Перейти до вмісту

EEF1D

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
EEF1D
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи EEF1D, EF-1D, EF1D, FP1047, eukaryotic translation elongation factor 1 delta
Зовнішні ІД OMIM: 130592 MGI: 1913906 HomoloGene: 23404 GeneCards: EEF1D
Шаблон експресії


Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
RefSeq (білок)
Локус (UCSC) Хр. 8: 143.58 – 143.6 Mb Хр. 15: 75.77 – 75.78 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

EEF1D (англ. Eukaryotic translation elongation factor 1 delta) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 8-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 281 амінокислот, а молекулярна маса — 31 122[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MATNFLAHEKIWFDKFKYDDAERRFYEQMNGPVAGASRQENGASVILRDI
ARARENIQKSLAGSSGPGASSGTSGDHGELVVRIASLEVENQSLRGVVQE
LQQAISKLEARLNVLEKSSPGHRATAPQTQHVSPMRQVEPPAKKPATPAE
DDEDDDIDLFGSDNEEEDKEAAQLREERLRQYAEKKAKKPALVAKSSILL
DVKPWDDETDMAQLEACVRSIQLDGLVWGASKLVPVGYGIRKLQIQCVVE
DDKVGTDLLEEEITKFEEHVQSVDIAAFNKI

Кодований геном білок за функціями належить до факторів елонгації, фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах, як транскрипція, регуляція транскрипції, біосинтез білка, ацетилювання, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Sanders J.P., Raggiaschi R., Morales J., Moeller W. (1993). The human leucine zipper-containing guanine-nucleotide exchange protein elongation factor-1 delta. Biochim. Biophys. Acta. 1174: 87—90. PMID 8334168 DOI:10.1016/0167-4781(93)90097-W
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Chacko G., Ling Q., Hajjar K.A. (1998). Induction of acute translational response genes by homocysteine. Elongation factors-1alpha, -beta, and -delta. J. Biol. Chem. 273: 19840—19846. PMID 9677419 DOI:10.1074/jbc.273.31.19840
  • Beranova-Giorgianni S., Zhao Y., Desiderio D.M., Giorgianni F. (2006). Phosphoproteomic analysis of the human pituitary. Pituitary. 9: 109—120. PMID 16807684 DOI:10.1007/s11102-006-8916-x
  • Giorgianni F., Zhao Y., Desiderio D.M., Beranova-Giorgianni S. (2007). Toward a global characterization of the phosphoproteome in prostate cancer cells: identification of phosphoproteins in the LNCaP cell line. Electrophoresis. 28: 2027—2034. PMID 17487921 DOI:10.1002/elps.200600782
  • Carrascal M., Ovelleiro D., Casas V., Gay M., Abian J. (2008). Phosphorylation analysis of primary human T lymphocytes using sequential IMAC and titanium oxide enrichment. J. Proteome Res. 7: 5167—5176. PMID 19367720 DOI:10.1021/pr800500r

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:3211 (англ.) . Процитовано 7 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. UniProt, P29692 (англ.) . Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 7 вересня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]