Угринів (Шептицький район)
| село Угринів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110540091369 |
| Основні дані | |
| Населення | 437 |
| Площа | 2,36 км² |
| Густота населення | 185,17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80012 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°34′33″ пн. ш. 24°6′22″ сх. д. / 50.57583° пн. ш. 24.10611° сх. д. |
| Водойми | Варяжанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80013, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Хоробрів, вул. Шевченка, 50 |
| Карта | |
  Угринів | |
 Угринів | |
| Мапа | |
| |
Угри́нів — село в Україні, в Шептицького районі Львівської області. Населення становить 380 осіб.
У 1951—1993 рр. село називалось Дібровка. На деяких картографічних ресурсах помилково позначене як Діброва.
Понад 100 років Угринів був прикордонним селом Австро-Угорщини.
Місцева греко-католицька церква св. о. Миколая була мурованою, зведена в 1900 р., була парафіяльною, належала до Варяжського деканату Перемишльської єпархії.
На 01.01.1939 в селі проживало 1740 мешканців, з них 1200 українців-грекокатоликів, 410 українців-римокатоликів, 60 поляків і 70 євреїв[1]. Село входило до гміни Хоробрів Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
За німецької окупації у місті діяла філія Грубешівського Українського допомогового комітету[2].
Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[3]. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Угринова на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 557 українців[3]. У селі залишилося 114 поляків[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 437 | 100% |
В селі діє міжнародний пункт пропуску на кордоні з Польщею Угринів — Долгобичів[5].
- Дацюк Юрій Якович (1940 1996) — дрогобицький політичний діяч. Міський голова Дрогобича.
- Юзеф Руліковський (1838—1863) — повстанець (1863), син дідича маєтку у селі Яна Руліковського.[6]
Село Угринів, що до 1918 р. перебувало у складі Сокальського повіту Королівства Галичини Австро-Угорщини, нині належить до України, а сусіднє село Долгобичів, що тоді ж входило до складу Холмської губернії Російської імперії, а згодом УНР — нині належить до Польщі.
Найпоширеніші прізвища Угринова: Васьків, Царинський(а), Шушняк, Шевчук, Когут, Пукас, Лещак.[7]
- Лапінський Ігор Леонтійович (1944—2023) — український музикознавець[8].
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 82.
- ↑ Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 395.
- ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 422. (пол.)
- ↑ На кордоні України та Польщі відкрили новий пункт пропуску // Європейська правда. — 26 червня 2014.
- ↑ Elżbieta Orman. Rulikowski Józef (1838—1863) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, 1991—1992. — Tom XXXIII/1. — Zeszyt 136. — S. 72. (пол.)
- ↑ Демографія населених пунктів України.
- ↑ Красотченко В. В. Лапінський Ігор Леонтійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- Uhrynów (2), wś. pow. sokalski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 759. (пол.) — S. 759. (пол.)
- Ріпецький М., о. Спогади про село Угринів http://diasporiana.org.ua/ukrainica/17442-ripetskiy-m-o-spogadi-pro-selo-ugriniv/
- Село Угринів. www.rajrada-old.sokal.lviv.ua. Процитовано 1 березня 2019 року.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |