Координати: 48°45′59″ пн. ш. 36°50′59″ сх. д. / 48.76639° пн. ш. 36.84972° сх. д. / 48.76639; 36.84972
Очікує на перевірку

Новоолександрівка (Краматорський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новоолександрівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Олександрівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA14120170290014742
Облікова картка Новоолександрівка 
Основні дані
Населення ▼ 364 (01.01. 2014)
Площа 0.792 км²
Густота населення 459.6 осіб/км²
Поштовий індекс 84010
Телефонний код +380 6269
Географічні дані
Географічні координати 48°45′59″ пн. ш. 36°50′59″ сх. д. / 48.76639° пн. ш. 36.84972° сх. д. / 48.76639; 36.84972
Середня висота
над рівнем моря 		173 м
Найближча залізнична станція 15 км
Місцева влада
Адреса ради 84010, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Новоолександрівка, вул. Миру, 51
Карта
Новоолександрівка. Карта розташування: Україна
Новоолександрівка
Новоолександрівка
Новоолександрівка. Карта розташування: Донецька область
Новоолександрівка
Новоолександрівка
Мапа
Мапа

CMNS: Новоолександрівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Новоолександрівка.

Новоолекса́ндрівка — село Олександрівської селищної громади Краматорського району Донецької області, України. Населення становить 413 осіб. Функціонують: навчально-виховний комплекс, будинок дозвілля, стадіон, сільська бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, торговельні точки. В селі є братська могила радянських воїнів[1]. Населення сільради — 965 осіб, кількість садиб — 430.

Найближча пасажирська залізнична станція — Гаврилівка (залізниця Лозова — Слов'янськ), 15 км. Околицею села проходить вантажна залізниця Дубове — Покровськ, яка в 1962—2009 роках мала приміське пасажирське сполучення. Поруч із селом Новоолександрівка розташований зупинний пункт 15 км, в 2 км від села на території Харківської області — закрита станція Вітерець.

Рейсового автобусного сполучення у селі немає, найближчій населений пункт із рейсовим автобусним сполученням — райцентр смт Олександрівка у 7,5 км: автобуси на Барвінкове, Харків, Добропілля, Спасько-Михайлівку, Покровськ, Краматорськ, КПП Олександрівка (Донецький напрям), Краматорськ, Добровілля.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Новоолександрівка (Лощина) засноване по балці Граничний Яр в середині XIX століття. Станом на 1864 рік, у власницькому селі Новоолександрівка при колодязях було 27 дворів, там проживало 108 чоловіків та 98 жінок[2]. Жителі села (хутора?) Новоолександрівка були парафіянами Олександро-Невської церкви у селі Олександрівка (нині — райцентр), що розташовувалася в 7 верстах від населеного пункту[3].

З 20-х років ХХ століття — у складі Артемівської округи Донецької губернії[4]. У 1930-х роках в селі було організовано центр сільради. Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 16 жителів села[5]. До Другої світової війни в селі було 102 двори; відкрилася школа[6]. У 1960 році Новоолександрівська сільрада була укрупнена, проте в 1979 році — відновлена[4].

Післявоєнне відновлення села тривало до середини 50-х років ХХ століття. В 1952 році райрада придбала нову будівлю під школу, у результаті чого учні почали вчитися в одну зміну[7]. У будівлі старої школи в 1957 році було відкрито сільпо[8].

У 1954 році від Олександрівки до Новоолександрівки було прокладено телефонний кабель, але внаслідок того, що його проклали на глибині 13-30 см через пахотне поле, мали місце неоодноразові пошкодження мережі та її непланові відключення[9]. До 1959 року село було радіофіковано, а в 1959—1960 роках — електрифіковано всі населені пункти Новоолександрівської райради[10][11].

У роки Другої світової війни дорога Олександрівка — Новоолександрівка — станція Гаврилівка була виведена із ладу. Лісосмуги згоріли, дорога була «перепахана» мінами та артнабоями. У 50-х роках ХХ століття тут розпочалася комсомольське будівництво: дорогу привели до ладу, уздовж неї висадили тополю. На дорогу розпочали вивозити щебінь та пісок[12]. З 1957 року Шостаківська автоколона організує регулярні автобусні рейси (тричі на тиждень) по маршруту Олександрівка — Гаврилівка[13]. В 1970 році заасфальтували ділянку дороги від Олександрівки до Новоолександрівки[12].

У 1957 році розпочалося будівництво залізниці Дубове — Мерцалове, у зв'язку із чим у Новоолександрівці було знесено 3 будинки, які потрапили у смугу відведення[14]. У 1959 році в районі села було укладено рейки, розпочався рух будівельних і робочих потягів[15]. З 1962 року робочі потяги Дубове — Мерцалове було переведено до категорії приміських; вони робили зупинку на роз'їзді № 1 (Вітерець). Зупинку 15 км було обладнано у 1986 році.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 347 осіб, з яких 154 чоловіки та 193 жінки[16].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 413 осіб[17].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[18]:

Мова Відсоток
українська 94,92 %
російська 4,12 %
білоруська 0,97 %

Заповідний фонд

[ред. | ред. код]

На території Новоолександрівської сільради розташовані наступні заповідні урочища[19]:

  • «Казанок» — на північний схід від села Зелене; збереглася смуга неторканої рослинності в глибокій балці, схили якої нагадують казанок;
  • «Мирне поле» — район села Зелене; смуга неторканої рослинності в неглибокій балці;
  • «Балка Зелена» — район села Новопригоже; фрагмент дикої рослинності в системі балок струмка Зелений, притоку річки Самара;
  • «Широкий ліс» — поблизу Новоолександрівки; відновлений штучною посадкою ясеня байрачний лісовий масив у балці системи Сухого Торця;
  • «Довгенький ліс» — район Новоолександрівки; байрачний лісовий масив у балці системи Сухого Торця, обрамлений степовими ділянками.

Економіка

[ред. | ред. код]

ТОВ «Лощанське» — основний напрямок рослинництво (цукровий буряк, зернові) та тваринництво[19][20].

На території сільради знайдено потужні поклади цегляної сировини[19]. Територія сільради — частина перспективної «Новобахметьєвської» ділянки вугільного родовища, балансові запаси — 550 млн т.[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Анденок В.А. (2011). Память на века. Свод военных захоронений на территории Донетчины. Донецк.
  2. ↑ Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб. 1869.
  3. ↑ Самойлов И. (1904). Справочная книжка для Харьковской епархии. Х.
  4. ↑ а б Заднепровская Л.Д., Попова О.А. (2001). История административно-территориального деления Донецкой области: 1919-2000 гг. : сборник документов и материалов. Донецк.
  5. ↑ Новоолександрівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  6. ↑ Карта решения командующих 57, 37 и 12 А на наступление // ЦАМО, фонд 251, опись 646, дело 211, документ 2.
  7. ↑ Протокол заседания исполкома Новоалександровского сельсовета № 27 от 12.11.1952 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5807, опис № 1 справа № 6.
  8. ↑ Протокол заседания исполкома Новоалександровского сельсовета № 1 от 1957 //Державний архів Донецької області, фонд № Р-58073, опис № 1 справа № 9.
  9. ↑ Протокол заседания исполкома Александровского райсовета № 19 от 27.08.1954 // Державний архів Донецької області фонд № Р-5713, опис № 1 справа № 33.
  10. ↑ Протокол заседания исполкома Новоалександровского сельсовета № 11 от 1959 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5807, опис № 1 справа № 13.
  11. ↑ Чистолінов М.М. Роки звитяжної праці // Вісті Олександрівщини, №№ 8-33.2011.
  12. ↑ а б Суков А. Подарунок комсомольців п’ятдесятих років // Радянський патріот, № 97. 1971.
  13. ↑ Протокол заседания исполкома Александровского райсовета № 10 от 19.04.1957 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-5713, опис № 1 справа № 51.
  14. ↑ Протокол заседания исполкома Александровского райсовета № 19 от 30.09.1957 // Державний архів Донецької області фонд № Р-5713, опис № 1 справа № 52.
  15. ↑ Протокол заседания исполкома Новоалександровского сельсовета № 16 от 7.09.1959 // Державний архів Донецької області фонд № Р-5807, опис № 1 справа № 13.
  16. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  17. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  18. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  19. ↑ а б в Ивченко Т. (2003). Здоровья тебе, Александровщина!. Донецк.
  20. ↑ Скибенко А.К. (2008). Донецкая область: Путеводитель. Донецк.
  21. ↑ Галака И.И., Ротай А.П. (1959). Геологическая карта СССР масштаба 1:200000. Серия Донбасская. Лист М-37-XXV (Лозовая). Объяснительная записка. М. с. 84.

Посилання

[ред. | ред. код]


Донецька область Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новоолександрівка_(Краматорський_район)&oldid=41630347