Очікує на перевірку

Микола-Єронім Сенявський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сенявський Микола-Єронім)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколай Сенявський.
Микола-Єронім Сенявський
пол. Mikołaj Hieronim Sieniawski
ПсевдоМиколай-Геронім Сенявський
Народився1645(1645)
Помер15 грудня 1683(1683-12-15)
Відень, Габсбурзька монархія
·хвороба
ПохованняБережани
ПідданствоРіч Посполита
Національністьполяк
Діяльністьвоєначальник, державний діяч
Титулграф[1]
ПосадаВоєвода Волинський
Військове званняпольний гетьман коронний
Конфесіяримо-католик
РідСенявські
БатькоАдам Єронім Сенявський (молодший)
МатиВікторія Ельжбета Потоцька
РодичіМикола Василь Потоцький (онук)
У шлюбі зЦецилія Марія Радзивілл
ДітиАдам Миколай, Йоанна, Теофіла
Герб
Герб

Микола́-Єроні́м із Гранова[2] Сеня́вський (або Микола Геронім[3]; пол. Mikołaj Hieronim Sieniawski; 1645 — 15 грудня 1683) — військовий та державний діяч Речі Посполитої, один із найбільших магнатів. Граф на Шклові, Миші. Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва. Дід Миколи Василя Потоцького.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Адама-Єронима Сенявського, дід Миколи-Василя Потоцького (батько матері — Йоанни з Сенявських), зять маршалка великого литовського Александра Людвіка Радзивілла.

Навчався у Краківському університеті. Восени 1659 виїхав до Відня, де вивчав німецьку, латину в місцевому колегіумі єзуїтів. Його опікуном був Ст. Потоцький, який взимку 1665 порадив М. Сенявському здати Бережанський замок шведам.[4]

Брав участь у воєнних діях проти українських козаків і кримських татар. Учасник Хотинської війни 1673 р. і походу короля Яна III Собеського у 1683 р. під Відень.

дружина

1675 р. за наказом короля Яна ІІІ осадив у замку Теребовлі залогу з 80-ти жовнірів регіменту львівського та щуровицького старости Яна Цетнера під командуванням капітана Яна Самуеля Хшановського перед його облогою.[5] Маршалок Сейму Речі Посполитої в 1676 р.

Найпізніше з 1666 року почав хворіти (найчастіше як причину вказують подагру), погіршення настало наприкінці 1683 року. Помер: за даними щоденника королевича Якуба Собеського, 15 грудня в м. Любовлі; К. Несецький датував смерть 1684 р., М. Мацішевський вказував 17 січня 1684 р. Похорони відбулись у червні 1684 у Бережанах.[6]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружиною була Цецилія Марія Радзивілл, шлюб 3 грудня 1662. Батько:

Посади

[ред. | ред. код]

28 липня 1664 р. став стражником великим коронним завдяки протекції «Ревери» і Яна Собеського (с.137). волинський воєвода (з 1680 (або перед 15.2 1683[10]) року), польний гетьман коронний (з 1682/29 січня або 8 лютого 1683[11] року). 1 (20) березня 1676 р. став маршалком надвірним коронним[12] Староста львівський з 12 грудня[13] 1679, рогатинський (отримав разом з дружиною від Анни Пшерембської 1669 року), радомський.[14]

Портрети

[ред. | ред. код]

Власність, фундації

[ред. | ред. код]
  • Головна резиденція — Бережани. Одідичив значні маєтки у Руському воєводстві (у тому числі «ключі» Сеняви (попередня назва Дибків; 1664-6 р. став закладати на терені села порт та містечко над Сяном), Олешиці, Дунаїв, Бурштин), Подільському (в тому числі Сатанів, Меджибіж, Стара та Нова Сеняви), в Брацлавському — Гранів, у ВКЛ — Шклов, Нова Миш.
  • Ульріх фон Вердум вказував, що був власником Перемишлян.[15]
  • Сприяв модернізуванню, фортфікування Бережан, Меджибожа. Часто перебував у Новому Дзікові, Гологорах, пізніше Сеняві (сеймова конституція 1676 р., повторно 1678 р. звільнила на 20 років від податків).
  • Куропатники та Шоломків (коло Бережан) віддав в оренду під заставу Яну Бжуховському — дідичу Яснища та Кутища в Львівській землі; 1664 року після його смерті було проведено синами Францішеком і Станіславом Бжуховськими поділ спадку, за яким їх отримав Францішек,[16] по його смерті Куропатники — сини Юзеф Антоній, Марцін Домінік.[17]

Меценат

[ред. | ред. код]

Надавав кошти для львівського кляштору бернардинів, вони були його сповідальниками. 21 липня 1683 р. зобов'язався закінчити будову бернардинського костелу св. Миколая та кляштору в Бережанах (закінчив будову його син). 1673—1682 було збудовано костел і кляштор домініканців-обсервантів у Сеняві. 1683 р. дав дерево для будівництва церкви у Бережанах.[6] Його коштом було проведено реставрацію Низького замку Львова.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Несецький К. Korona polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Т. 4. — S. 90.
  2. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 115. (пол.)
  3. ↑ Тихий Б. Бережанський замок… — С. 9, 11.
  4. ↑ Бемко В. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля. — Т. 1. — С. 19 (прим.).
  5. ↑ Piwarski K. Chrzanowski Jan Samuel // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. ІІІ/1, zeszyt 11. — S. 459—460. (пол.)
  6. ↑ а б Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 141.
  7. ↑ Link-Lenczowski A. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 180. (пол.)
  8. ↑ Gierowski J. Jabłonowski Aleksander Jan h. Prus III (ok. 1670—1723) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 213. (пол.)
  9. ↑ Moryńce 2.) M., wś, pow. zwinogródzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 687. (пол.)
  10. ↑ с.140
  11. ↑ Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 140.
  12. ↑ Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 139.
  13. ↑ в ПСБ ХІІІ
  14. ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Przemyślany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 169. (пол.) — S. 169. (пол.)
  16. ↑ Hejnosz W. Brzuchowski Franciszek z Dziembowa h. Pomian (†1715) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 71—72. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
  17. ↑ Hejnosz W. Brzuchowski Józef Antoni z Dziembowa h. Pomian (†ok. 1730) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 72. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Михайло Юрій Чорторийський 		Волинський воєвода
1680-1682 		Наступник
Єжи Ян Мнішех
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола-Єронім_Сенявський&oldid=43683939