Штучна мова
Шту́чна мо́ва, інші назви: Конла́нг, Конла́нґ, Conlа́ng (скор. від англ. Constructed language) — це мова, чия фонологія, граматика та/або словниковий запас були цілеспрямовано створені особою чи групою осіб. Це відрізняє штучні мови від мов, які розвивались еволюційно (природні мови). Штучні мови створюються через багато причин: наприклад, щоб спростити спілкування між людьми (міжнародні мови), щоб додати реалізму вигаданому світу чи з інших естетичних міркувань (вигадані мови), для лінгвістичних експериментів (наприклад перевірки гіпотези Сепіра-Ворфа) чи для мовних ігор. Деякі люди також можуть створювати мови як хобі.
Також до штучних мов належать спеціалізовані знакові системи для запису необхідної інформації в певних галузях науки і техніки, наприклад, мови програмування.
Станом на 4 січня 2022 року, найпоширенішою штучною мовою з оригінальною літературою є есперанто.
Визначити поняття «штучні мови» може бути складно. Адже це мови, які не виникли самі собою (як природні), не з комунікативної потреби (як піджини та креольські), але які можуть бути використані для побутового спілкування між людьми (на відміну від мов програмування та інших науково-технічних систем).
Штучні мови, зазвичай, поділяють за двома критеріями: методикою та причиною створення. Виділяють:
- мови, створені апріорі — граматика та словниковий запас створюються з нуля, базуючись на уяві автора чи на певних розрахунках;
Прикладом апріорної та експериментальної мови є проєкт "URLCoFi" у Франкфуртському університеті ім. Ґете (Німеччина). На цій побудованій мові, що називається "Jucearm", вміст був розміщений в інтернеті, і в експерименті учасники повинні були знайти якомога більше вмісту мовою в інтернеті за допомогою списку слів. Проєкт мав на меті дослідити, як шукати та знаходити контент в інтернеті, а також обійти проблему "Precision-and-recall"[1] за допомогою побудованої мови.
Наприклад: "Famu siezbu wezä asj ziave ezbemesjaz, suzvazsobe ba lia zeboa fegle wemposowebu fezpe azpuzsaz suz iz wuane pez umodozesj."[2][3]
- мови, створені апостеріорі — успадковують граматику та словниковий запас від природних мов. Вони також поділяються на натуралістичні (де природні слова залишають своє нормальне звучання й написання) і схематичні (які прагнуть максимальної стрункості своїх парадигм і мінімізувати кількість виключень із заздалегідь установлених правил)[4].
Прикладом апостеріорної мови є мова Гільдеґарди Бінгенської "Lingua Ignota". Мова заснована на латинській граматиці, і вона розробила близько 1000 неологізмів.[5]
| Lingua Ignota | Українська |
|---|---|
| crizia | церква |
| diveliz | диявол |
| iminois | людина |
Есперанто вважається загалом схематичною мовою, інтерлінгва розглядається як натуралістична, а новіаль представляють як компроміс між обома видами.
Також існують штучні мови, що засновані на інших штучних мовах, здебільшого через розкол у спільноті; саме так від есперанто відкололися ідо, ексельсіоро, есперанто-сен-флексіо, сучасний есперанто, а від ідо — ідо-аванцит; мови «родини волапюк» — балта, велтпарл та ідіом-неутраль[6].
За призначенням штучні мови можна поділити на такі типи:
- Сконструйовані (експериментальні) мови[en]: створені з метою експериментів у логіці, філософії чи лінгвістиці.
- Міжнародні допоміжні мови: створені з метою спрощення міжнародного спілкування.
- Вигадані мови: створені, щоб додати реалізму в вигаданий світ та з метою естетичного чи гумористичного ефекту.
Щоправда, межі між ними доволі розмиті та штучна мова може належати одночасно до кількох різних типів.
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2010) |
Існують мови, розроблені так, аби висловлювати максимум змісту з мінімальною складністю, наприклад, токі пона.
На відміну від піджинів, штучні мови створюються навмисно, зазвичай — однією людиною, колективна мовотворчість (конлангінг) зустрічається значно рідше.
Більшість сучасних конлангерів створюють мови у якості хобі, для вигаданої роботи[en] або для особистого задоволення[en]. Конлангери зазвичай створюють мови, визначаючи їх фонологію, синтаксис, граматику та інші властивості. Для цього потрібне принаймні елементарне розуміння лінгвістики[7][8].
- ↑ Powers, David Martin (15 грудня 2011). Evaluation: from Precision, Recall and F-measure to ROC, Informedness, Markedness and Correlation (англ.). ISSN 2229-3981. Процитовано 17 серпня 2020.
- ↑ LernBar Player. lernbar.uni-frankfurt.de. Процитовано 17 серпня 2020.
- ↑ Goethe-Universität —. www.studiumdigitale.uni-frankfurt.de. Процитовано 17 серпня 2020.
- ↑ Frawley, William, ред. (2003). International encyclopedia of linguistics. Oxford reference online Oxford digital reference shelf (вид. 2. ed). Oxford: Oxford Univ. Press. ISBN 978-0-19-513977-8.
- ↑ Higley, Sarah (2007). Hildegard of Bingen’s Unknown Language: An Edition, Translation, and Discussion (Англійська) . New York: Palgrave Macmillan. с. 246.
- ↑ Libert, Alan (1 січня 2018). Artificial Languages. Oxford Research Encyclopedia of Linguistics. Процитовано 11 лютого 2025.
- ↑ e_Purposes_Behind_the_Creation_of_Conlangs/links/65d4745f1141586f3f513535/Exploring-the-Purposes-Behind-the-Creation-of-Conlangs.pdf Exploring the Purposes Behind the Creation of Conlangs (PDF) (англійською) .
- ↑ Artistic language. Wikipedia (англ.). 17 січня 2025. Процитовано 11 лютого 2025.
- Енциклопедія кібернетики, т. 2, с. 595.
- Волков Анатолій, Скаб Мар'ян. Штучні мови // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 625—626. — 634 с.
- 10 штучних мов: хто і навіщо їх створив
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |