Перейти до вмісту

Дробишеве

Координати: 49°2′30″ пн. ш. 37°43′27″ сх. д. / 49.04167° пн. ш. 37.72417° сх. д. / 49.04167; 37.72417
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Дробишеве
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Лиманська міська громада
Код КАТОТТГ UA14120110020052155
Облікова картка Дробишеве 
Основні дані
Засновано 1687
Статус із 2024 року
Площа 8.47 км²
Населення 2 578 (01.01.2022)[1]
Густота 338 осіб/км²;
Поштовий індекс 84450—84451
Телефонний код +380 6261
Географічні координати 49°2′30″ пн. ш. 37°43′27″ сх. д. / 49.04167° пн. ш. 37.72417° сх. д. / 49.04167; 37.72417
Висота над рівнем моря 106 м
Водойма р. Нетриус


Відстань
Найближча залізнична станція: Форпостна
До райцентру:
 - фізична: 6,94 км
 - залізницею: 11 км
 - автошляхами: 9,5 км
До обл. центру:
 - фізична: 117,2 км
 - автошляхами: 143 км
Селищна влада
Адреса 84450, смт Дробишеве, вул. Державна; 94
Голова селищної ради Вакансія вільна
Карта
Дробишеве. Карта розташування: Україна
Дробишеве
Дробишеве
Дробишеве. Карта розташування: Донецька область
Дробишеве
Дробишеве
Мапа

Дро́бишеве — селище Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області України.[2] Розташоване за 118 км від Донецька.

Історія

[ред. | ред. код]

Слобода Дробишеве заснована 1687 року на березі річки Нетриус.

Після скасування кріпацтва 1861 року найвищий наділ на душу становив близько 4 десятин.

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2873 особи, налічувалось 497 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3995 осіб (1937 чоловічої статі та 2058 — жіночої), з яких 3991 — православної віри[4].

1918 року в селі був утворений ревком, який очолив Мошенський Іван Арсентійович (1888—7.04.1967).

У 1920 р. було створено сільську раду, головою якої обрано Некрилова Василя Несторовича, а секретарем Бережного Петра Андрійовича.

У 27 березня 1923 в селі Дробишеве створили комсомольський осередок, першими комсомольцями стали С. Кікалов, І. Кандибко, І. Слєпцов та ін. У 1923—26 рр. він налічував вже 100 осіб.

У 1924 р. в с. Дробишеве був один комуніст — голова сільради Суботін Микола Васильович, а вже наступного року створений партосередок, секретарем якого став Бієнко Максим Іванович.

У 1929—30 рр. в с. Дробишеве було створено 6 Товариств спільного обробітку землі, які об'єднували 36 дворів та 100 осіб:

  • «Новий хлібороб» (організатор П. Кікалов)
  • «Червона Нива» (Слєпцов Л. П.)
  • «Червоноводянський» (Кохан І. Д.)
  • «Червоні луки» (Каракуц В. Є.)
  • «Серп і молот» (Слєпцов Ф. С.)
  • «Червоний колос» (Жуга І. Ф.)

Процес колективізації у Дробишевому у 1928—1932 рр. (за кількістю селянських дворів станом на 1 липня відповідного року):

  • 1928 — 1,7 %.
  • 1929 — 3,9 %.
  • 1930 — 23,6 %.
  • 1931 — 52,7 %.
  • 1932 — 61,5 %.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 16 травня 2022 ворожі збройні формування окупували селище. У рамках боїв за Лиман 30 вересня 2022 українські збройні сили звільнили населений пункт.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3186 87.65%
російська 437 12.01%
білоруська 8 0.22%
румунська 2 0.06%
вірменська 1 0.03%
інші/не вказали 1 0.03%
Усього 3635 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • За два кілометри на південний захід від околиці селища Дробишеве є ландшафтний заказник місцевого значення Підпісочне.
  • На околицях Дробишевого виявлено залишки трьох поселень: два — епохи неоліту і одне — епохи бронзи.

В селищі розташовується Свято-Миколаївська церква Української православної церкви[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) [Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.]
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-248. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. [(рос.)Николаевский храм. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 11 квітня 2017. (рос.)Николаевский храм]

Посилання

[ред. | ред. код]