Морозівка (Старобільський район)
| село Морозівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Старобільський район |
| Тер. громада | Міловська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA44140070160088743 
|
| Облікова картка | Морозівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1690 |
| Населення | 994 |
| Площа | 5,12 км² |
| Густота населення | 194,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92520 |
| Телефонний код | +380 6465 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°27′42″ пн. ш. 39°53′52″ сх. д. / 49.46167° пн. ш. 39.89778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101 м |
| Водойми | р. Комишна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92520, с. Морозівка, вул. Центральна, 49б |
| Карта | |
  Морозівка | |
 Морозівка | |
| Мапа | |
| |
Моро́зівка — село в Україні, у Міловській селищній громаді Старобільського району Луганської області. Населення становить 994 осіб.
За даними на 1864 рік на казенній слободі Кобичева (Покровське) Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 1546 осіб (766 чоловічої статі та 780 — жіночої), налічувалось 336 дворових господарства, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок[1].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Зориківська волості мешкало 1842 особи, налічувалось 283 дворових господарства, існувала православна церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2209 осіб (1099 чоловічої статі та 1110 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними на 1914 рік у слободі проживало 3270 мешканців[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Морозівській — 358 людей[5].
За даними перепису 2001 року населення села становило 994 особи, з них 93,36 % зазначили рідною мову українську, 6,34 % — російську, а 0,3 % — іншу[6].
- Голодний Олексій Михайлович — український радянський діяч.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3010)(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-249. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 201—208 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |