Тьєрі Сандр
Тьєрі Сандр | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Ім'я при народженні | фр. Jean-Joseph Auguste Moulié ![]() | |||
Псевдонім | Thierry Sandre, Jean Dumoulin[1] і Charles Moulié ![]() | |||
Народився | 19 травня 1890[2] ![]() Байонна ![]() | |||
Помер | 11 жовтня 1950[2][3][1] (60 років) ![]() Бушмен ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Діяльність | письменник, поет ![]() | |||
Мова творів | французька ![]() | |||
Magnum opus | Q3221396? ![]() | |||
Автограф | ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() |
Тьєрі Сандр (фр. Thierry Sandre, справжнє ім'я Жан Мулі (фр. Jean-Joseph Auguste Moulié; 9 травня 1891, Байонна — 11 жовтня 1950) — французький письменник, поет, есеїст.
Отримав Гонкурівську премію у 1924 році за роман «Жимолость». Тьєрі Сандр був фахівцем з французької літератури XVI століття, також відомий під псевдонімом Жан Дюмулін. Був перекладачем з грецької, латинської та арабської мови. Був секретарем П'єра Луї перед Першою світовою війною. Провів велику частину війни в полоні у Німеччині. У 1919 році став членом-засновником Асоціації військових письменників. З жовтня 1921 року активно брав участь у публікації антології письменників, загиблих у війні, у п'яти томах. У 1936 році став членом третього ордену святого Домініка. Поступив на військову службу в 1940 році, і знову був узятий в полон, але звільнений в 1941 році. Був прихильником режиму Віші. Через публікацію двох книжок у 1942 році, був включений до переліку письменників заборонених після війни. Невдовзі він був реабілітований та видав ще кілька книг.