Буджак (Україна)
| селище Буджак | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район | Болградський район |
| Тер. громада | Бородінська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060050010081046 |
| Облікова картка | Буджак (Україна) |
| Основні дані | |
| Засновано | 1814 |
| Колишня назва | Село № 1, Бородіно |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 3 км² |
| Населення | ▼ 1484 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 503 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 68540 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні координати | 46°18′2″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 56 м |
| Водойма | р. Сака, Арса
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Березине |
| До станції: | 12 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 19 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 136 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 68540, Одеська область, Болградський район, с-ще Буджак, вул. Миру, 132 |
| Голова селищної ради | Арнаутов Степан Степанович |
| Карта | |
  Буджак | |
 Буджак | |
| |
|
| |
Буджа́к (у минулому — Село № 1, Бородіно́; крим. Bucak) — селище в Болградському районі Одеської області. Адміністративний центр Бородінської селищної громади Болградського району. За 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 934 | 51.04% |
| українська | 383 | 20.93% |
| болгарська | 255 | 13.93% |
| румунська | 213 | 11.64% |
| гагаузька | 26 | 1.42% |
| німецька | 8 | 0.44% |
| білоруська | 6 | 0.33% |
| інші/не вказали | 5 | 0.27% |
| Усього | 1830 | 100% |
Засноване на початку 19 століття німецькими колоністами.
Назване на честь перемоги російських військ над французькою армією Наполеона І в Бородінській битві під Москвою.
За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська церква та сільське училище[3].
Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри[5].
У 1912 році поблизу селища було знайдено Бородінський скарб, що складається із золотих, срібних, бронзових виробів, має рідкісні породу нефриту і тальку. Він датується 2 тис. р. до н.е.
22 квітня 1941 року село Бородіно передане з Тарутинського району до Манзирського, райцентр перенесений з Манзиру до Бородіно і район перейменований на Бородінський.[6]
У роки Другої світової війни 157 жителів Бородіно брали участь у боях з нацистськими окупантами, 58 з них загинули.
30 грудня 1962 р. Бородінський район ліквідований і Бородіно увійшло до складу Тарутинського району Одеської області.[7]
У липні 1995 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Бородінського колгоспу.[8]
19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Бородіно на Буджак. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[9]
Від Бессарабського до селища можна дістатися автошляхом Т 1644.
У Буджаці є промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, дитячий садок "Сонечко", будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.
- Стоянов Юрій Миколайович — російський актор театру і кіно.
- Черкасов Вадим Віталійович (* 1995) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Буджак (Україна) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Бородіно — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 213-214.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 341)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 квітня 1941 «Про перечислення села Бородіно з Тарутинського району, Ізмаїльської області, до складу Манзирського району, перенесення районного центру та перейменування Манзирського району, Ізмаїльської області»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ "03566601 Радгосп "Бородинський", смт Бородіно Тарутинського району"
Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.] - ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |