Заможне (Роздільнянський район)
| село Заможне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Тер. громада | Новоборисівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140110060063089 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1929 |
| Колишня назва | Незаможник |
| Населення | 355 |
| Площа | 0,54 км² |
| Густота населення | 657,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67154 |
| Телефонний код | +380 4859 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°59′2″ пн. ш. 30°3′9″ сх. д. / 46.98389° пн. ш. 30.05250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
161 м |
| Найближча залізнична станція | Мигаєве |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67154, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Першотравневе |
| Карта | |
  Заможне | |
 Заможне | |
| Мапа | |
| |
Заможне (до 2016 року — Незаможник, Комуна Незаможник) — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 355 осіб.
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].
Станом на 1 вересня 1946 року село Комуна Незаможник було в складі Благоївської сільської Ради Цебриківського району[2].
На 1 травня 1967 року село входило до складу Петрівської сільської Ради[3].
Одеська обласна рада народних депутатів рішенням від 25 листопада 1991 року у Великомихайлівському районі утворила Першотравневу сільраду з центром в селі Першотравневе і сільській Раді підпорядкувала села Благоєве, Данилівка і Незаможник Петрівської сільради[4].
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 346 осіб, з яких 162 чоловіки та 184 жінки.[5]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 355 осіб.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 80,85 % |
| російська | 12,39 % |
| вірменська | 3,94 % |
| болгарська | 2,82 % |
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
- ↑ Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 19.
- ↑ Відомості Верховної Ради України. — 1992 — № 1 — с. 15-16 [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
