Вулиця Віталія Боровика
| Провулок Віталія Боровика Одеса | |
|---|---|
 Початок вулиці | |
| Місцевість | Історичний центр Одеси |
| Район | Приморський район |
| Назва на честь | Віталій Боровик |
| Колишні назви | |
| Карантинна (частково), Лизогуба (частково), Юрія Олеши | |
| радянського періоду (українською) | Лизогуба |
| радянського періоду (російською) | Лизогуба |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 46.483417° пн. ш. 30.747306° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. |
| Координати | 46.481935° пн. ш. 30.747050° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. |
| Координати кінця | 46.480583° пн. ш. 30.746861° сх. д. / 46° пн. ш. 31° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2460153 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Віталія Боровика у Вікісховищі | |
Ву́лиця Віталія Боровика — коротка, близько 350 м, вулиця в історичній частині міста Одеса (Приморський район), між вулицею Ніни Строкатої та Карантинним узвозом. Проходить правим схилом Карантинної балки.
Відома з 1828 року, спочатку становила єдине ціле із сучасною Карантинною вулицею і носила ту саму назву. Зв'язок був втрачений у 1830-ті роки через інтенсивну забудову ділянки між сучасними вулицями Ніни Строкатої та Святослава Караванського.
У 1881 році вулиця була перейменована в Левашовську, на честь Одеського градоначальника Володимира Левашова (1834—1898). Зі встановленням радянської влади назву вулиці змінили на Лизогуба (в 1927 році), в честь відомого народовольця Дмитра Лизогуба (1849—1879)[1], похованого неподалік, на Карантинному кладовищі.
У період з 1987 по 2024 роки носила назву на честь радянського письменника Юрія Олеші (1899—1960). 26 липня 2024 року розпорядженням Начальника Одеської ОВА вулиця Юрія Олеши перейменована на вулицю Віталія Боровика[2].
Будинок № 5 — комплекс будинків Сабанського (Собаньского) — одне з відомих пушкінських меморіальних місць Одеси[3].
Будинок № 8 — колишній будинок Трапані (архітектор І. Ф. Яценко, 1880-ті) [4]
Будинок № 1 — Є. Х. Ферстер (початок XIX століття), Аполлон Скальковський (з 1840), Рудольф Мунц (з 1870-х).
Будинок № 3 — Юрій Олеша (1912—1921, меморіальна дошка)[5]
Будинок № 10 — Вацлав Воровський, С. І. Ільїн[6] (1927—1949, меморіальна дошка)
Будинок № 13 — Леонід Леонідов
На вулиці знятий ряд епізодів фільму «Біліє парус одинокий (1937)»
- ↑ ОДЕССКИЕ УЛИЦЫ — старые и новые названия, описание (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Пушкін, Гагарін, Жванецький та ще майже сто назв зникнуть з мапи Одеси
- ↑ Дом Сабанского, казармы. archodessa.com (рос.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Одесса, Грецька вулиця, 8 / Юрія Олеші вулиця, 8. domofoto.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Они оставили след в истории Одессы. odessa-memory.info (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Ільїн Семен Іванович. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- Где Идем?! Одесса: улица Юрия Олеши (Карантинная)(рос.)
- Список зданий. Одесса, Юрія Олеші вулиця [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Улица Юрия Олеши: старая и новая Одесса в двух кварталах [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)