа (Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, Румунія, Словенія, а також континентальні частини Греції та європейська Туреччина)
Південно-Східна Європа відрізняється від Балкан, визначених як регіон, що складається з Албанії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Греції, Чорногорії, Північної Македонії, Румунії, Сербії та Словенії.
Східно-Центральна Європа іноді визначається як східна частина Центральної Європи[19][20] і обмежується державами-членами Вишеградської групи – Чехією, Угорщиною, Польщею та Словаччиною. Це визначення близьке до німецької концепції Ostmitteleuropa.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: East/Central Europe
- Вишеградська група
- Західно-Центральна Європа[de]
- Західна Європа
- Центральна Європа
- Серединна Європа
- Східна Європа
- Стара Європа і Нова Європа[en]
- J. Kloczowski, East Central Europe in the historiography of the countries of the region, Institute of East Central Europe, Lublin, 1995
- J. Kłoczowski (ed.), Central Europe Between East and West, Lublin 2005, ISBN 83-85854-86-X
- East – Central Europe's Position within Europe. Between East and West, Lublin 2004, ISBN 83-85854-81-9
- O. Halecki, Borderlands of Western Civilization: A History of East Central Europe, Fordham University (1952, 1980) (available on-line) [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
- I. Loucas, The New Geopolitics of Europe & The Black Sea Region, Naval Academy, UK National Defence Minister's Staff, p. 8
- O. Halecki, The limits and divisions on European history, Sheed&Ward, New York 1950
- Y.Shimov, Middle Europe: On the way home, Eurozine 2002/10/11[21]
- Myant, Martin; Drahokoupil, Jan (2010), Transition Economies: Political Economy in Russia, Eastern Europe, and Central Asia, Wiley-Blackwell, ISBN 978-0-470-59619-7
- N. Popa, Frontiere, regiuni transfrontalieresşi dezvoltare regionala in Europa Mediana, [Borders, Transborder Regions and Regional Development in Median Europe] Ed. Universitatii de Vest, Timișoara, 2006
- G. Zrinscak, L' Europe médiane : des pays Baltes aux Balkans (Dossier n. 8005), La Documentation française 1999[22]
- P. Verluise, Géopolitique de l'Europe. L'Union européenne élargie a-t-elle les moyens de la puissance ?, Collection Référence géopolitique, Paris, éd. Ellipses, 2005[23]
- ↑ Palmer, Alan (1970)The Lands between: A History of East-Central Europe Since the Congress of Vienna, New York: Macmillan
- ↑ J. Kłoczowski (ed.), Central Europe Between East and West, Lublin 2005, ISBN 83-85854-86-X
- ↑ François Jarraud. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ I. Loucas, The New Geopolitics of Europe & The Black Sea Region, Naval Academy, UK National Defence Minister's Staff, p. 8 [недоступне посилання з 01.08.2019]
- ↑ O. Halecki, The limits and divisions on European history, Sheed&Ward, New York 1950, p. 120
- ↑ а б Halecki, Oskar (1952). Borderlands of Western Civilization: A History of East Central Europe. Fordham University. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 5 липня 2017.
- ↑ а б в г United Nations Group of Experts on Geographical Names. Linguistic/Geographical Divisions. UNGEGN. Процитовано 22 February 2014.
- ↑ Adamska, Anna (2016). 13. Intersections. Medieval East Central Europe from the perspective of literacy and communication. Medieval East Central Europe in a Comparative Perspective: From Frontier Zones to Lands in Focus. Abingdon: Routledge. с. 226. ISBN 9781317212256. Процитовано 26 August 2021.
- ↑ J. Kłoczowski (ed.), Central Europe Between East and West, Lublin 2005, p. 9, ISBN 83-85854-86-X
- ↑ J. Kłoczowski (ed.), L'héritage historique de la Res Publica de Plusierus Nations, Lublin 2004, ISBN 83-85854-82-7
- ↑ J. Kłoczowski (ed.), Central Europe Between East and West, Lublin 2005, pp. 110–120, ISBN 83-85854-86-X
- ↑ ONG-NGO, non Gouvernemental Organizations, Organisations non gouvernementales. Архів оригіналу за 20 квітня 2007. Процитовано 19 жовтня 2008.
- ↑ Relations with non-governmental organizations, foundations and similar institutions (PDF). UNESCO. 1999. Процитовано 31 March 2023.
- ↑ East Central European Center. Institute on East Central Europe at Columbia University. Процитовано 21 March 2016.
- ↑ ceem.fr - Le blog buzz de Ceem. ceem.fr. Процитовано 31 March 2023.
- ↑ Adamska, Anna (2016). 13. Intersections. Medieval East Central Europe from the perspective of literacy and communication. Medieval East Central Europe in a Comparative Perspective: From Frontier Zones to Lands in Focus. Abingdon: Routledge. с. 226. ISBN 9781317212256.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ M. Foucher (dir.), Fragments d'Europe – Atlas de l'Europe mediane et orientale, Paris, 1993, p. 60
- ↑ D. Calin, Final Report, NATO and the EU in the Balkans – a Comparison, Bucharest, 2003, p. 12, available at: http://www.nato.int/acad/fellow/01-03/calin.pdf
- ↑ J. Kim, Poland, Czech Republic, Slovakia, and Hungary: Recent Developments, CRS 1996, Federation of American Scientists on-line version [Архівовано 2015-06-14 у Wayback Machine.]
- ↑ J.Winiecki, East-Central Europe: A Regional Survey. The Czech Republic, Hungary, Poland and Slovakia in 1993, Europe-Asia Studies, Vol. 46, No. 5 (1994), pp. 709–734
- ↑ Middle Europe: On the way home – Yaroslav Shimov. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ L' Europe médiane : Des pays Baltes aux Balkans (Dossier n. 8005) - Documentation photographique (Le dossier ) / GEORGETTE ZRINSCAK - la Documentation française. Архів оригіналу за 25 лютого 2008. Процитовано 6 квітня 2008.
- ↑ Geopolitique de l'Europe. L'Union europeenne elargie a-t-elle les moyens de la puissance ? par Pierre Verluise. www.diploweb.com. Процитовано 31 March 2023.
 Європа | |
|---|---|
 Азія | Північна (Сибір) • Західна (Аравія • Близький Схід • Левант) • Центральна • Південна • Південно-Східна • Східна (Далекий Схід) |
 Африка | |
 Америка | |
 Австралія і Океанія | |
 Полярні зони | |
 Світовий океан | |
* — інколи виділяється як п'ятий океан. | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |