Перейти до вмісту

Катлабуг (селище)

Координати: 45°34′49″ пн. ш. 28°58′57″ сх. д. / 45.58028° пн. ш. 28.98250° сх. д. / 45.58028; 28.98250
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Суворове (смт))
селище Катлабуг
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Ізмаїльський район Ізмаїльський район
Тер. громада Суворовська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51080110010083652
Основні дані
Засновано 1815
Колишня назва Шикирли-Китай (рум. Șichirlichitai)
Статус із 2024 року
Площа 5.53 км²
Населення 4548 (01.01.2022)[1]
Густота 843.6 осіб/км²;
Поштовий індекс 68633
Телефонний код +380 4841
Географічні координати 45°34′49″ пн. ш. 28°58′57″ сх. д. / 45.58028° пн. ш. 28.98250° сх. д. / 45.58028; 28.98250
Водойма р. Великий Катлабуг і Малий Катлабуг, о.Катлабуг


Відстань
Найближча залізнична станція: Котлабух
До станції: 5 км
До райцентру:
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 47 км
Селищна влада
Адреса 68640, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с-ще Катлабуг, вул. Пушкіна, 47
Голова селищної ради Генчевський Петро Дмитрович
Карта
Катлабуг. Карта розташування: Україна
Катлабуг
Катлабуг
Катлабуг. Карта розташування: Одеська область
Катлабуг
Катлабуг
Мапа

Катлабуг у Вікісховищі

Катла́буг, до 1941 року Шикирли-Китай, у 1941-2024 рр. Суворове (гаг. Şıkırlı-Kıtay, рум. Șichirlichitai, болг. Шикирли Китай, крим. Katlabug) — селище Ізмаїльського району Одеської області. Адміністративний центр Суворовської селищної громади.

Засноване у 1819 році болгарськими переселенцями. Селище розташовано над озером Катлабуг, 6 400 меш. (1970), 4 835 меш. (2001). Основу економіки селища складає харчова промисловість.

Географія

[ред. | ред. код]
Схематична карта селища

Суворове знаходиться в рівнинній ділянці на північно-західному березі озера Катлабуг, за 36 км в північно-західному напрямку від Ізмаїлу.

Історія

[ред. | ред. код]

У складі Російської імперії в 1819—1857 роках

[ред. | ред. код]

Село Шикирли-Китай було засноване в 1819 році болгарськими переселенцями, але припускається що такі поселенці знаходилися в цих місцях і раніше. Назва села залишилася від пастухів-ногайців, які проживали тут у 1807—1809 роках. Указом російського імператора Олександра I від 29 грудня 1819 року, що регулює статус болгарських колоній, Шикирли-Китай було вказане селом в Ізмаїльському повіті.

У 1852 році в Шикирли-Китаї проживають 1042 чоловік.

У складі Молдавського князівства (Румунії) в 1857—1878 роках

[ред. | ред. код]

Відповідно до Паризького миру в 1856 році, південна частина Бессарабії, в тому числі Шикирли-Китай, входить до складу Молдавського князівства (з 1861 — в складі об'єднаної Румунії).

У 1858 році молдавська влада дозволили відкрити в селі болгарську початкову школу, але в 1868—1869 навчальному році румунська влада спрямувала свої дії на румунізацію цього навчального закладу. У 1869 році болгарські вчителі викладали лише дві години на день.

У 1861—1862 роках жителі Шикирли-Китаю приєдналися до переселенського руху бессарабських болгар з Румунії та Росії і заснували село в Таврії, пізніше перейменоване на Софіївку.

З 1860 року громада селища мала печатку з гербом — зображенням пʼяти (на пізнішій печатці двох) цукрових голів, які помилково були атрибутовані як фігури жінок у турецькому вбранні. Цукрові голови мали символізувати назву поселення, що в перекладі означає «Цукровий берег».

У складі Російської імперії в 1878—1917 роках

[ред. | ред. код]

У період 1878—1918 село знову опинилася в Російській імперії. На початку ХХ століття в Шикирли-Китаї налічувалося 432 будинки і проживало 2932 жителі.

У складі Румунського королівства в 1918—1940 та 1941—1944 роках

[ред. | ред. код]

У 1918—1940 і 1941—1944 роках Шикирли-Китай знаходився в складі Королівства Румунія. За даними перепису 1930 року загальна чисельність жителів становила 4267 осіб, з яких 4095 болгари (95,97 %), 78 румунів (1,83 %), 27 росіян (0,63 %), 26 поляків, 6 гагаузів, 5 греків, 3 євреїв і 1 серб.

У 1941—1944 роках під час правління румунського уряду в Бессарабії протягом Другої світової війни село стало йменуватися Король Міхай I (Regele Mihai I).

У складі Радянського Союзу в 1940—1941 та 1944—1991 роках

[ред. | ред. код]

З кінця червня 1940 по червень 1941 року Шикирли-Китай знаходиться у складі Радянського Союзу. У січні 1941 року створено перший колгосп — «А. В. Суворов». У тому ж році село було перейменовано в Суворове і призначено центром району, яким і було до 1959 року. У 1941 році радянська влада провела перші репресії, зачіпаючи 11 багатих сімей так званих «куркулів».

З 1944 по 1991 рік Суворове знову в складі СРСР. За роки, що минули після 1944 року, було завершено колективізацію. У 1959 році Суворовський район було скасовано і село ввійшло до складу Ізмаїльського району. У 1961 році Суворове отримало статус селища міського типу.

У складі України

[ред. | ред. код]

З 1991 року Суворове знаходиться у складі незалежної України.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Суворове на Катлабуг. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[2]

Символіка

[ред. | ред. код]

Герб: У щиті срібне увігнуте вістря, що ділить його на праве червоне і ліве зелене поля. У вістрі пурпурова троянда із зеленими листочками і золотим осердям. У правому полі золотий бик вліво, що стоїть на задніх ногах. У лівому – срібний вовк вправо, що стоїть на задніх ногах. Щит подано в декоративному картуші у стилі українського бароко, прикрашеному листям та гронами винограду та увінчаному срібною міською короною.

Прапор: Полотнище квадратної форми, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг – зеленої верхньої та червоної нижньої, від древка до середини прапора відходить білий клин, на якому пурпурова троянда із зеленими листочками і жовтим осердям.

Пояснення: Троянда, бик і вовк символізують три національні спільноти, що заснували поселення і складають сьогоднішнє населення громади – болгар, молдаван і гагаузів відповідно. Срібне вістря символічно уособлює озеро Катлабуг, на березі якого розташовано селище. Три кольори прапора означають три багатства, якими пишаються мешканці Катлабуга – родючу землю (зелений), вино (червоний) і бринзу (білий).

Автори: Ірина Пукалова, Олександр Лісниченко

Символи затверджено рішенням 44-ї сесії 8-го скликання селищної ради від 17 листопада 2024 року.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Кількість мешканців становить 4835 осіб (2001 р.). Щільність — 874 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.

Рік Населення
1852 1042
1930 4267
1970 6400
2001 4835

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
болгарська 3435 71.04%
російська 747 15.45%
українська 383 7.92%
румунська 173 3.58%
циганська 47 0.97%
гагаузька 22 0.46%
білоруська 13 0.27%
німецька 1 0.02%
угорська 1 0.02%
інші/не вказали 13 0.27%
Усього 4835 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

Мешканці селища зайняті переважно в сільському господарстві (вирощуванні зерна, виноградарстві та розведенні великої рогатої худоби). Також є завод із виробництва асфальту та молочна ферма.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  3. https://suvotg.gov.ua/simvolika-suvorovskoi-gromadi-15-07-22-08-12-2023/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]