Василівська Пустош
селище Василівська Пустош | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Донецька область |
Район | Краматорський район |
Тер. громада | Краматорська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA14120090150074238 ![]() |
Облікова картка | Василівська Пустош |
Основні дані | |
Площа | 0,35 км² |
Населення | 202 |
Густота | 577.1 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 84392 |
Телефонний код | +380 6264 |
Географічні координати | 48°45′30″ пн. ш. 37°41′55″ сх. д. / 48.75833° пн. ш. 37.69861° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 125 м
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Шпичкине |
Селищна влада | |
Адреса | 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2 |
Голова селищної ради | Нікулочкін Ігор Вячеславович |
Карта | |
![]() |
Васи́лівська Пу́стош — селище Краматорської міської громади Краматорського району Донецької області України. Населення становить 202 осіб. Відстань до Краматорська становить близько 10 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Срібний шеврон ділить щит на зелене верхнє та лазурове нижнє поле. Кожен з цих елементів символізує природні візитівки селища. Зелене поле символізує різнотравно-типчаково-ковиловий степ східного краю РЛП "Краматорський", срібний шеврон - скелясті оголення «Крейдяні відроги», а лазурове поле - річку Біленьку та ставок на ній.
Центральними елементами є складені в косий хрест примітивні знаряддя праці та полювання - спис та сокира. "Єдиний археологічний об'єкт, на який у відділі культури та туризму є паспорт (документ з описом історії походження пам'ятника) – це крем'яна майстерня в районі Василівської Пустоші. На пам'ятнику Василівська Пустош вироблялися різні знаряддя з двосторонньою обробкою - наконечники, тесла, сокири. На одній із ділянок відзначено значну кількість знарядь, характерних для поселень - скребки, вістря, пластини з ретушшю тощо. Певно, пам'ятник відноситься до типу поселень, що спеціалізувалися на виробництві крем'яної продукції."
Срібні сокира та спис мають чорні руків'я, які обтяжують срібний шеврон, а їхні срібні вістря із золотими мотузками виступають на зелене поле. Срібний окунь обтяжує лазурове поле, що символізує, що селище стоїть на річці, а на місцевому ставку регулярно проводяться змагання для рибалок.[1]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 109 | 53.96% |
українська | 93 | 46.04% |
Усього | 202 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 202 особи, із них 46,04% зазначили рідною мову українську, 53,96% — російську[3].
- ↑ Герб села
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
![]() |
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |