Квентін Тарантіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарантіно Квентін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квентін Тарантіно
Quentin Tarantino
Квентін Тарантіно в 2015 році
Ім'я при народженніКвентін Джером Тарантіно
Дата народження27 березня 1963(1963-03-27) (61 рік)
Місце народженняНоксвілл, Теннессі, США
ГромадянствоСША США
Національністьіталійці США і ірландці Сполучених Штатів
Релігіяагностицизм
Alma materNarbonne High Schoold
ПрофесіяКінорежисер
Сценарист
Актор
Кінооператор
Кінопродюсер
Кар'єра1987 — дотепер
НапрямНезалежне американське кіно
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Нагороди

«Оскар» (1994)
«Золотий глобус» (1994)
«Британська академія телебачення та кіномистецтва» (1994)

«Золота пальмова гілка» (1994)
IMDbID 0000233
CMNS: Квентін Тарантіно у Вікісховищі

Кве́нтін Джеро́м Таранті́но (англ. Quentin Jerome Tarantino; нар. 27 березня 1963) — американський режисер, сценарист, актор і продюсер. Став відомий на весь світ після фільму «Кримінальне чтиво» (1994), який приніс йому «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, а також премії «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращий сценарій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився поза шлюбом у 16-річної медсестри Конні Макг'ю (англ. Connie McHugh) від актора та музиканта Тоні Тарантіно[en]. Конні народилася в Ноксвіллі і має ірландське коріння та коріння індіанського племені черокі. Тоні — американець італійського походження, народився в Квінзі[1][2][3][4]. Мати Квентіна була обдарованою ученицею, закінчила школу в 15 років та одружилася з Тоні лише для того, щоб стати незалежною жінкою. Але шлюб не вдався, вони розлучилися. Про те, що вона вагітна, Конні дізналася вже після розлучення, але ніколи не намагалася зв'язатися з колишнім чоловіком, і сам Квентін надалі не робив спроб знайти батька[5]. Мати спочатку хотіла дати дитині ім'я Квінт в честь Квінта Аспера, героя ковбойського серіалу «Димок зі ствола» у виконанні Берта Рейнольдса, але пізніше вирішила назвати його Квентін на честь героїні Квентіни роману «Галас і шаленство» Вільяма Фолкнера[6].

Коли Квентіну виповнилося два роки, вони з матір'ю переїхали на південь Лос-Анджелеса, в Торранс, а пізніше в сусідній Харбор-Сіті[en]. У Лос-Анджелесі і пройшло його дитинство, він пішов у молодшу середню школу Fleming в Ломіті і брав уроки драми[5]. Мати одружилася з місцевим музикантом Куртом Заступілом. Курт усиновив Квентіна, коли тому було два з половиною роки, і дав йому своє прізвище. Власне, лише закінчивши школу та вирішивши стати актором, Квентін повернувся до придатнішого для сцени прізвища свого біологічного батька — Тарантіно. У міру того як мати робила вдалу кар'єру в галузі фармакології, сімейство побудувало власний будинок. Мати працювала весь день, а вітчим ночами, тому Квентін проводив багато часу з вітчимом і його друзями. Єдина дитина серед дорослих, Квентін багато годин проводив перед телевізором, без кінця переглядаючи різні серіали та телевізійні шоу. Сім'я постійно ходила в кіно, це було їхнім улюбленим відпочинком. Коли йому було близько п'яти років, він подивився такі фільми, як «Пізнання плоті» та «Звільнення», перегляд яких навіть у наш час не рекомендується дітям до 16 років[6]. А його улюбленим фільмом в дитинстві був «Еббот та Костелло зустрічають Франкенштейна[ru]»[7].

Я ненавидів школу. Школа мене гнітила. Я хотів бути актором. Все, в чому я не зростаю, мені не подобається. І я просто не міг зосередитися на школі. Я завжди любив читати та цікавився історією. Історія була як кіно. Але багато з того, чого люди вчилися легко, мені давалося важко. Я ніколи не розумів математику та правопис, до п'ятого класу я не вмів кататися на велосипеді, не вмів плавати навіть у старших класах, я не розумів, як дізнаватися час, до шостого класу.

Квентін Тарантіно[6]

Коли Квентіну було вісім років, мати розлучилися з вітчимом. Інтерес до кіно у хлопчика лише зростав, і він розігрував масу сценаріїв зі своїми іграшковими персонажами. Хоча Квентін і був талановитою дитиною, у нього почалися проблеми зі школою. Він навчався в середній школі Нарбонна[en] в Харбор-Сіті. Квентуні не подобалося, що він навчався у приватній, платній християнській школі, тому він почав прогулювати уроки. У 15 років, з вимушеної згоди матері, він кинув школу з умовою, що знайде роботу. Мати хотіла, щоб він зрозумів, що життя без освіти не суцільне свято. Тарантіно знайшов перше робоче місце як білетер в одному з кінозалів в Торренсі, де крутили порно; мати знала, що він працює в кінотеатрі, але навіть не здогадувалася, що там показують порнографію[6]. Пізніше Квентін сказав:

Більшість підлітків думають: "Класно, я в порнокінотеатрі!" — Але мені не подобалися порнофільми. Мені подобалося справжнє кіно, а не це — противне та дешеве[6].

Вечорами він почав відвідувати курси акторської майстерності Джеймса Беста[en]. Твердження, що Квентін знімався у фільмах «Світанок мерців» та «Король Лір[ru]», не є правдою. Квентін багато років тому помилково писав ці твердження в своєму резюме, щоб тим самим компенсувати брак досвіду[6][7]. Але попри цей крок, ролі не посипалися на нього з рогу достатку. У січні 1981 року в центрі Джеймса Беста він вперше зустрівся зі сценаристом Крейгом Хейменном, який став другом та соратником Квентіна в ті далекі дні. 1984 року Хейменн познайомив Тарантіно з Кетрін Джеймс, яка надалі стала менеджером Тарантіно під час знімання «Кримінального чтива». У 22 роки Тарантіно влаштувався на роботу в «Відео-архів[en]», магазин відеопрокату на Манхеттен-Біч, який відтоді перетворився на «Рів'єру-Таксідо» з магазином, що ще більш розрісся, переїхавши на пару миль в сторону. Його власник, як і в ті старі часи, — доброзичливий Ланс Лоусон[6]. У відеопрокаті Тарантіно познайомився з Роджером Евері. Вони проводили весь день разом, обговорюючи фільми та рекомендуючи їх клієнтам[8]. Сам Квентін називає роботу в «Відео-архіві» найкращою роботою з усіх, що він отримував, поки не став режисером[6]. Він звертав увагу на те, які фільми подобаються людям, і використовував цей досвід у своїй подальшій кар'єрі. У якийсь момент він захотів стати романістом. Навіть намагався написати дві глави про той час, коли він працював у відеопрокаті. Тепер можна помітити, що белетристичні методи оповіді властиві його фільмам[6][7].

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Продюсер Лоуренс Бендер, з яким Тарантіно познайомився на одній голлівудській вечірці, переконав його зайнятися написанням сценаріїв. Перший сценарій Тарантіно, написаний в 1985 році, був названий «Капітан Пічфуз та анчоусовий бандит», але не був реалізований[6][7]. Після цього Тарантіно провів декілька важких років, пропонуючи студіям свої перші творіння (він мав намір поставити їх самостійно) та отримуючи незмінні відмови[9]. Незабаром він разом зі своїм другом Роджером Евері взявся до знімання аматорського фільму «День народження мого найкращого друга». Останні тридцять хвилин фільму були знищені пожежею, яка спалахнула в лабораторії під час монтажу, і він так і залишився незавершеним, але його сценарій послужив основою для сценарію до фільму Справжнє кохання[6]. Після цього він також з'явився на телебаченні в першому та третьому сезонах шоу «Золоті дівчатка», де зіграв роль двійника Елвіса Преслі[10].

Сценарій першого повноцінного фільму Тарантіно — «Скажених псів» — був написаний за три тижні. Квентін був готовий зняти цей фільм на мінімальні кошти, навіть 16-міліметровою камерою на чорно-білу плівку, але після того як сценарієм зацікавився відомий актор Харві Кейтель, бюджет фільму значно виріс, оскільки проєкт отримав фінансову підтримку від Live Entertainment[11].

Насильство — один з кінематографічних прийомів.

Квентін Тарантіно[12].

На багатьох показах «Скажених псів» окремі глядачі покидали зал прямо посеред сеансу через сцени з відрізанням вуха полоненому поліцейському, але в цілому фільм зібрав непогану касу і був високо оцінений критикою. Його показали на кінофестивалі Санденс і він став важливою віхою в історії незалежного американського кіно, хоча по-справжньому його помітили та оцінили вже після успіху «Кримінального чтива»[6]. Одним з виконавчих продюсерів цього фільму був Монте Хеллман — режисер улюбленого вестерну Квентіна Тарантіно «Втеча в нікуди»[7].

Незабаром вийшло два фільми, знятих за сценаріями Тарантіно: «Справжня любов» Тоні Скотта та «Природжені вбивці» Олівера Стоуна. Стоун піддав оригінальний сценарій Тарантіно істотній переробці, і Квентін зажадав прибрати його ім'я з титрів, але, врешті-решт, погодився на формулювання: «За сюжетом Квентіна Тарантіно»[13]. До речі, ці два сценарії Тарантіно продав ще до «Скажених псів» (для знімання яких він і використовував вторговані гроші), оскільки не зміг знайти інвесторів для того, щоб зняти ці фільми самостійно[11].

Кримінальне чтиво

[ред. | ред. код]

Мого ліричного героя схарактеризувати дуже просто: він з'являється, дає всім під зад і йде.

Квентін Тарантіно[7]

Спільна з Лоуренсом Бендером компанія Квентіна «A Band Apart»[6] (назвав він її на честь фільму «Сторонні» (фр. Bande à part) (1964) режисера Жана-Люка Годара, на чиї фільми в картинах Тарантіно безліч посилань[7]) почала займатися випуском музики, концентруючись головним чином на музиці з кінофільмів, але головне призначення компанії — виробництво фільмів. Тарантіно став знаменитий у 1994 році після виходу «Кримінального чтива», у виробництві якого брала участь і «A Band Apart». Фільм завоював декілька престижних нагород та безліч шанувальників. Вже в «Кримінальному чтиві» склався стиль Тарантіно, ознаками якого є показ сцен не в хронологічному порядку, розбиття фільму на «глави», фірмові «тарантіновські» діалоги (герої можуть дуже довго розмовляти на абсолютно абстрактні теми — кшталт справжнього змісту пісні Мадонни «Like a Virgin» або номенклатури французьких гамбургерів), посилання на попкультуру та запозичення зі старих, часто маловідомих та другосортних фільмів, на яких Тарантіно виріс[14][15].

Фільм став поворотною точкою в кар'єрі багатьох акторів. Ума Турман, яку Тарантіно порівнював з Марлен Дітріх та називав «своїм Клінтом Іствудом»[16], і Семюел Лірой Джексон увійшли в число провідних акторів Голлівуду, а Джон Траволта — повернувся туди після невдалих для себе 80-х років. Всі троє були номіновані на «Оскар». Брюс Вілліс вже був суперзіркою, проте всі його останні фільми були невдалими. Погоджуючись на роль другого плану у фільмі з невеликим бюджетом, він пішов на зменшення свого звичайного гонорару та ризикував своїм зірковим статусом, проте ця стратегія повністю виправдалася: Вілліс не лише отримав мільйони доларів як відсотки зі зборів, але і перестав сприйматися лише як герой бойовиків[17]. Крім того, у фільмі зіграли Гарві Кейтель, Тім Рот та Стів Бушемі з «Скажених псів».

Після «Кримінального чтива» Квентін працює на телебаченні, де виконує роль Дезмонда в «Американській дівчині», а також знімається в епізодах 20-го і 21-го сезонів шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». Спочатку планувалося, що Тарантіно зніме один з епізодів «Секретних матеріалів», названий «Never Again», але цього не дозволила «Американська гільдія режисерів». Також була роль Джонні Дестіні у фільмі «Дестіні включає радіо».

Особисте життя, захоплення та смаки

[ред. | ред. код]
Улюблені фільми Тарантіно

У Квентіна були стосунки з багатьма відомими жінками, включаючи акторку Міру Сорвіно[19], режисерок Еллісон Андерс та Софію Копполу[20], акторок Джулі Дрейфус і Шер Джексон та комедійних акторок Кеті Гріффін та Маргарет Чо[21]. Також були чутки про стосунки з Умою Турман. Однак Тарантіно спростував їх, повідомивши, що у них лише платонічні відносини.

Щодо одруження та дітей режисер заявляв:

Я не стверджую, що я не буду одружуватися і не заведу дітей, поки мені не виповниться 60 років, але поки я зробив саме такий вибір і піду по одній дорозі, оскільки це — мій час, щоб робити фільми[22].

У 2009 році на зніманні фільму «Безславні виродки» в Ізраїлі Тарантіно познайомився з ізраїльською співачкою й моделлю Даніелою Пік. Через кілька років, у 2016-му, пара знову зійшлася, 1 липня 2017 — заручилася, а 28 листопада 2018 року відбулося весілля 55-річного режисера та 35-річної співачки.[23] Даніела Пік народилася 21 листопада 1983 року в Рамат-ха-Шарон, Ізраїль, у сім'ї музиканта; її батько Цвіка Пік — переможець Євробачення 1988 року.

Згідно з New York Post, одного разу Квентін катався в автобусі, заповненому жінками та алкоголем, і, здавалося, насолоджувався цим. Потім він розмістив всіх в особняку на Голлівудських пагорбах, де сидів на дивані, оточений жінками[24].

Один з найближчих друзів Тарантіно — режисер Роберт Родрігес. Вони співпрацювали у багатьох проєктах. З найпомітніших можна виділити «Від заходу до світанку» (сценарій написав Тарантіно, а зняв фільм Родрігес), «Чотири кімнати» (вони обидва написали сценарії та зняли кожний по епізоду фільму), «Місто Гріхів» та «Грайндхаус». Саме Тарантіно порадив Родрігесу назвати прикінцеву частину своєї трилогії «Музикант» — «Одного разу в Мексиці», як повага до назв «Якось на Дикому Заході» та «Одного разу в Америці». Вони обидва члени гурту «A Band Apart», до якої також входять Джон Ву та Люк Бессон.

Близькими подругами Тарантіно також називає співачку Мадонну і Уму Турман, яких він часом підносив у статус своїх муз. З Умою Турман режисер співпрацює протягом практично всієї своєї кар'єри[25]. Вважає одними з найкращих своїх друзів Пола Томаса Андерсона, Дженніфер Білз та Софію Копполу[7].

Квентін зізнався, що схильний до фут-фетишу (сексуальний потяг до ступень)[26][27]. Квентін збирає старі настільні гри, які мають відношення до таких телесеріалів, як «I Dream of Jeannie[en]» (1965), «Дьюка з Хаззарда» (1979), «Команда А» (1983). Крім цього, він є великим шанувальником акторського тріо і серії фільмів «The Three Stooges». Ще Тарантіно дуже любить комп'ютерну гру «Half-Life» та розглядає можливість екранізації цього шутера[7].

2009 року він назвав фільм «Королівська битва» японського режисера Кіндзі Фукасаку своїм улюбленим фільмом з тих, які були випущені в період з 1992 року, тобто з того моменту, коли він став режисером[28]. У серпні 2007 року під час 9-го Міжнародного кінофестивалю в Манілі назвав філіппінських режисерів Сіріо Сантьяго[en], Едді Ромеро[en] та Жерардо Де Леона[en] своїми особистими кумирами 1970-х років[29].

На чутки про свій високий IQ, рівним 160, Тарантіно відповів, що його мати згадала про це в якомусь інтерв'ю, і він не знає, чи це правда[30].

Підтримка України

[ред. | ред. код]

У своєму Instagram підтримує українців, що постраждали від російсько-української війни. На своїй сторінці режисер написав пост про те, як росіяни, які виступають проти війни і Путіна, використовують "новий російський прапор", вимагаючи видалення "крові" з російського прапора, і що це є реальною загрозою Путіну.[31]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фільмографія Квентіна Тарантіно
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1992 ф Скажені пси Reservoir Dogs режисер, сценарист, актор
1994 ф Кримінальне чтиво Pulp Fiction режисер, сценарист, актор
1997 ф Джекі Браун Jackie Brown режисер, сценарист
2003 ф Убити Білла. Фільм 1 Kill Bill: Vol. 1 режисер, сценарист
2004 ф Убити Білла. Фільм 2 Kill Bill: Vol. 2 режисер, сценарист
2007 ф Доказ смерті Death Proof режисер, сценарист, оператор
2009 ф Безславні виродки Inglourious Basterds режисер, сценарист
2012 ф Джанґо вільний Django Unchained режисер, сценарист
2015 ф Мерзенна вісімка The Hateful Eight режисер, сценарист
2019 ф Одного разу в Голлівуді Once Upon A Time In Hollywood режисер, сценарист, продюсер

Нагороди та рейтинги

[ред. | ред. код]

Рейтинги

[ред. | ред. код]
Тарантіно в Парижі на врученні кінопремії «Сезар» 25 лютого 2011 року

Тарантіно отримав 37 нагород і брав участь ще в 47 номінаціях. 2007 року журнал «Total Film» поставив його ім'я на 12 місце в списку найкращих режисерів всіх часів[32]. А 2008 року Internet Movie Database склав рейтинг сучасних режисерів, які зняли не менше 4-х повнометражних фільмів, виходячи із середнього рейтингу фільму, де Тарантіно посів першу сходинку з рейтингом 8.12[33].

Шість його фільмів входять до списку «100 найкращих фільмів усіх часів та народів» за версією журналу «FHM»: «Кримінальне чтиво» (№ 1), «Скажені пси» (№ 11), «Убити Білла. Фільм 1» (№ 25), «Убити Білла. Фільм 2» (№ 26), «Від заходу до світанку» (№ 73), «Справжнє кохання» (№ 75)[7].

Зайняв 81-ий рядок 2004 року в списку ста найвпливовіших фігур, що складається журналом «Premiere»[7], і 8-е місце 2005 року в рейтингу «Найвеличніші режисери всіх часів», складеному британським журналом «Empire»[34]. Станом на кінець 2007 року замикав список «100 геніїв сучасності»[35].

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Назва Нагорода Категорія Результат
2019 «Одного разу в… Голлівуді» «Оскар» «Найкращий фільм» Номінація
«Найкраща режисерська робота» Номінація
«Найкращий оригінальний сценарій» Номінація
«Золотий глобус» «Найкращий сценарій» Перемога
«Найкраща режисерська робота» Номінація
«Каннський кінофестиваль» «Золота пальмова гілка за найкращий фільм» Номінація
2015 «Мерзенна вісімка» «Золотий глобус» «Найкращий сценарій» Номінація
«БАФТА» «Найкращий оригінальний сценарій» Номінація
2012 «Джанго вільний» «Оскар» «Найкращий фільм» Номінація
«Найкращий оригінальний сценарій» Перемога
«Вибір критиків» «Найкращий оригінальний сценарій» Перемога
«Золотий глобус» «Найкраща режисерська робота» Номінація
«Найкращий сценарій» Перемога
2009 «Безславні виродки» «Оскар» «Найкращий оригінальний сценарій»[36] Номінація
«Найкраща режисура»[37] Номінація
«БАФТА» «Найкращий оригінальний сценарій»[38] Номінація
«Нагорода ім. Девіда Ліна за найкращу режисуру»[39] Номінація
«Золотий глобус» «Найкращий сценарій»[40] Номінація
«Найкраща режисерська робота»[41] Номінація
«Каннський кінофестиваль» «Золота пальмова гілка за найкращий фільм»[42] Номінація
2007 «Доказ смерті» «Каннський кінофестиваль» «Золота пальмова гілка за найкращий фільм»[43] Номінація
2006 «CSI: Місце злочину» (епізод «Серйозні небезпеки») «Премія Едгара Аллана По» «Найкращий епізод серіалу»[44] Номінація
«Еммі (премія)» «Найкращий режисер драматичного телесеріалу» Номінація
2005 «Вбити Білла. Фільм 2» «Греммі» «Найкращий саундтрек» Номінація
1998 «Джекі Браун (фільм)» «Берлінський кінофестиваль» «Золотий ведмідь за найкращий фільм»[45] Номінація
1994 «Кримінальне чтиво» «Оскар» «Найкращий оригінальний сценарій»[46] Перемога
«Найкраща режисура»[47] Номінація
«БАФТА» «Найкращий оригінальний сценарій»[48] Перемога
«Найкращий фільм»[49] Номінація
«Нагорода ім. Девіда Ліна за найкращу режисуру»[50] Номінація
«Сезар» «Найкращий фільм іноземною мовою»[51] Номінація
«Каннський кінофестиваль» «Золота пальмова гілка за найкращий фільм»[52] Перемога
«Давид ді Донателло» «Найкращий іноземний фільм»[53] Перемога
«Премія Едгара Аллана По» «Найкращий фільм»[54] Перемога
«Золотий глобус» «Найкращий сценарій»[55] Перемога
«Найкращий режисерська робота»[55] Номінація
«Національна рада кінокритиків США» «Найкращий режисер»[56] Перемога
«Незалежний дух» «Найкращий режисер» Перемога
«Найкращий сценарій» Перемога
1992 «Скажені пси» Премія «Марія» «Міжнародного Кінофестивалю в Каталонії» «Найкращий режисер»[57] Перемога
«Найкращий сценарій»[57] Перемога
«Міжнародний кінофестиваль у Торонто» «Приз ФІПРЕССІ» (Приз міжнародних критиків) Перемога
«Незалежний дух» «Найкращий режисер» Номінація
«Найкращий дебютний фільм» Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Quentin Tarantino Biography (1963-) (англійською) . filmreference.com. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2010.
  2. ↑ Faces of the week (англійською) . Бі-Бі-Сі. 14 травня 2004. Архів оригіналу за 5 квітня 2010. Процитовано 24 жовтня 2010.
  3. ↑ 3 Quentin Tarantino (англійською) . Entertainment Weekly. 30 грудня 1994. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 24 жовтня 2010.
  4. ↑ The Man and His Movies. Нью-Йорк: Harper Perennial. с. 12. ISBN 978-006095161-0.
  5. ↑ а б Quentin Tarantino Biography (англійською) . Yahoo! Movies. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Джефф Доусон. [1] — Москва : Вагріус. — ISBN 5-7027-0859-8. Архівовано з джерела 6 Червня 2013
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м Biography for Quentin Tarantino (англ.). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 11 листопада 2009.
  8. ↑ Ken P. An Interview with Danny Strong. 19 травня 2003 (англійською) . movies.ign.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
  9. ↑ Біографія Квентіна Тарантіно (російською) . Російський фан-сайт Квентіна Тарантіно. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 12 січня 2010.
  10. ↑ «The Golden Girls» The Complete Fourth Season DVD Review (англ.). Aaron Wallace. 14 лютого 2006. Архів оригіналу за 31 січня 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
  11. ↑ а б Quentin Tarantino (англ.). MTV. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 9 листопада 2010.
  12. ↑ Michaela Latham. Interview Quentin Tarantino(англ.). BBC. Архів оригіналу за 19 вересня 2009. Процитовано 9 листопада 2009.
  13. ↑ Fuller, Graham (1998). Graham Fuller/1993. У Peary, Gerald. (ред.). Quentin Tarantino: Interviews. University Press of Mississippi. с. 57—59. ISBN 1578060516.
  14. ↑ Сергій Полотовський. (1 квітня 2005). «Кримінальне чтиво» (російською) . Sovetnik.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 29 січня 2010.
  15. ↑ Алекс Екслер (7 червня 2004). «кримінальне чтиво» (Pulp Fiction) (російською) . Exler.ru. Архів оригіналу за 28-08-2009. Процитовано 29 січня 2010.
  16. ↑ Rocio Ayuso. (30 квітня 2004). «Thurman is my Clint Eastwood», says Tarantino (російською) . Лента.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 7 листопада 2010.
  17. ↑ Jeff Dawson. Quentin Tarantino: The Cinema of Cool. — Applause Theatre Book Pub, листопада 1995. — С. 148. — ISBN 1-55783-227-7.
  18. ↑ Максим Лоран. (3 серпня 2012). "Vertigo" D'Hitchcock, Nouveau Sommet Du Septieme Art (французькою) . ParisMatch. Архів оригіналу за 3 Січня 2013. Процитовано 2012-8-3.
  19. ↑ Quentin Tarantino and Mira Sorvino are history (англ.). South Coast Today. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
  20. ↑ Coppola and Tarantino Share Suite (англ.). Internet Movie Database. 17 травня 2004. Архів оригіналу за 13 вересня 2006. Процитовано 10 листопада 2009.
  21. ↑ I'm the One That I Want (англ.). Stephen Tropiano. 2000. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
  22. ↑ Quentin Tarantino — Tarantino Sacrificed Love For His Career (англ.). Artist Alphabetocally. 28 липня 2009. Архів оригіналу за 9 березня 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
  23. ↑ 55-річний Квентін Тарантіно вперше одружився. Архів оригіналу за 29 Листопада 2018. Процитовано 29 Листопада 2018.
  24. ↑ Quentin's 'Mexican' Halloween. Нью-Йорк Пост. 2 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2010. Процитовано 9 листопада 2010.
  25. ↑ Готовий стати козлом відпущення. Известия. 26 червня 2007. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 10 листопада 2010.
  26. ↑ Luis Calvo. (13 лютого 2004). Quentin Tarantino's Foot Fetish (англійською) . hollywoodinvestigator.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 28 вересня 2012.
  27. ↑ Tyra Banks. Tyra Banks Show (англійською) . YouTube. Архів оригіналу за 13 Грудня 2011. Процитовано 28 вересня 2012.
  28. ↑ Quentin Tarantino's Top 20 Favorite Films. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 5 вересня 2009.
  29. ↑ Constantino Tejero (12 серпня 2007). Tarantino raves over Pinoy B-movies. Philippine Daily Inquirer. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 5 січня 2013.
  30. ↑ Ліз Браун. (17 серпня 2009). Quentin Tarantino talks Inglourious Basterds on The Howard Stern Show (англійською) . Examiner. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 2012-3-17.
  31. ↑ Так виглядає реальна загроза Путіну! Квентін Тарантіно сказав, чого варто боятися лідеру рашистів. stars.segodnya.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2022.
  32. ↑ Greatest Directors Ever — Part 2 (англ.). Total Film. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
  33. ↑ Рейтинг сучасних режисерів від imdb (рос.). Tarantino News. 5 березня 2008. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 10 листопада 2009.
  34. ↑ Greatest Film Directors. Empire (англійською) . filmsite.org. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  35. ↑ Top 100 living geniuses (англійською) . The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 5 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2012.
  36. ↑ Writing (Original Screenplay). The 82nd Academy Awards (2010) Nominees and Winners (англійською) . Оскар. 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2012.
  37. ↑ Directing. The 82nd Academy Awards (2010) Nominees and Winners (англійською) . Оскар. 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2012.
  38. ↑ Original Screenplay 2009. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  39. ↑ Director 2009. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  40. ↑ Best Screenplay — Motion Picture. The 67th Annual Golden Globe Awards (2010) (англійською) . Золотий глобус. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  41. ↑ Best Director — Motion Picture. The 67th Annual Golden Globe Awards (2010) (англійською) . Золотий глобус. 2009. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  42. ↑ Official Selection 2009 (англійською) . Канський кінофестиваль. 2009. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  43. ↑ Official Selection 2007 (англійською) . Канський кінофестиваль. 2007. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2012.
  44. ↑ Edgars Database. Vinctori 2006 (англійською) . Премія Едгара Аллана По. 2006. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  45. ↑ Competition (англійською) . Берлінський кінофестиваль. 1998. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  46. ↑ Writing (Screenplay Written Directly for the Screen) (англ.). Оскар. 1995. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  47. ↑ Directing (англійською) . The 67th Academy Awards (1995) Nominees and Winners. 1994. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  48. ↑ Original Screenplay 1994. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  49. ↑ Film 1994. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  50. ↑ David Lean Award for achievement in Direction, The 1994. Awards Database (англійською) . Британська академія телебачення та кіномистецтва. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  51. ↑ Palmares 1995 — 20 eme Ceremonie Des Cesar (французькою) . Сезар. 1994. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2012.
  52. ↑ Award 1994 (англ.). Каннский кинофестиваль. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  53. ↑ Miglior Film Straniero. Vinctori 1995 (італійською) . Давид ді Донателло. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  54. ↑ Edgars Database. Vinctori 1995 (англійською) . Премія Едгара Аллана По. 1994. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  55. ↑ а б The 52nd Annual Golden Globe Awards (1995) (англ.). Золотой глобус. 1995. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  56. ↑ Best Director (англійською) . Національна рада кінокритиків США. 1994. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  57. ↑ а б Award "Maria honorífica". 25ed. Festival Internaciona de Cinema Fantàstic de Sitges (2/10 — 11/10) (англійською) . Міжнародний Кінофестиваль в Каталонії. 1992. Архів оригіналу за 1 Листопада 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Квентін Тарантіно

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Квентін Тарантіно
Преса
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Квентін_Тарантіно&oldid=43826277