Шептицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб роду Шептицьких (реконструкція)

Шептицькі — один з найстаріших боярських родів Галицької землі. Представники роду посідали маєтності в Перемиському князівстві між Перемишлем і Самбором. Цей рід спочатку звався Шептицями або «з Шептиць» (до XVI ст.), а потім Шептицькими, іноді з додатком «з Шептиць». Вони також набули село Угерці в Рудецькому повіті, і тому одна гілка звалася «на Шептицях», а друга «на Вощанцях та Угерцях». Один з її представників, Іван Кантій Шептицький батько митрополита Андрея Шептицького, 1871 року отримав австрійський графський титул[1].

Герб роду Шептицьких

Руське королівство

[ред. | ред. код]

Найстаріша боярська родина, грамоту на право земельного володіння якій 1284 року дав князь Лев Данилович. То були непевні часи для Руського королівства, що змушене було з усіх боків оборонятися від зовнішніх ворогів. Маємо відомості, що один із бояр Шептиць, очоливши галицьку шляхту під Перемишлем, розгромив загін монголо-татар і здобув у такий спосіб прихильність могутнього руського короля[2].

Польське королівство

[ред. | ред. код]

Відтоді рід Шептицьких розростається і стає відомим по всій Галичині. Після захоплення в 1349 році частини українських земель польським королем Казимиром ІІІ у Галичині починається посилене насадження римо-католицизму, й рід Шептицьких відчайдушно чинить опір ополяченню та латинізації.

1469 року було видано перший урядовий акт, згідно з яким Шептицькі здобули право мати широку земельну власність і обіймати державні посади (уряди). З XVI століття Шептицькі активно підтримували Берестейську унію.

Однак Шептицьких не допускали у Польському королівстві до державних урядів, бо вони сповідували православ'я. У XVII столітті вони, ще українці, мають великий вплив на галицьке боярство. Сенько та Федір Шептицькі домагалися привілеїв для української Церкви. Багато членів роду Шептицьких стало фундаторами українських церков і монастирів.

Каплиця-усипальниця родини Шептицьких в Прилбичах

Найбільше представників цього роду брало участь у походах проти Османської імперії, проти татар, дехто воював проти українських козаків і шведів, брав участь і в міжусобних війнах. Воювали Шептицькі й проти Московського царства. Зокрема, Михайло Шептицький, сяніцький стольник, відзначився в жорстокій битві з татарами під Немировим, де й загинув. Хорунжий Іван Шептицький мужньо захищав од ординців Теребовлю, а його родич Олександр, белзький мечник, за подвиги проти татар і турків одержав високе призначення від короля.

Теодор Шептицький (теребовлянський чашник[3], cześnik), і його родич Юрій, чашник львівський, разом із Яном Собеським по-геройськи боронили австрійську столицю — Відень від турецького війська.

Починаючи з кінця XVII й упродовж майже всього XVIII ст., рід Шептицьких висунув цілу плеяду найвищих церковних ієрархів української греко-католицької церкви, які залишили яскравий слід в історії Української Греко-Католицької Церкви. Серед них Варлаам Шептицький — єпископ у Львові, Атанасій Шептицький і Лев Шептицький — Єпископи львівські, а потім київські Митрополити. Вони є засновниками-фундаторами архикатедрального собору святого Юра у Львові, де фасад храму прикрашають їхні статуї[джерело?]. Лаврівським архимандритом на початку XVIII ст.[джерело?] був Никифор-Микола Шептицький (?—1798).

Зі спольщеного роду Шептицьких були також два відомих латинських духівники римо-католицької церкви (де-факто польської): Єронім Шептицький — кам'янецький єпископ[4]-номінат, луцький єпископ-помічник (суфраган), згодом єпископ плоцький[5], та Мартин Шептицький — плоцький, які мали титул князя[джерело?].

Австрійська імперія, Австро-Угорщина

[ред. | ред. код]

Щойно у XVIII і на початку XIX століть Шептицькі, посвоячені з польською та іншою шляхтою, прийняли римо-католицизм і спольщилися. Деякі отримали сенаторську гідність у Речі Посполитій наприкінці XVIII ст.

Гілка Шептицьких, з яких безпосередньо походять митрополит УГКЦ Андрей Шептицький і його брат ігумен Климентій Шептицький, одержала графський титул від цісаря Франца Йосифа I у 1871 році (батько митрополита Андрея Шептицького, Ян[3]); члени його родини також стали почесними членами Йоанітського Мальтійського Ордену. Другий брат митрополита Андрея — Станіслав Шептицький (18671950) — був генералом в австрійській і польській арміях та військовим міністром Польщі (1923). Третього брата — Лева Шептицького, замордували більшовики в родинному маєтку в Прилбичах 27 вересня 1939 року.

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]

Родинне коріння Шептицьких по жіночій лінії сягало королівського роду Собеських, австрійського цісарського роду Габсбургів. Цікавий факт, що дружина Наполеона І Бонапарта — австрійська принцеса Марія — теж була далекою родичкою Шептицьких—Фредрів. Через Фредрів Шептицькі пов'язали свій родовід із королями Італії, Португалії, Сардинії. Граф Ян Кантій Шептицький, батько Митрополита Андрея, був одружений із графинею Зофією Фредро — донькою видатного польського письменника графа Александра Фредра, який мав маєтності на Львівщині, у Львові, його пам'ятник стояв у місті навпроти вулиці Фредрів до 1939 року.

Представники

[ред. | ред. код]




  • Костянтин (?—1737) — мечник перемиський (1732—1734)[14], суддя каптуровий львівський 1733 року[19]
    • Тереза


Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dunin Borkowski, Jerzy Sewer Teofil (1856-1908) (1908). Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. nakł. Księgarni H. Altenberga.
  2. РОДОВІД ШЕПТИЦЬКИХ. sheptytsky.ugcc.org.ua. 7 серпня 2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2011.
  3. а б в г д Войтович, с. 633.
  4. Barącz S. Pamiętnik dziejów Polski [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1855. — S. 208. (лат.)
  5. а б Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—252. (пол.)
  6. а б Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami heroicznym męstwem y odwagą, Naywyższemi honorami a naypierwey cnotą, Pobożnością y świątobliwością ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 279. (пол.)
  7. а б в г Skoczylas I. Szeptycki Bazyli, w zakonie Barlaam, h. własnego (1647—1715) [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5.
  8. Eustachy Stanisław Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.2)
  9. Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku. Spisy / opracowali Janas Е., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka А. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 234. — ISBN 83-85213-00-7 całość. — ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  10. Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
  11. а б в Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
  12. а б в г д е ж и к Haratym A. Szeptycki Kajetan h. własnego (zm. 1792) [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 239. (пол.)
  13. Urzędnicy podolscy… — S. 156.
  14. а б в г Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.  — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 395. (пол.)
  15. дочка стольника
  16. Лильо О. Штрихи до біографій представників сакрального і світського живопису Львова останньої третини XVIII ст. [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 204.
  17. Kajetan Szeptycki h. wł. (ID: 2.273.22) [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
  18. Baczkowski M. Szeptycki Wincenty Wiktor Leon (1782—1836) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 257—258.
  19. а б в г Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 280.
  20. а б в Skoczylas I. Szeptycki Andrzej, w zakonie Atanazy, h. własnego (1723—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 226. (пол.)
  21. Gil A. Szeptycki Antoni, w zakonie Atanazy, h. własnego (1686—1746) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 224.
  22. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 236. (пол.)
  23. а б Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238. (пол.)
  24. Там само. — S. 239.
  25. Róża Teresa Ewelina Kossecka z Kossocic h. Rawicz (ID: 11.435.845). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
  26. а б Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236—237. (пол.)
  27. Przegaliński A. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 214—216.
  28. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  29. Kazimierz Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I002875). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
  30. Aleksander Maria Józef hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003081). Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
  31. Maciej Maria hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003084). Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 2 червня 2018.
  32. Michał Maria hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003085). Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
  33. Stanisław Maria Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I007732) [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
  34. Miketyński P. Szeptycki Stanisław Maria Jan Teofil (1867—1950) // PSB. — S. 249 (255)
  35. на роверах
  36. Szeptycki Ludwik, w zakonie Leon (Lew), h. własnego (1714—1779) [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 243.
  37. Haratym A. Szeptycki Szymon h. własnego (1715—1789) [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — S. 255.
  38. Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
  39. Konstanty Szeptycki (ID: 14.431.367). Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
  40. Wójcik Z. Hulanicki Hrehory (Grzegorz) h. Ulanicki (XVII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 89. (пол.)
  41. Urzędnicy województwa ruskiego… — S. 394.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]