Координати: 46.478833° пн. ш. 30.724500° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. / 46; 31
Очікує на перевірку

Дігтярна вулиця (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дігтярна вулиця
Одеса
Вулиця в районі площі Менделя Сфоріма
Вулиця в районі площі Менделя Сфоріма
Вулиця в районі площі Менделя Сфоріма
МісцевістьІсторичний центр Одеси
РайонПриморський район
Колишні назви
Менделе Мойхер-Сфорім,
Вишинського,
Радянської міліції
радянського періоду (українською)Радянської міліції
радянського періоду (російською)Советской милиции
Загальні відомості
Координати початку46.477196° пн. ш. 30.726697° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. / 46; 31
Координати46.478833° пн. ш. 30.724500° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. / 46; 31
Координати кінця46.481250° пн. ш. 30.722389° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. / 46; 31
Транспорт
ТролейбусиОдеський тролейбус: 2
Рухдвобічний
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№№ 1–39
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2460012
Мапа
Мапа
CMNS: Дігтярна вулиця у Вікісховищі

Дігтя́рна вулиця — вулиця в історичному центрі Одеси, від Успенської вулиці до Лютеранського провулка. Вулиця є однією з меж площі Менделя Сфоріма.

Поштовий індекс Укрпошти — 65020.

Історія

[ред. | ред. код]

На карті міста з'явилась у 1818 р. як Дігтярний ряд. Стала вулицею з 1828 р.

Вулицю декілька разів перейменовували:

  • з 1927 до 1941 р. — вулиця Менделе Мойхер-Сфорім на честь єврейського письменника, який жив та працював на цій вулиці в школі Талмуд-Тора
  • у 1955—1965 рр. — вулиця Вишинського на честь Міністра іноземних справ СРСР, Генерального прокурора СРСР та РСФСР, уродженця Одеси А. Я. Вишинського
  • у 1965—1994 рр. — вулиця Радянської міліції
  • з 1994 р. — Дігтярна вулиця.

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леонид Утесов. О ПЕСНЕ, КОТОРАЯ ЖИТЬ ПОМОГАЕТ. sv-scena.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 8 липня 2020.
  2. Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.

Посилання

[ред. | ред. код]