Провулок Кравцова
| Провулок Кравцова Харків | |
|---|---|
 Початок провулку Кравцова | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Шевченківський район |
| Назва на честь | Петра Івановича Кравцова |
| Колишні назви | |
| Мордвинівський провулок (до 1928 р.) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 280 м |
| Координати початку | 49°59′45.1″ пн. ш. 36°13′52.4″ сх. д. / 49.995861° пн. ш. 36.231222° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′45.8″ пн. ш. 36°13′38.6″ сх. д. / 49.996056° пн. ш. 36.227389° сх. д. |
| поштові індекси | 61057 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Історичний музей, 300 м |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 19 |
| Архітектурні пам'ятки | № 2, 13 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450176 |
| Мапа | |
 | |
 Провулок Кравцова у Вікісховищі | |
Провулок Кравцова — провулок у Шевченківському районі Харкова. Довжина 280 метрів. Починається від Римарської вулиці, іде на захід, спускаючись похилим рельєфом до Клочківської вулиці. Від провулка Кравцова відгалужується провулок Людмили Гурченко.
2 червня 1709 року московський цар Петро І, проїжджаючи з Азова до Полтави, відвідав Харків. Він наказав розширити Харківську фортецю на північ, а також спорудити додаткові укріплення з північної сторони від фортеці[1]. Дерев'яно-земляні вали пролягли практично між річками Харків і Лопань. Імовірно, вони проходили в районі сучасного Театрального майдану й провулку Кравцова. Після перемоги царя Петра в Полтавській битві Харків утратив оборонне значення, тому укріплення поступово занепадали й руйнувалися. Остаточно вони були зруйновані на початку XIX сторіччя.
Виникнення й розвиток провулка Кравцова пов'язані з історією Римарської вулиці. Провулок виник, імовірно, в середині XVIII століття й спочатку звався Мордвинівським, по прізвищу купця Мордвинова, чий будинок стояв на розі провулка й Римарської вулиці. У 1928 році провулок був перейменований на честь Петра Кравцова (1856—1928), який жив у цьому провулку. Він народився в Харкові, закінчив 3-ю харківську гімназію й медичний факультет Харківського університету. Працював на кафедрі внутрішніх хвороб. Безоплатно викладав вокальне мистецтво в недільній школі Алчевської. Був гласним міської думи[2].
- Будинок № 2 — Пам'ятка архітектури та містобудування міс. знач., охоронний № 7162-Ха. Житловий будинок, сер. XIX століття, архітектор невідомий.
- Будинок № 7 — Початок XX століття. На четвертому поверсі цього будинку в роки німецької окупації Харкова жила радянська акторка та співачка українського походження Людмила Гурченко[3].
- Будинок № 8 — У новозбудованій частині будинку розміщується готель «Асотел». На фасаді встановлена меморіальна дошка Григорію Поженяну, радянському поету й кіносценаристу, який мешкав у цьому провулку в 1922—1939 роках[4].
- Будинок № 11 — У цьому будинку в 1870—1880 роках проживав П. М. Горлов, на честь якого назване місто Горлівка на Донбасі. Російський гірничий інженер, у ті роки він був гласним харківської міської думи, брав участь у проєктуванні Харківської біржі й Міського будинку (нині Харківська міська рада).
У 1900—1920 роках тут мешкав Петро Іванович Кравцов — лікар, музикант, гласний міської думи.
- Будинок № 13 — Пам'ятка архітектури міс. знач., охоронний № 7163-Ха. Особняк Томицьких, 1913—1915 роки, архітектор С. П. Тимошенко. Будинок розташований у глибині двору, виконаний у стилі українського модерну.
Після 1905 року за адресою Мордвинівський провулок, 13 деякий час була розташована приватна майстерня авіаконструктора, винахідника, льотчика Степана Гризодубова.
- Будинок № 15 — В 1910 році дворове місце, на якому нині розташований Планетарій[5], придбало товариство 3-ї Харківської єврейської молельни «Ашкеназім». Основний вкладник харківський купець 1-ї гільдії Бейнус Фішелевич Бассин замовив проєкт синагоги й житлового будинку архітектору Ю. С. Цауне. В 1915 році будівництво було завершене. З Мордвинівської синагоги здійснювалося управління єврейською громадою Харкова. В 1936 році синагогу закрили й розмістили в ній клуб. Будівля сильно постраждала під час Другої світової війни. В 1957 році вона була перебудована під планетарій, який працює й досі[6].
- Будинок № 19 — Будівля концерну «Райський куточок», 1990-ті роки. Архітектори А. Другак, О. Яковенко, М. Рабинович. Комплекс включає адміністративні й офісні приміщення. З парного боку провулка Кравцова, на розі з Клочківською вулицею, розташований книжковий ринок[7], де з 1995 року відбувається виставка-ярмарок «Світ книги».
- ↑ Андрій Парамонов (27 березня 2019). Невідомий Харків: Харківська фортеця і Петро І. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Иван Пономаренко (16 грудня 2015). Дом Гурченко здорового человека и дом Гурченко курильщика. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Памятная доска Поженяну Г. М., г. Харьков
- ↑ Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагаріна
- ↑ Прогулки по Харькову. Синагога в Мордвиновском переулке. 14 липня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Харьковский книжный рынок «Райский уголок»
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Переулок Кравцова
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- Домофото. Список зданий Харьков, Переулок Кравцова. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 9 грудня 2021.
