Бакалове
село Бакалове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Роздільнянський район |
Тер. громада | Роздільнянська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA51140130040025753 |
Облікова картка | Бакалове |
Основні дані | |
Засноване | 1856 |
Перша згадка | 1856 (168 років) |
Населення | ▼ 128 (01.01.2018)[1] |
Площа | 0,498[2] км² |
Густота населення | 279,57 осіб/км² |
Поштовий індекс | 67401 |
Телефонний код | +380 4853 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 46°52′55″ пн. ш. 30°7′4″ сх. д. / 46.88194° пн. ш. 30.11778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
101 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17 |
Карта | |
Мапа | |
|
Бакалове́ — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 128 осіб. Належить до Чобручанського старостинського округу.
Повз Бакалове проходить автошлях обласного значення О161930 (Роздільна - с. Понятівка - с. Кошари - с. Знам'янка).
У 1856 році на Бакаловому хуторі колоністів колонії Катаржиної було 16 дворів[3].
В 1859 році на власницькому хуторі Бокалов 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на балці Карпової долини, було 35 дворів, у яких мешкало 51 чоловік і 57 жінок[4].
У 1887 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 143 чоловіка та 122 жінки[5].
Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Бакалов 2-го стану були польові землеволодіння (250 десятин) Іванової Улити Петрівни (вдова селянина с. Тернівка Парканської волості)[6]; (90 десятин) Міхова Дмитра Афанасійовича (поселенець с. Катаржено); (90 десятин) Міхова Лук'яна Афанасійовича (поселенець); (37 десятин, 1200 сажнів) Міхова Афанасія Леонтійовича (поселенець); (37 десятин, 1200 сажнів) Міхова Микити Леонтійовича (поселенець); (12 десятин, 1200 сажнів) Міхова Федора Івановича (поселенець); (32 десятини, 1200 сажнів) Міхова Романа Леонтійовича (поселенець); (75 десятин) Міхова Філіппа Каленніков (поселенець); (62 десятини, 1200 сажнів) Міхова Георгія Волевича (поселенець); (62 десятини, 1200 сажнів) Міхова Афанасія Волевича (поселенець)[7].
У 1896 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Карпова, було 38 дворів, у яких мешкало 314 людей (176 чоловік і 138 жінок). В населеному пункті було 2 корчми та лавка[8].
На 1 січня 1906 року на хуторі Бакалов(е) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване по обидва боки балки Карпова Долина, було товариство болгар; сільський староста; церковно-парафіяльна школа; існували колодязі; 10 дворів, в яких проживало 50 людей (26 чоловіків і 24 жінки)[9].
В 1916 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 300 людей (140 чоловік і 160 жінок)[10].
Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Бакалове Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 62 домогосподарства. Для 46 домогосподарів рідною мовою була болгарська, 14 — російська, 1 — німецька, 1 — не вказали. В селищі 327 людей наявного населення (158 чоловіків і 169 жінок). Родина домогосподаря: 156 чоловіків та 164 жінки (родичів 2 і 5 відповідно). Тимчасово відсутні — 3 чоловіків (солдати Червоної Армії)[11].
На початку 1924 року Бакалове відносилось до Роздільненської сільради Тарасо-Шевченківського району Одеської округи Одеської губернії. Більшість населення Бакалового становили болгари (395 осіб). Вони мали 91 господарство[12].
Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Велізарівської сільської ради[13].
У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.
22 вересня 2022 року Роздільнянська міська рада в рамках дерусифікації перейменувала у селі вулицю Лермонтова на Верхню, а вулицю Пушкінську на Центральну[14].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 155 осіб, з яких 71 чоловік та 84 жінки.[15]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 156 осіб.[16]
2010 — 157 осіб;
2011 — 160 осіб[17].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[18]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 80,13 % |
молдовська | 15,38 % |
болгарська | 2,56 % |
російська | 1,92 % |
- ↑ Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019. [Архівовано 2019-01-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020. [Архівовано 2020-12-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 55.
- ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 146.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 45
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 53.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 381.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 144.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 319.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 30-31.(рос.)
- ↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 52.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
- ↑ Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах Роздільнянської міської територіальної громади - Роздільнянська міська територіальна громада. rozdilna.toolkit.in.ua. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |