ТЕ3

ТЕ3
ТЕ3
	ТЕ3 на київській виставці історичного рухомого складу
Основні дані
Рік будування	1956—1973
Країна будування	СРСР
Завод	Харківський завод транспортного машинобудування,; Луганський тепловозобудівний завод,; Коломенський завод,; Електроважмаш (електрообладнання)
Разом побудовано	6808
Країни експлуатації	СРСР, Монголія, Україна
Роки експлуатації	з 1950-их
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	вантажний
Технічні дані
Конструкційна швидкість	100 км/год
Осьова формула	2(3о—3о)
Робоча маса	2×126 т
Тип дизеля	2Д100
Потужність дизеля	2×2000 к.с
Тип передачі	електрична постійного струму
Тяговий генератор	МПТ 99/47
Тип ТЕД	ЭД-200
Потужність ТЕД	12×206 кВт
Підвішування ТЕД	опорно-осьове
Діаметр коліс	1050 мм
Сила тяги тривалого режиму	2×20 200 кгс
Швидкість тривалого режиму	20 км/год
ККД	25,8%
Запас пального	2×5440 кг
Запас піску	2×400 кг (2×0,28 м³)
Запас води	2×800 л
Запас мастила	2×1400 кг
	ТЕ3 у Вікісховищі

ТЕ3 — вантажний магістральний тепловоз, масштабно будувався в СРСР з 1956 по 1973. Перша серія однойменного сімейства тепловозів.

Тепловоз-пам'ятник ТЕ3 в селищі Юдіно м. Казань

Історія поширення

Перший тепловоз *ТЭ3*-001 Харківського заводу

Тепловози ТЕ3 будували одночасно 3 заводи, тому ці тепловози швидко з'явилися в усіх куточках СРСР. Тепловоз ТЕ3 став наймасовішою серією мережі радянських залізниць. З 1956 по 1973 було побудовано 6808 тепловозів (Харківським заводом побудовано 599 тепловозів, Коломенським — 404, Луганським — 5805). Такі масштаби будівництва дозволили в найкоротші терміни завершити перехід на тепловозну і електровозну тягу на всій мережі радянських залізниць.

Перші тепловози ТЕ3, побудовані Харківським заводом, надійшли на ділянки Оренбурзької і Омської залізниць, в локомотивні депо Орська і Петропавловська. Місцевість, якою була прокладена залізниця, була степовою і мала погане водозабезпечення.

1956 тепловози ТЕ3 отримало депо Ртищево Приволзької залізниці. Першим в депо прибув тепловоз ТЕ3-021 виробництва Харківського заводу, потім надійшли тепловози ТЕ3 побудови Коломенського заводу (починаючи з номера 1001).

В депо Аткарськ тепловози надійшли 1960, першим був ТЕ3-1250 побудови Коломенського заводу, який надійшов до депо 13 березня.

На Волгоградському напрямку Приволзької залізниці перший ТЕ3 (№ 1034) надійшов 1961.

Перший тепловоз серії ТЕ3 Луганського заводу (№ 2001) направили в депо Родаково, де на початку лютого 1956 він здійснив свій перший рейс на ділянці Луганськ — Сентянівка.

Багато тепловозів ТЕ3 перших років виробництва Луганського заводу направлялися на роботу на Ташкентську залізницю.

В 1957–1958 тепловози ТЕ3 направлялися до депо Ліски Південно-Східної і Пенза-3 Куйбишевської залізниць.

1961 тепловози ТЕ3 прибули до депо Лянгасово Горківської залізниці.

Конструкційні недоліки

Головним недоліком тепловоза був його дизельний двигун, який був не пристосованим для роботи в умовах змінних навантажень, що призводило до його частого виходу з ладу. Недоліки мала і система охолодження: при перегріві дизельного двигуна це спричиняло викид охолоджувальної води. Особливо відчутним цей конструкторський недолік був в безводних районах СРСР, оскільки машиністи були змушені доливати дизельне пальне в охолоджувальну систему, що підвищувало небезпеку виникнення пожежі. Погіршувало ситуацію і погане технічне обслуговування. Пізніше були спроби замінити двигун 2Д100 двигуном типу Д49, однак ця ідея не набула масового характеру.

Посилання

Фото ТЕ3(рос.)

п о р Тепловози, збудовані за часів СРСР (1922–1991)
	Еел2 (1924) • Емх3 (1926) • Еел8 (1932) • Дг14-1 (1941)
	Д^а (1942-46) • Д^б (1944-45)
	Щел1 (1924) • Еел8 (1932) • Еел (1932-41) • АА (1933) • ТЕ1 (1947-1950) • ТЕ2 (1948-1955) • ТЕ5 (1948) • ТЕ4 (1952) • ТЕ6 (1952-1955) • ТГМ1 (1956-1972) • ТГМ2 (1956-59) • ТЕ7 (1956-1964) • ТЕ3 (1956-1973) • ЧМЕ2 (1957-1965) • ТЕ10 (1958-1961) • ТЕМ1 (1958-1966) • ТГК (1958-1962) • ТГ100 (1959) • ТГ102 (1959—1965) • ТГМ20/ТГМ21 (1959) • ТГМ3 (1959-67) • ГТ101 (1960) • ТЕМ2 (1960-1984) • ТГК2 (1960-2008) • ТГМ23 (1960-донині) • ТЕП10 (1960-1968) • ТЕП60 (1960-1985) • ТГ105 (1961) • ТГ106 (1961) • ТЕ3Л (1961) • ТЕ30 (1961) • ТУ4 (1962—1974) ¹ • ЧМЕ3 (1963-1988) • ГП1 (1964) • М62 (1965-1980) • ТГМ6 (1966-донині) • ТУ5 (1967—1973) ¹ • ТУ6 (1968—1971) ¹ • ТЕ109 (1968-1978) • ТЕ114 (1971-1985) • ТУ7 (1971—1986) ¹ • 2ТЕ116 (1971-2015) • ТГМ4 (1971-донині) • ТЕП70 (1973-2006) • ТУ6А (1973—1988) ¹ • ТЕ125 (1974) • ТЕ129 (1974-1979) • ТЕ120 (1975) • ТЕМ7 (1975-донині) • ТЕП75 (1976) • ТУ6Д (1978—1988) ¹ • ТУ6П (1978—1988) ¹ • 2ТЕ121 (1978-1992) • ТЕМ3 (1979-1992) • 2ТЕ116А (1981) • 4ТЕ130 (1982) • ТГМ40 (1982-донині) ^{4, 1520 мм} • ТГМ12 (1983) • ТЕ127 (1985) • 2ТЕ137 (1985) • ЧМЕ5 (1985) • ТУ7А (з 1986) ¹ • ТЕ136 (1984-1992) • 2ТЕ137 (1985) • ТУ6СПА (1986—1993) ¹ • ТЕМ15 (1987-1995) • 2ТЕ126 (1987) • ТЕП80 (1988-1989) • ТУ8 (з 1988) ^{1, 2} • ТУ8Г (з 1988) ^{1, 3} • ТУ8П (з 1988) ^{1, 3} • ТУ10 (з 2010) ¹
Прапорець вказує країну виготовлення. В дужках подано роки виготовлення. Курсивом вказано дослідні тепловози. Жирним виділено маневрові тепловози. Ширина колії: 1 — 750 мм, 2 — 1000 мм 3 — 1067 мм, 4 — 1435 мм.