Перейти до вмісту

Азербайджан під час російсько-української війни

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Азербайджанці в російсько-українській війні взяли пряму та опосередковану участь. За неофіційними даними 2023 року, в Україні загинули щонайменше 130 азербайджанців, 70 зникли безвісти і близько 100 було поранено (26 азербайджанців, які загинули за Україну під час повномасштабного російського вторгнення до травня 2023 року, поіменно відомі). Близько 500 етнічних азербайджанців-громадян України служило у ЗСУ в 2022[1]. Гуманітарна допомога Україні була надана як офіційно владою Азербайджану, так і українськими азербайджанцями.

Деякі азербайджанці здобули українські військові нагороди. У Баку знаходиться Стіна пам'яті загиблих азербайджанських захисників України[2].

Відносини між державами під час війни

[ред. | ред. код]

27 березня 2014 року при ухваленні в ООН резолюції 68/262 Азербайджан проголосував на підтримку територіальної цілісності України та визнав незаконним анексію Криму та Севастополя Росією[3].

22 квітня 2019 року Президент Азербайджанської Республіки Ільхам Алієв привітав Володимира Зеленського з обранням на пост Президента України[4].

Під час загострень між Азербайджаном та Вірменією в липні 2020 року[en] Україна виразила проазербайджанську позицію, висловлюючи підтримку територіальної цілісності країни[5].

У січні 2022 року президент Азербайджану Ільхам Алієв здійснив офіційний візит до Києва, де підтвердив позицію Азербайджану щодо суверенітету та територіальної недоторканності обох країн[6].

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну (24.02.2022) Азербайджан заявляв, про готовність виступити посередником у потенційних російсько-українських перемовинах. Прямого засудження РФ не прозвучало з урахуванням потреби підтримувати контакти з Москвою. Азербайджан постійно направляє гуманітарну допомогу Україні. Експерт з Азійсько-Тихоокеанського регіону Аналітичного центру ADASTRA Антон Гадацький вважає, що саме повномасштабна російсько-українська війна відкрила для Баку можливість остаточно повернути Карабах в вересні 2023[7].

На тлі повномасштабної війни почалася інформаційна війна між Росією і Азербайджаном. Російська влада закрила доступ до азербайджанських новинних сайтів «Minval.az» і «Oxu.az» за нібито недостовірне висвітлення війни, а Азербайджан заблокував сайт агентства РИА «Новости», тому що там було опубліковано інтерв'ю з одним із сепаратистів невизнаної Нагірно-Карабахської республіки. 10 травня Баку відмовив у дозволі на проживання співробітникам російського медійного агентства «Спутник»[8].

У березні 2022 року Азербайджан тимчасово зупиняв роботу посольства в Києві, а 30 квітня роботу посольства було відновлено[9].

6 березня 2022 року стало відомо, що російським авіаударом у Харкові було пошкоджено будівлю почесного консульства Азербайджану. Депутати азербайджанського парламенту Фазаїл Агамали та Джейхун Мамедов засудили напад; консульство зажадало в Росії пояснень[10].

8 лютого 2024 Володимир Зеленський привітав Ільхама Алієва з переобранням президентом Азербайджану[11].

17 лютого 2024 року Президенти України та Азербайджану провели зустріч на полях Мюнхенської безпекової конференції. На відкритті переговорів вони вкотре заявили про підтримку територіальної цілісності обох держав[12].

Військово-технічна співпраця

[ред. | ред. код]

За місяць до повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року Азербайджан передав три МіГ-29 на український завод для ремонту[13] [14].

5 грудня 2023 року стало відомо що Азербайджан, ймовірно, виготовляє 122-мм снаряди для України[15].

Участь Азербайджанців у війні

[ред. | ред. код]

2014—2021

[ред. | ред. код]

Азербайджанці взяли участь у російсько-українській війні з часу її початку у 2014 році. У період анексії Криму голова Конгресу азербайджанців України Ровшан Тагієв заявив, що хоча українці та росіяни — родинні народи, якщо розпочнеться війна, азербайджанські громадяни України готові її захищати зі зброєю в руках[16]. 30 вересня 2014 року під Дебальцеве потрапив в оточення та підірвав себе гранатою Ільгар Багіров («Балу»), командир розвідгрупи батальйону «Київська Русь»[17]. 27 липня 2018 року в боях за Донбас у складі батальйону «Айдар» загинув Йолчу Алієв, уродженець села Дашбурун Бейлаганського району[18].

Частина азербайджанців почала воювати у складі Грузинського легіону[19].

Повномасштабне російське вторгнення (з 2022)

[ред. | ред. код]

У ході російського вторгнення 2022 року також загинули мирні азербайджанські громадяни. У березні 2022 року в Україні загинули 5 громадян Азербайджану (4 намагалися виїхати з Одеської області до Молдови, але були застрелені невідомими на блокпосту Кучурган, п'ятого було вбито в Харкові)[20]. 4 березня 2022 року в Харкові внаслідок вибуху снаряда загинуло подружжя Емін та Людмила Махмудови (Емін у Харкові мав свій ресторан «Лявянги»)[21]. 9 лютого 2023 року двоє азербайджанських громадян загинули під час обстрілу Кліщіївки російською армією[22]. 3 серпня того ж року двох азербайджанських громадян у Херсонській області було розчавлено у своєму автомобілі російським танком[23].

Неодноразово згадувалися також військові азербайджанці. 27 березня 2022 року при обороні Києва у складі добровольчого загону «Карпатська Січ» загинув снайпер Ельнур Гасанов («Алік»), ветеран Другої карабахської війни[24]. При обороні Маріуполя загинув, зокрема, морпіх Рафаель Агаєв, який брав участь у російсько-українській війні з 2014 року[25]. У травні 2022 року старший лейтенант азербайджанського походження Кирило Агасієв отримав найвищу нагороду «Герой України», а сержанти ЗСУ Рагіф Алієв та Меджид Абдулгафаров здобули медалі «За відвагу»[26]. Хоча азербайджанське законодавство забороняє громадянам Азербайджану брати участь в іноземній війні як добровольці, на боці України стали воювати також громадяни Азербайджану, які проживають в Україні на підставі «посвідки» (документу з правом на тимчасовий або постійний дозвіл на проживання). Декілька азербайджанців, які воювали за Україну, потрапили до російського полону, деякі повернулися з нього[27].

У лютому 2023 року повідомлялося про загибель добровольця Вугара Агаєва, який воював на боці Росії і посмертно отримав російський Орден Мужності[28].

Жінки

[ред. | ред. код]

У 2022 році Саміра Мороз стала першою жінкою азербайджанського походження у ЗСУ, розпочавши службу у морській піхоті. До цього Мороз брала участь у війні з 2014 року як доброволець[29]. Повідомлялося також про двох азербайджанських медсестер, які проживають у Києві, — Лейлу Махмудову та Дар'ю Гусейнову — які з початку вторгнення стали надавати допомогу військовим і цивільним[30].

Гуманітарна домомога

[ред. | ред. код]

Увечері 25 лютого 2022 року два літаки авіакомпанії «Silk Way» вилетіли з вантажем продовольства та медикаментів[6]. Одночасно азербайджанська державна нафтова компанія «SOCAR» оголосила, що всі автомобілі екстрених служб України (швидка допомога, пожежна служба тощо) зможуть безкоштовно заправлятися на всіх 59 заправних станціях «SOCAR» в Україні[6].

У 2022 році за 11 місяців Великої війни на територію України було доставлено гуманітарну допомогу загальною вагою близько 137 тонн медичного обладнання та медикаментів. Ця традиція продовжується.

У листопаді 2023 року Азербайджан відправив в Україну понад 900 тисяч метрів електричних кабелів та проводів, а також 18 трансформаторів та трансформаторних підстанцій. До грудня 2023 року обсяг азербайджанської гуманітарної допомоги Україні, наданої з початку повномасштабного вторгнення, досяг 34 мільйонів доларів[31].

Гуманітарну допомогу організували також місцеві українські азербайджанці, зокрема українсько-азербайджанська бізнес-асоціація «Терезі», яка постачала продовольство та одяг. За гуманітарну допомогу та волонтерську діяльність були нагороджені Заур Агабеков і Шамхал Гулієв, який проживає в Миколаєві. Гулієв також нагороджений медаллю «За оборону Києва та Київської області»[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Баку состоялось открытие Стены Памяти павших защитников Украины. Report. 13 мая 2023. Процитовано 24 февраля 2024.
  2. ↑ Асиф Айдынлы (13 октября 2022). «В рядах ВС Украины воюют около 500 этнических азербайджанцев». «Зеркало». Процитовано 24 февраля 2024.
  3. ↑ Territorial integrity of Ukraine : : [арх. 4 березня 2022] : [рос.]. — 2014-03-27.
  4. ↑ После избрания Зеленского отношения с Азербайджаном могут стать еще лучше (рос.). Пресс-клуб Содружество. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019. [Архівовано 2019-05-30 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Что произошло на границе Азербайджана и Армении и при чем здесь Украина. www.eurointegration.com.ua (рос.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  6. ↑ а б в Война в Украине. На чьей стороне Азербайджан?. JAMnews. Процитовано 24 февраля 2024.
  7. ↑ Посткарабаський Азербайджан: час тріумфу чи проблем?
  8. ↑ Между Россией и Азербайджаном разгорается медийная война из-за Украины и Карабаха [Архівовано 2022-06-11 у Wayback Machine.], BBC, 10.06.2022
  9. ↑ Азербайджан відновив роботу посольства в Києві. РБК-Украина (рос.). Процитовано 29 квітня 2022.
  10. ↑ Обстрел азербайджанского консульства в Харькове — РОССИЯ ДОЛЖНА ОБЪЯСНИТЬСЯ. Почетное консульство Азербайджанской республики в г. Харьков. 7 березня 2022. Архів оригіналу за 9 квітня 2022.
  11. ↑ Президент України Володимир Зеленський привітав Ільхама Алієва з переобранням президентом Азербайджану.
  12. ↑ Зеленський і Алієв поговорили про мир англійською, а не російською
  13. ↑ Fighters sent by Azerbaijan to Ukraine could be destroyed.
  14. ↑ Azerbaijani Air Force MiG-29 spotted at Ukrainian plant.
  15. ↑ Азербайджан імовірно виготовляє снаряди для України. Mind.ua (укр.). Процитовано 16 січня 2024.
  16. ↑ Азербайджанцы поддержали Украину. Анадолу. 12 марта 2014. Процитовано 24 февраля 2024.
  17. ↑ Ukraynada Donbass uğrunda döyüşən qəhrəman azərbaycanlılar. Bizim Yol. 12 мая 2022. Процитовано 24 февраля 2024.
  18. ↑ В боях против сепаратистов в Украине погиб азербайджанец. AZE.az. Процитовано 24 февраля 2024.
  19. ↑ Командир Мамука Мамулашвили: На Украине азербайджанцы и армяне воюют плечом к плечу. ИноСМИ.ру. 5 сентября 2016. Процитовано 24 февраля 2024.
  20. ↑ Тела погибших в Украине 5 азербайджанцев отправлены в Азербайджан - МИД. Интерфакс. 15 марта 2022. Процитовано 24 февраля 2024. [Архівовано 2022-09-25 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Ukraynada həlak olan azərbaycanlının anası xəbəri eşitdikdən sonra vəfat edib. Big.az. 7 марта 2022. Процитовано 24 февраля 2024.
  22. ↑ В Украине трагически погибли граждане Азербайджана. Report. 10 февраля 2023. Процитовано 24 февраля 2024.
  23. ↑ В Херсонской области погибли двое граждан Азербайджана. Туран. 14 августа 2023. Процитовано 24 февраля 2024.
  24. ↑ Акпер Гасанов. Как быть с гражданами Азербайджана, воюющими в Украине?. «Зеркало». Процитовано 24 февраля 2024.
  25. ↑ Алла Зейдуллаева. В Украине при защите Мариуполя погиб еще один азербайджанец. 1news.az. Процитовано 24 февраля 2024.
  26. ↑ Елена Остапенко (17 мая 2022). Азербайджанец Кирилл Агасиев получил звание «Герой Украины» - ФОТО. 1news.az. Процитовано 24 февраля 2024.
  27. ↑ Среди возвращенных Россией Украине пленных есть азербайджанцы. Armiya.az. 22 сентября 2022. Процитовано 24 февраля 2024.
  28. ↑ 44-летнего добровольца из воронежского села смертельно ранили в бою. Новости Воронежа. 1 февраля 2023. Процитовано 24 февраля 2024.
  29. ↑ Ukraynada döyüşən tək azərbaycanlı xanım: “Mən hər iki xalqın nümayəndəsiyəm” - FOTOLAR. Modern.az. 8 января 2024. Процитовано 24 февраля 2024.
  30. ↑ Media Ukraynada döyüşən azərbaycanlı bacılardan yazır - FOTOLAR. Modern.az. Процитовано 24 февраля 2024.
  31. ↑ Азербайджан в 2022-2023гг оказал Украине помощь на $34 млн - МИД. Интерфакс. Процитовано 24 февраля 2024.
  32. ↑ В Украине еще один азербайджанец награжден медалью. Report. 29 июня 2023. Процитовано 24 февраля 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Азербайджан_під_час_російсько-української_війни&oldid=44061219