Весела Гора (Краматорський район)
| село Весела Гора | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Краматорський район |
| Тер. громада | Новодонецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA14120150020026832 |
| Облікова картка | Весела Гора |
| Основні дані | |
| Населення | ▼ 630 (01.01. 2014) |
| Площа | 2.989 км² |
| Густота населення | 211 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 84061 |
| Телефонний код | +380 6269 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°36′57″ пн. ш. 37°7′31″ сх. д. / 48.61583° пн. ш. 37.12528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
163 м |
| Відстань до обласного центру |
123 км |
| Відстань до районного центру |
36,7 км |
| Найближча залізнична станція | 46 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 84042, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Весела Гора, вул. Центральна, 45 |
| Карта | |
  Весела Гора | |
 Весела Гора | |
| Мапа | |
| |
Весела́ Го́ра — село Новодонецької селищної громади Краматорського району Донецької області, Україна. У селі мешкає 652 особи.
Територія сучасного села Весела Гора в останній чверті XVIII століття належала до Катеринославського намісництва, наприкінці XVII — на початку XIX століття — Новоросійської губернії, а у XIX столітті — Катеринославській та Харківській губерніям. Межа між губерніями проходила по річці Самара (лівий берег — Катеринославська губернія, правий берег — Харківська губернія).
На картах 1792[1] і 1800[2] років на території сучасної Веселої Гори вказане село Микитівка на лівому березі Самари. На плані генерального межування Бахмутського повіту Катеринославської губернії цей населений пункт названий як Микитівка-Нікольська[3].
У 70-х роках XVIII століття обширну територію по річці Самара (райони сучасних Самарського та Золотого Колодязя) придбав поміщик О.Льовшин, який 3 десятиліття по тому облаштував маєток у Золотому Колодязі. Наприкінці XVIII — на початку XIX столітті на правому березі річки Самара виникло село Юліїне, назване на честь доньки поміщика О.Льовшина[4].
1854 — у Бахмутському повіті Катеринославської губернії на території сучасної Веселої Гори числяться: село Весела Гірка (Веселогірська) — 18 дворів, 175 мешканців; Миколаївка (Прибитківка) — 6 дворів, 42 мешканця[5].
1864 — в Ізюмському повіті Катеринославської губернії на території сучасної Веселої Гори числиться власницьке сільце Юлине (Юліївка) при 10 дворах з 26 мешканцями[6].
1897 — село Миколаївка Бахмутського повіту Катеринославської губернії — з 9 дворами із 46 мешканцями[7]. В селі Юліїне Ізюмського повіту Харківської губернії — 85 мешканців[4].
початок XX століття — в селі Весела Гора — відомий на всю округу маслобійний завод. Мешканці Веселої Гори та Миколаївки — парафіяни церкви Стефана у селі Степанівка, села Юліїне — Дмитрівської церкви у селі Золотий Колодязь. У Веселій Горі — школа письменності[8][9].
1911 — мешканці села Миколаївка володіли 36 десятинами зручної (тобто, придатної до сільського господарства) землі[7].
30 березня 1921 загін махновця Кожи чисельністю 200 шабель займає село, у котрому повстанці знищують органи радянської влади.
1926 — на території сучасної Веселої Гори числяться: лівий берег Самари — село Весела Гора (Казенний хутір), хутір Миколаївка; правий берег Самари — село Юліїне, радгосп Гірник-2[10][11].
1937 — в районі сучасної Веселої Гори числяться: Весела Гора — по обох берегах Самари, 26 дворів; Миколаївка — на лівому березі Самари, 8 дворів; Юлине — на правому березі Самари, 16 дворів; Льовшине — на правому березі Самари, 25 дворів. У Веселій Горі — школа[12].
1962 — відкрито пасажирський рух по залізниці Дубове — Мерцалове, що пройшла у 2-3 км від західної околиці Веселої Гори. Згодом в районі села було відкрито зупинку приміських потягів 46 км (закрита у 1988 році).
1981-1982 — для залучення молодих спеціалістов у радгосп «Самарські Ставки» на околиці села Весела Гора збудовано котеджне селище і сучасний мікрорайон із двоповерховими житловими будинками і будівлями побутового призначення[13].
- Костенко Валентин (1898-1927) повстанець, організатор Вільного козацтва в Бахмуті.
- ↑ «Карта Екатеринославского наместничества»
- ↑ Атлас Российской империи. 1800 год. Лист 38. Новороссийская губерния из 12 уездов
- ↑ Планы генерального межевания (ПГМ Бахмутский уезд).
- ↑ а б Мельников С.С. (2009). Золотой Колодезь. Донецк.
- ↑ Список населённых мест Екатеринославской губернии. СПб. 1859.
- ↑ Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб. 1869.
- ↑ а б Список населённых мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии. Екатеринослав. 1911.
- ↑ Самойлов И. (1904). Справочная книжка для Харьковской епархии. Х.
- ↑ Справочная книга Екатеринославской епархии. Екатеринослав. 1908.
- ↑ Заднепровская Л.Д., Попова О.А. (2001). История административно-территориального деления Донецкой области 1919-2000 годы. Донецк.
- ↑ Шахты и рудники Донбасса: Карта Артёмовского округа (1928).
- ↑ Карта решения командующих 57, 37 и 12 А на наступление // ЦАМО, фонд 251, опись 646, дело 211, документ 2.
- ↑ Заїка В. Конвейєр новосіль // Радянський патріот, № 48 (6528). 1981.
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |