Оноє-Мару

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Японія Японія
Назва: Оноє-Мару (Onoe Maru)
Власник:
  • Nippon Yusen
  • Імперський флот Японії
Будівник: Harima Shipbuilding and Engineering
Будівельний номер: 261
Закладений: 15 червня 1939
Спуск на воду: 26 грудня 1939
Завершений: 15 березня 1940
Доля: 26 листопада 1943 потоплене на шляху від Рабаулу на Трук
Основні характеристики
Тип: вантажне
Тоннаж: 6667 GRT
Довжина: 132,5 м
Ширина: 17,9 м
Осадка: 10 м
Двигуни: 1 парова турбіна
Швидкість: 17,6 вузла
Оноє-Мару. Карта розташування: Океанія
26.11.43
26.11.43
Район потоплення Оноє-Мару

Оноє-Мару (Onoe Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни взяло участь в операціях японських збройних сил в Індонезії, на Соломонових островах та в архіпелазі Бісмарка.

Передвоєнна служба

[ред. | ред. код]

Оноє-Мару спорудили в 1940 році на корабельні Harima Shipbuilding and Engineering в Айой на замовлення компанії Nippon Yusen.[1]

16 серпня 1941-го Оноє-Мару реквізували для потреб Імперського флоту Японії. З 5 по 19 жовтня на корабельні Mitsubishi Heavy Industries у Кобе воно пройшло модернізацію в судно для транспортування амуніції.

Перші операції

[ред. | ред. код]

10—14 грудня 1941-го судно доправило 4500 тонн озброєння та припасів із Куре до Мако (важлива база японського ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки).

19 лютого 1942-го Оноє-Мару вийшло з порту Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) та 3 березня прибуло в затоку Старинг (південно-східне завершення острова Сулавесі поблизу міста Кендарі). Тут воно поповнило боєзапас цілого ряду кораблів, зокрема лінкора «Хіей», важких крейсерів «Тоне» і «Тікума». 28 березня судно полишило Сулавесі та 6 квітня прибуло до Куре.

Операція проти атола Мідвей

[ред. | ред. код]

1 червня 1942-го Оноє-Мару прибуло на атол Трук на сході Каролінських островів (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, де мало поповнювати боєзапас кораблів, залучених до операції проти атола Мідвей.[2]

Втім, операція завершилась катастрофічною поразкою, а Оноє-Мару вже у середині червня був у Куре.

Рейс до архіпелагу Бісмарка

[ред. | ред. код]

На початку серпня 1942-го союзники здійснили висадку на острові Гуадалканал, що започаткувало важку шестимісячну битву. Як наслідок, 16 серпня Оноє-Мару вийшло з порту Хашираджима та попрямувало до південно-східного сектору бойових дій.

На початку жовтня Оноє-Мару перебувало на Труці, звідки 13 жовтня вирушило разом зі ще двома транспортами під охороною есмінця «Юзакі». На переході конвой розділився — два транспорти попрямували до Кавієнгу (а потім до Рабаулу), тоді як есмінець повів Оноє-Мару до якірної стоянки Шортленж — прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі перед рейдами далі на схід Соломонових островів. 18 жовтня Оноє-Мару прибуло до місця призначення, де, ймовірно, провадило перевантаження боєприпасів.

Близько опівдня 22 жовтня Оноє-Мару перебувало поблизу мису Сент-Джордж (південне завершення острова Нова Ірландія), дещо більше за сотню кілометрів від Рабаулу — головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут його торпедував підводний човен Grayback, проте пошкодженому судну вдалось дойти до Рабаулу, де ремонтне судно Хаккай-Мару виконало певні відновлювальні роботи. 16 грудня 1942-го Оноє-Мару змогло прибути до Куре, де стало на капітальний ремонт, що тривав до 18 квітня 1943-го. Судно при цьому перекласифікували у звичайний допоміжний транспорт.

Рейси до Мікронезії

[ред. | ред. код]

20—28 квітня 1943-го Оноє-Мару в складі конвою № 420 перейшло з японського порту Саєкі на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), звідки 8—12 травня пройшло на Трук. 21 травня воно вийшло звідси разом з конвоєм № 4521 та 30 травня прибуло до Йокосуки.

27 липня 1943-го Оноє-Мару покинуло Йокосуку у складі конвою № 3727 та 4 серпня знову опинилось на Труці. 13—17 серпня в конвої № 1133 судно перейшло до Рабаула.

Останній рейс до архіпелагу Бісмарка

[ред. | ред. код]

На початку листопада 1943-го Оноє-Мару перебувало в Рабаулі. 2 листопада на цю базу здійснили потужний наліт (75 бомбардувальників B-25 «Мітчелл» під прикриттям 70 винищувачів P-38 «Лайтнінг»). Один транспорт затонув, багато кораблів та суден, і в тому числі Оноє-Мару, зазнали пошкоджень.

25 листопада 1943-го Оноє-Мару покинуло Рабаул у складі конвою на Трук, котрий включав ще два судна та мисливець за підводними човнами CH-40 (крім того, до охорони загону залучали патрульну гідроавіацію). Конвой мав пройти через район на захід від острова Муссау (найпівнічніший в архіпелазі Бісмарка), де діяв підводний човен Raton. Із субмарини помітили ворожі судна та почали переслідування. Надвечір 26 листопада за дві з половиною сотні кілометрів на північний захід від Муссау Raton торпедував і потопив Оноє-Мару, загинув один член екіпажу. CH-40 контратакував глибинними бомбами, проте не лише не досяг успіху, але й сам зазнав певних пошкоджень внаслідок детонації. Надалі CH-40 підібрав із води 196 осіб та попрямував на Трук.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Onoe Maru (1939~1941) Onoe Maru (+1943).
  2. Bertke, Donald A.; Smith, Gordon; Kindell, Don (31 травня 2014). World War II Sea War, Vol 6: The Allies Halt the Axis Advance (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-937470-09-8.
  3. Japanese Ammunition Ships. www.combinedfleet.com. Процитовано 8 грудня 2020.