Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Колодрібка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Колодрібка)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняКолодрібка
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1906

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Колодрібці — парафія і храм греко-католицької громади Заліщицького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Колодрібка Чортківського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

До теперішнього храму в селі, ймовірно, була стара греко-католицька церква. У 1900—1906 роках було побудовано діючу церкву, яку освятив Станиславівський єпископ Григорій Хомишин.

Завдяки о. Володимиру Яворському в селі діяла читальня «Просвіти», кооператива «Єдність». Він був щедрим меценатом. Було засновано спортивно-гімнастичне товариство «Сокіл» для молоді, а коли поліція припинила його діяльність, — товариство «Луг», яке нараховувало 300 активних членів, «Союз Українок», товариство «Відродження».

У 1946—1990 роках парафія і храм належали РПЦ. У 1958—1961 роках було виконано розпис церкви художниками Тарасом Козаком і Богданом Балакунцем.

У 1990 році парафія повернулася в лоно УГКЦ.

У 2006 році з нагоди 100-ліття храму відбулася єпископська візитація парафії, яку здійснив єпископ-ординарій Бучацької єпархії Іриней Білик. У 2012—2014 роках храм розписали Петро та Ганна Стадники.

На парафії діють: Вівтарне братство, братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері у молитві», біблійний гурток. На парафії збереглася «Золота книга тверезости» (з 1900), в якій записано 556 осіб, а в 2011 році заведено нову «Золоту книгу тверезости».

Центр села прикрашає фігура Божої Матері, біля церкви і пам'ятник на честь скасування панщини в 1848 році. Парафія має у власності проборство.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Паляниця (1880),
  • о. Капустинський (до 1898),
  • о. Володимир Яворський (до 1909),
  • о. Василь Мисевич (до 1915),
  • о. Василь Вергун (1915—1921),
  • о. В. Харжевський (1921—1922),
  • о. Роман Жолкевич (1922—1927),
  • о. Луцький (1929—1933),
  • о. Юліан Гординський (1933—1944),
  • о. Аксентій Остафіїв (1946—1962),
  • о. Г. Новосад (1966),
  • о. Богдан Кужіль (1966—1969),
  • о. Михайло Ковпак (1970—1979),
  • о. Михайло Дацьків (1980—1985),
  • о. Євген Костів (1985—1988),
  • о. Михайло Друзик (1988—1990),
  • о. Ростислав Гладяк,
  • о. Зиновій Пасічник (1990—1992),
  • о. Григорій Дребіт (1992—1995),
  • о. Олег Косова»і (1995—1999),
  • о. Василь Щур (з 1999).

Джерела

[ред. | ред. код]