Герман Воук все ще живий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Воук все ще живий
англ. Herman Wouk is Still Alive
Формаоповідання
АвторСтівен Кінг
Моваамериканська англійська
Опублікованотравень 2011
ВиданняСША Scribner
Україна Клуб сімейного дозвілля
Опубліковано українською2015
ПерекладАнатолій Пітик,
Катерина Грицайчук
Попередній твірУр
Наступний твірВона нездужає

«Герман Воук все ще живий» (англ. Herman Wouk is Still Alive) — оповідання американського письменника Стівена Кінга. Спочатку воно було опублікований у травневому номері журналу The Atlantic за 2011 рік[1].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Давні подруги Бренда та Жасмін разом дітьми вирушають у подорож на орендованому Chevy Express після того, як Бренда виграє 2700 доларів у лотереї. По дорозі вони згадують своє важке дитинство та не менш важке життя. Тим часом Філ і Полін, двоє літніх поетів і колишніх коханців, прямують на поетичний фестиваль в Університет штату Мен. Вони зупиняються на місці відпочинку, щоб разом пообідати. Незабаром Бренда вирішує, що їх життя більше не варте того, щоб жити, а діти приречені на жалюгідне майбутнє. Навмисне, за згодою та заохоченням Жасмін вона на великій швидкості врізається фургоном у дерево біля Філа та Полін. Філ і Полін поспішають до уламків, але Бренда, Жасмін і всі їхні діти мертві. Коли перехожий запитує Поліну, що трапилося, вона нарешті запитує його: «Як це в біса виглядає?»

Публікація

[ред. | ред. код]

«Герман Воук все ще живий» виник як частина парі між Кінгом і його сином Оуеном під час чоловічого баскетбольного турніру NCAA Division I, у якому той хто програє мав написати історію на основі титулу, наданого переможцем. Оуен Кінг придумав назву після того, як прочитав у статті, що Герман Воук досі живий і пише, попри те, що йому було понад дев'яноста років. Кінг задумав цю історію після того, як прочитав про аварію на Таконік Стейт Парквей у 2009 році[en].

«Герман Воук все ще живий» було вперше опубліковано в The Atlantic у травні 2011 року.

У 2015 оповідання увійшло до авторської збірки Кінга «Ярмарок нічних жахіть».

Відгуки

[ред. | ред. код]

Роккі Вуд описав це оповідання словами: «Король, який ще раз показує, яке у нього ясне око для спостереження за суспільством» і «ще одну мейнстримну історію, яка ілюструє жах, який ховається в реальному житті».

Тім Лепчик описав це як «приємну та сумну історію».

Самого Германа Воука запитали про оповідання під час сесії запитань і відповідей, опублікованої як частина його роману «Законодавець» 2012 року; Воук сказав: «Я прочитав оповідання містера Кінга, і воно мені сподобалося».

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Оповідання виграло премію Брема Стокера у номінації «Найкраще оповідання[en]» у 2012 році[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ King, Stephen (19 квітня 2011). Herman Wouk Is Still Alive. The Atlantic. Бостон, США: Atlantic Media Company. Процитовано 10 жовтня 2022.
  2. ↑ Bram Stoker Awards 2012. www.sfadb.com. Процитовано 29 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герман_Воук_все_ще_живий&oldid=42414641