Семінарська вулиця (Одеса)
Семінарська вулиця Одеса | |
---|---|
Місцевість | Історичний центр Одеси |
Район | Приморський район |
Назва на честь | Одеська духовна семінарія |
Колишні назви | |
Гамарника | |
Загальні відомості | |
Координати початку | 46°27′43″ пн. ш. 30°45′19″ сх. д. / 46.461806° пн. ш. 30.755389° сх. д. |
Координати | 46°27′45″ пн. ш. 30°44′47″ сх. д. / 46.462389° пн. ш. 30.746389° сх. д. |
Координати кінця | 46°27′46″ пн. ш. 30°44′28″ сх. д. / 46.462778° пн. ш. 30.741000° сх. д. |
Транспорт | |
Рух | двобічний |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r2460116 |
Мапа | |
Семінарська вулиця у Вікісховищі |
Семіна́рська ву́лиця — вулиця в історичному центрі міста Одеса, від Середньофонтанської вулиці до Французького бульвару.
Історична назва вулиці міста походить від Одеської духовної семінарії, ділянку під забудову будинку якій на розі з Канатною вулицею було відведено в 1899 р.[1] Сьогодні там розташований Одеський державний аграрний університет. Будівлі семінарії було закінчено в 1902 році, тоді ж Міська дума влаштувала масштабне перейменування і зміну нумерації, у рамках даної ініціативи вулиця отримала назву Семінарська. У часи створення вулиця починалася від Канатної вулиці і закінчувалася Французьким бульваром.
З приходом радянської влади в колишній будівлі Семінарії розмістився Сільськогосподарський інститут, а в 1933 році вулиця була перейменована в Сільськогосподарську. У 1954 році до вулиці було приєднано Саперний провулок, який починався від Середньофонтанської вулиці і закінчувався Канатною вулицею.
З 1964 до 1995 року — вулиця Гамарника, після чого вулиці була повернена назва Семінарська, геометрія залишилась у межах післявоєнних часів.
- ↑ Одеса, Канатна вулиця, 99 / Семінарська вулиця / провулок Олександра Матросова. photobuildings.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 1 липня 2020.
- Одеса, Семінарська вулиця — Перелік будівель. photobuildings.com. Архів оригіналу за 1 липня 2020.
- Майстровой Я. Я. История Одессы в названиях улиц: Топонимический справочник. — Одесса: ПЛАСКЕ, 2012.– 436,[2] с., С. 388—389. — ISBN 978-966-8692-56-7