Перейти до вмісту

Василівська Пустош

Координати: 48°45′30″ пн. ш. 37°41′55″ сх. д. / 48.75833° пн. ш. 37.69861° сх. д. / 48.75833; 37.69861
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Василівська Пустош
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Краматорська міська громада
Код КАТОТТГ UA14120090150074238 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Василівська Пустош 
Основні дані
Площа 0,35 км²
Населення 202
Густота 577.1 осіб/км²;
Поштовий індекс 84392
Телефонний код +380 6264
Географічні координати 48°45′30″ пн. ш. 37°41′55″ сх. д. / 48.75833° пн. ш. 37.69861° сх. д. / 48.75833; 37.69861
Висота над рівнем моря 125 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Шпичкине
Селищна влада
Адреса 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Голова селищної ради Нікулочкін Ігор Вячеславович
Карта
Василівська Пустош. Карта розташування: Україна
Василівська Пустош
Василівська Пустош
Василівська Пустош. Карта розташування: Донецька область
Василівська Пустош
Василівська Пустош
Мапа

Васи́лівська Пу́стош — селище Краматорської міської громади Краматорського району Донецької області України. Населення становить 202 осіб. Відстань до Краматорська становить близько 10 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Срібний шеврон ділить щит на зелене верхнє та лазурове нижнє поле. Кожен з цих елементів символізує природні візитівки селища. Зелене поле символізує різнотравно-типчаково-ковиловий степ східного краю РЛП "Краматорський", срібний шеврон - скелясті оголення «Крейдяні відроги», а лазурове поле - річку Біленьку та ставок на ній.

Центральними елементами є складені в косий хрест примітивні знаряддя праці та полювання - спис та сокира. "Єдиний археологічний об'єкт, на який у відділі культури та туризму є паспорт (документ з описом історії походження пам'ятника) – це крем'яна майстерня в районі Василівської Пустоші. На пам'ятнику Василівська Пустош вироблялися різні знаряддя з двосторонньою обробкою - наконечники, тесла, сокири. На одній із ділянок відзначено значну кількість знарядь, характерних для поселень - скребки, вістря, пластини з ретушшю тощо. Певно, пам'ятник відноситься до типу поселень, що спеціалізувалися на виробництві крем'яної продукції."

Срібні сокира та спис мають чорні руків'я, які обтяжують срібний шеврон, а їхні срібні вістря із золотими мотузками виступають на зелене поле. Срібний окунь обтяжує лазурове поле, що символізує, що селище стоїть на річці, а на місцевому ставку регулярно проводяться змагання для рибалок.[1]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
російська 109 53.96%
українська 93 46.04%
Усього 202 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 202 особи, із них 46,04% зазначили рідною мову українську, 53,96% — російську[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Герб села
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.