Т-64

Т-64
Т-64А
Тип	основний бойовий танк
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1967 — по т.ч.
Оператори	ДР Конго  Росія  Узбекистан  Україна
Війни	Придністровський конфлікт Російсько-українська війна Повстання Камвіни-Нсапу Російське вторгнення в Україну
Історія виробництва
Розробник	КБ-60М (Морозов), ХКБМ з 1966
Виробник	ХЗТМ (завод імені Малишева)
Виготовлення	1963–1987
Виготовлена кількість	понад 13000
Варіанти	Т-64, Т-64А, Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ, Т-64Б1В, Т-64Р, Т-64БМ «Булат», Т-64Е
Характеристики
Вага	38–45,5 т
Довжина	8,75–9,225 м
Ширина	3,415–3,6 м
Висота	2,154–2,172 м
Екіпаж	3: командир, механік-водій, навідник
Броня	композитна, пізніші модифікакації: Контакт-1, тощо
Головне озброєння	125-мм гармата КБА3 або 2А46М-1
Двигун	5ТДФ, 5ТДФМ, 5ТДФЕ, 6ТД-1 750—1000 кс (515—735 кВт)
Дорожній просвіт	500 мм
Швидкість	до 60 км/год
Т-64 у Вікісховищі

Т-64 — сімейство основних бойових танків другого покоління, що випускалися серійно в СРСР з 1963 по 1987 рік. За цей час було створено близько трьох десятків різних модифікацій танка. Роботи над створенням танка розпочалися в Харкові в 1951 році під керівництвом Олександра Морозова. Перша модифікація — «середній танк Т-64» (об'єкт 432) була прийнята на озброєння в січні 1967 року, модифікація Т-64А (об'єкт 434) стала першим основним бойовим танком Радянського Союзу.

Конструкція Т-64 увібрала в себе найновіші розробки того часу, завдяки чому танк з вагою середнього отримав вогневу потужність важкого. Тут вперше була використана композитна броня, стереоскопічний далекомір, опозитний дизельний двигун, гладкоствольна гармата здатна вести вогонь керованими реактивними снарядами, вперше для гармати великого калібру встановленій на танк традиційного компонування був створений механізм заряджання, завдяки якому екіпаж скоротився до трьох осіб. Компонування та окремі елементи конструкції були потім використані в танках Т-72, Т-80 та Т-84.

Через високу секретність танки Т-64 Радянський Союз на експорт не постачав, і в збройних конфліктах вони участі не брали. Найпе́рше, танки Т-64 всіх модифікацій надходили на озброєння танкових підрозділів Радянської армії, дислокованих в Групі радянських військ у Німеччині. Навіть на військових парадах в Москві танки Т-64 брали участь лише один раз — 9 травня 1985 року.

Бойове хрещення відбулось вже після розпаду Радянського Союзу — в боях за місто Бендери під час Придністровського конфлікту в 1992 році.

Нині активна модернізація Т-64 здійснюється в інтересах Збройних сил України, ці модифіковані танки знані як Т-64БВ зразка 2017 року.

Історія

Передумови

Попередньою розробкою очільника колишнього танкового КБ в Харкові (евакуйованого під час німецько-радянської війни в Нижній Тагіл) Олександра Морозова був Т-54, який надійшов на озброєння Радянської армії 1947 року. Одним із головних принципів, якими керувався конструктор, був початок розробки нового танка одразу з прийняттям на озброєння попереднього: «майбутнє якомога раніше має лежати на столі конструктора, інакше воно спізниться». 15 жовтня 1947 року він записав у щоденнику, що прийняття Т-54 дозволяє взятись за розробку нової машини. На той момент за Наказом № 00258 від 29 вересня 1947 також проводились роботи зі створення опозитного двигуна В-64.

Назва «Т-64» фігурує задовго до прийняття на озброєння власне Т-64 й не завжди має прямий стосунок до нього: наприклад, таке позначення зустрічається на кресленнях «Об'єкта 140», який Морозов розробляв у Нижньому Тагілі. Але оскільки в щоденнику фігурують горизонтальний опозитний двигун і планетарна трансмісія, то є підстави вважати, що там ішлось про рішення, реалізовані в майбутньому Т-64. Назва продовжила традицію, за якою називали танки харківського КБ: Т-24, Т-34, Т-44, Т-54, Т-64, а пізніше Т-74 і Т-84.

Влітку 1947 року в КБ було виконано ескізний проєкт танка «Об'єкт 416» з розташуванням всього екіпажу в башті, 1948 було зроблено більшу частину технічного проєкту. Втім, через проблеми, пов'язані з розташуванням механіка-водія в башті та необхідністю допрацювання Т-54, проєкт завершити не вдалось. Ця ідея знову отримала розвиток після 1951 року, коли Морозов повернувся до Харкова як головний конструктор КБ-60М заводу № 75, який на той момент займався випуском Т-54. Таким чином, КБ одночасно покращувало Т-54 та займалось новим «Об'єктом 416» з заднім розташуванням башти й екіпажем у ній.

«Об'єкт 430» та двигун 5ТД

«Об'єкт 430». Можна зауважити характерні «вилиці» лобової броні корпусу та три перископи механіка-водія.

1952 року в СРСР з'явилась інформація про новий американський танк M47. Попри відсутність переваг над Т-54 за тактико-технічними характеристиками, військове керівництво та конструктори вважали за необхідне створення нового середнього танка (НСТ), що забезпечив би суттєвий відрив від імовірних машин супротивника. В середині 1951 НТК ГБТУ видав технічне завдання на новий танк, а 1952 року харківський варіант отримав індекс «Об'єкт 430». У березні 1953 року завод представив Мінтрансмашу два проєкти: з класичним компонуванням (майбутній «Об'єкт 430») та з екіпажем у башті (розвиток «Об'єкта 416»). У квітні 1953 Морозов вирішив зупинити всі роботи щодо другої машини та зосередитись на першій.

Однією з вимог до НСТ з боку замовника було обмеження маси до 36 тонн. Морозов прагнув створити силове відділення невеликого розміру, через що довелось відкинути дизелі типу В-2 та обрати один із прототипів компактних двигунів. Такий двигун на той час розробляв професор Олексій Чаромський на основі трофейного німецького Jumo 205. 1953 року його відрядили до заводу № 75, де він очолив дизельне КБ і створив чотирициліндровий 4ТПД (480 к.с.). Альтернативою був барнаульський 8Д12У (580 к.с.), однак він був менш економним і потребував додаткового охолодження.

Завдяки 4ТПД та 8Д12У було можливо виконати вимогу щодо маси, однак значно підвищити характеристики танка порівняно з попередниками. На початку 1954 року Морозов представив три варіанти НСТ: два «430» з двигунами 4ТПД і 8Д12У, а також створений в ініціативному порядку «Об'єкт 430У». «430» мав 100-мм гармату Д-54ТС з магазином на 5 снарядів, 120-мм лобову броню, котки з внутрішньою амортизацією та масу 35,9 тонни. «430У» мав 122-мм Д-25ТС і 160-мм броню. Мавши захист на рівні 50-тонного Т-10, він мав кращі боєзапас і питому потужність, однак маса в 42 тонни виходила за межі вимоги, що й було ймовірною причиною його відхилення.

6 травня 1955 року проєкти були схвалені Постановою Ради Міністрів СРСР. Технічний проєкт отримав двигун 5ТД, якому Морозов не бачив альтернативи. 1957 було виготовлено перші 3 прототипи «Об'єкта 430» з цим двигуном і відбулись полігонні випробування. Попри успіх випробувань і схвальний відгук комісії, Морозов вважав серійне виробництва танка недоцільним, оскільки практично всі системи були нової конструкції, але озброєна 100-мм гарматою машина не мала вирішальної переваги над Т-54.

Перші Т-64

Т-64Р у київському Музеї війни

Наприкінці 1950-х з'явилась інформація про новітню британську 105-мм гармату L7, яку мали запустити в серію з 1958-1960 року. Очікувалось її встановлення на Centurion і ліцензійну копію на новий американський M60. 1957 року розпочалась німецько-французька програма зі створення спільного танка. ГБТУ на цій підставі вимагало негайно посилити озброєння радянських танків за допомогою нової 115-мм гладкоствольної гармати У-5ТС (код ГРАУ: 2А20) та покращити броньовий захист. З 1957 року на уральському заводі № 183 розроблили посилений варіант Т-55 з кращим бронюванням башти та У-5ТС, прийнятий на озброєння 1962 року як Т-62. 1959 року КБ-60М розпочало роботи зі встановлення У-5ТС на «Об'єкт 430». Машина отримала індекс «Об'єкт 435». Однак, під унітарні снаряди цієї гармати важко було створити механізм заряджанням, тож розробник боєприпасів НДІ-24 отримав завдання на створення 115-мм роздільно-гільзових пострілів. Міноборони видало відповідний наказ у липні 1961 року.

Ескізний проєкт «Об'єкта 432» був готовий 1960 року. За постановою ЦК КПРС і РМ СРСР № 141-58 від 17 лютого 1961, в НТК ГБТУ затвердили тактико-технічні вимоги на середній танк з гарматою Д-68 та механізованим заряджанням зі збереженням маневрових якостей і маси «Об'єкта 430». Новий танк отримав назву «Об'єкт 432», його технічний проєкт було створено за короткий строк до квітня 1961 року. Проєктна маса складала 34 тонни, також машина отримала форсований до 700 к.с. двигун 5ТДФ. Перший прототип виготовили у березні 1962, другий — влітку. На показах 22 жовтня 1962 машину схвалив Генеральний секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. Голова випробувальної комісії, Начальник танкових військ Павло Полубояров стверджував, що танк є якісним стрибком у танкобудуванні й рекомандував на озброєння армії, однак вказував на недостатню надійність низки агрегатів і закликав до додаткових випробувань. За результатами випробувань ЦК КПРС і РМ СРСР постановили виготовлення 25 машин протягом 1963 року.

Перші серійні машини виготовили на Заводі імені Малишева в жовтні 1963 року й до початку 1954 було завершено випуск Т-55. Цей процес був непростим, оскільки машини збирали за допомогою універсального обладнання, не підхожого для серійного випуску. Також не було цехів для серійного випуску двигунів. Станом на вересень 1964 виготовили 54 танка, а до 1 січня 1966 їх налічувалось 254. Надалі обсяги випуску збільшувались. Перші машини надходили на дослідну експлуатацію в 41-шу гвардійську танкову дивізію, дислоковану в Чугуєві, неподалік від заводу. Військові випробування пройшли успішно, однак танк мав низький ресурс двигуна й велику кількість «дитячих хвороб» — тому прийняття на озброєння відтермінувалось. «Об'єкт 432» було прийнято на озброєння постановою РМ СРСР від 30 грудня 1966 року як «середній танк Т-64», а 2 січня 1967 наказ про прийняття на озброєння видало й Міністерство оборони. Технічні проблеми поступово розв'язували в ході серійного виробництва. Інтенсивна експлуатація надавала велику кількість даних, налагодження серійного виробництва в нових цехах і нові випробувальні стенди привели до виправлення надійності двигунів до початку 1970-х.

З 1964 машини отримали наварені бар'єри на верхній лобовій деталі перед оглядовими пристроями механіка-водія, призначені для усунення рикошетів. Перші випуски мали лобову броню ламаної форми, з похилими «вилицями» лобового бронелиста, з 1967 року їх замінили на простішу та міцнішу конструкцію з прямими дахом корпусу та лобовим листом. Також з 1967 року замість трьох перископів ТНПО-160 механік-водій отримав один ТНПО-168. Виробництво «Об'єкта 432» тривало до 1969 року, всього було виготовлено 1291 танк. Крім того,

Танк суттєво переважав Т-55 і Т-62 за практично всіма показниками, хоч і був у кілька разів дорожчий. Крім того, він потребував змін організаційно-штатної структури, логістики та рівня підготовки танкістів. Він став першим у світі серійним танком, що мав автоматичне заряджання разом з обертовою баштою, а також першим з комбінованою бронею. Крім того, вперше для радянського танкобудування він отримав оптичний віддалемір.^{[джерело?]}

Т-64А

Т-64А («Об'єкт 434») зі складаними протикумулятивними щитками

Відомості про майбутній британський Chieftain, німецьку 120-мм гладкоствольну німе розроблення американсько-німецького MBT-70 та 120-мм гладкоствольної гармати. Паралельно з конструкторським супроводом «Об'єкта 432» з 1963 розпочали роботи зі встановлення на нього 125-мм гладкоствольної гармати Д-81Т (2А26). Технічний проєкт був готовий 1964 року та отримав позначення «Об'єкт 434». Нова гармата потребувала зміни в конструкції башти й автомата заряджання, зміни денного та нічного прицілів та стабілізатора. Також було оновлено систему охолодження, компонування зовнішніх паливних баків, місць зберігання ЗІПів тощо. На надгусеничних полицях було встановлено гумові екрани та знімні алюмінієві щитки проти кумулятивних снарядів. У результаті бойова маса зросла до 37 тонн.

Протягом 1965—1967 років виготовили низку дослідних машин, які прийшли випробування. В травні 1968 машину було прийнято на озброєння як «середній танк Т-64А». Існує погляд, що саме Т-64А став першим радянським основним бойовим танком (ОБТ), повністю об'єднавши в собі озброєння та захист важкого танка з рухливістю та масою середнього танка, однак офіційно він був середнім, а концептуально ОБТ був уже Т-54. Саме поняття ОБТ використовувалось у радянській літературі щонайменше з 1960-х.

Крім звичайних Т-64А випускали також командирську версію Т-64АК, що додатково мав короткохвильову радіостанцію Р-130М, навігаційну апаратуру ТНА-3, перископічну артилерійську бусоль ПАБ-2АМ та бензоелектричний зарядний агрегат АБ-1-П/30М1. Ці танки проходили модифікації аналогічно до Т-64А.

Протягом 1977—1981 років практично всі «Об'єкти 432» пройшли капітальний ремонт з модернізацією до рівня Т-64А без заміни озброєння. На ці машини встановлювали радіостанції Р-123М та Р-173, покращену систему охолодження й новий дах силового відділення, систему «Брод», нове протипожежне обладнання з системою керування ЗЕЦ-11-2 та низку інших покращень. Оновлені машини отримали Т-64Р і позначення «Об'єкт 432А», а у військах побутувало написання «Об'єкт 432Р».

Відокремлення Т-72 та Т-80

Низький ресурс ранніх двигунів 5ТДФ призвів до пошуку альтернативних варіантів, основними з яких були двигуни родини В-2 та перспективні газотурбінні двигуни (ГТД).

1965 року силами низки заводів і НДІ було створено документацію силової установки для «Об'єкта 432» з двигуном В-45 (710 к.с.) з родини В-2. Варіант отримав індекс «Об'єкт 436», а 1966–1967 років дослідні машини пройшли випробування. 1967 року Міноборонпром наказав розробляти варіант «Об'єкта 434» (майбутній Т-64А) з такою силовою установкою, цей варіант отримав позначення «Об'єкт 438». Пізніше вирішили встановлювати двигун В-46, а проєкт перейменували в «Об'єкт 439». На основі цих напрацювань УКБТМ пізніше створив «Об'єкт 172» — прототип майбутнього Т-72, прийнятого на озброєння 1973 року.

Крім того, з 1963 року на Т-64 дослідно ставили газотурбінні двигуни (ГТД), створені на основі вертолітних. Першою спробою був «Об'єкт 003», також знаний як «Т-64Т», який пройшов випробування в 1967—1968 роках, однак через недосконалість двигуна прийнятий не був. 1966 стало відомо про розроблення 1500-сильного ГТД в США, що було однією з причин ухвалення рішень про створення газотурбінного танка. Розробленням такої машини займався Ленінградський Кіровський завод (ЛКЗ). У результаті було створено «Об'єкт 219» — прототип майбутнього Т-80, прийнятого на озброєння 1976 року.

На початку 1970-х двигун 5ТДФ уже був надійний і його ресурс складав 500 мотогодин. Однак у результаті конкуренції між заводами СРСР отримав три родини ОБТ (Т-64, Т-72 та Т-80), які виготовлялись одночасно до 1987 року й мали аналогічні бойові спроможності, однак були практично не уніфіковані між собою. Т-80, створений як альтернатива Т-64, також від початку був ненадійний, однак до того ж значно дорожчий.^{[джерело?]} Крім того, кампанія зі створення ГТД суттєво сповільнила розвиток новітнього 1000-сильного 6ТД-1, який ХКБД розробляв для встановлення на Т-64 («Об'єкт 476»). Лише в середині 80-х його почали серійно застосовувати на Т-80УД.^{[джерело?]}

Т-64Б

Т-64Б1

На початку 1970-х ХКБМ в ініціативному порядку розробляла проєкт глибокої модернізації Т-64А. Ескізний проєкт Т-64А-2М виконали 1973 року під керівництвом заступника головного конструктора ХКБМ Миколи Шоміна. Він мав отримати башту з новою композитною бронею, комірчастим наповнювачем, систему керування вогнем (СКВ) з прицілом 1Г21 і лазерним віддалеміром, стабілізатор 2Е26, балістичний обчислювач з набором давачів, комплекс керованого озброєння та 125-мм гармату 2А46-2, пристосовану для вогню керованими ракетами. Для покращення рухливості пропонували двигун 6ТД. Багато з цих ідей пізніше втілили на «Об'єкті 447» і «476».

Наприкінці 1973 року в ХКБМ створили технічний проєкт «Об'єкта 447» — варіанту Т-64А з комплексом керованого озброєння «Кобра» та системою керування вогнем «Об». 1975 року танк пройшов усебічні випробування й 1976 року допрацьований «Об'єкт 447А» було прийнято на озброєння як «основний бойовий танк Т-64Б». Корпус, трансмісія, ходова частина, електричне та спеціальне обладнання повністю взяті від Т-64А зразка 1976 року. Через високу вартість комплексу керованого озброєння виготовляли також спрощений Т-64Б1 («Об'єкт 437А») з аналогічним набором модифікацій, але без керованих ракет. Також випускали командирський варіант Т-64БК, аналогічний до Т-64АК.

Виробництво Т-64А та Т-64Б

Т-64БВ

Т-64Б та Т-64Б1 виготовляли паралельно з Т-64А до 1985 року, причому нові партії постійно отримували іншу комплектацію, також вона змінювалась після капітального ремонту. Станом на 1 січня 1981 уніфікація Т-64А з Т-64Б/Б1 досягала 95%, однак нерідко після капітальних ремонтів з'являлись «танки-гібриди», які мали частину деталей від Т-64А та Б/Б1 і не можуть бути чітко віднесені до відповідних моделей. Зокрема, на низці Т-64А раннього випуску пізніше встановили башти 1976—1981 років або навіть башти зразка Т-64Б/Б1. Такі машини мали часто мали нестандартне розміщення ЗІП, зовнішнього та внутрішнього обладнання. Нерідко траплялись випадки, коли в одній дивізії полки були оснащені різними моделями Т-64, а іноді навіть один полк мав всі три моделі одразу.

Після появи динамічного захисту «Контакт-1», упродовж 1981—1983 років було розроблено технічну документацію на його встановлення на Т-64Б/Б1. Наказом Міноборони № 07 від 14 січня 1985 року було прийнято на озброєння варіанти Т-64БВ та Т-64БВ1, оснащені «Контактом-1», і надалі всі машини виготовляли з ним. Також під час капітального ремонту доводили до рівня Т-64БВ/БВ1 старіші Т-64Б/Б1, однак комплектація різнилась: могла залишитись стара гармата чи система керування вогнем абощо.

Останній танк серії Т-64 вийшов з цеху 27 грудня 1987 року, через 24 років після першого серійного танка, зібраного в грудні 1963. У серійному виробництві на ХЗТМ його замінив Т-80УД з двигуном 6ТД-1.

Хронологія комплектації Т-64А та Т-64Б/Б1

Хронологія зміни комплектації

	Т-64А	Т-64Б та Т-64Б1
1971	Змінено: приціл ТПД-2-1 → ТПД-2-49, нічний приціл ТПН-1-43А → ТПН-1-49-23, радіостанція Р-123 → Р-123М. ОПВТ перенесено з даху МТВ на корму башти, ліворуч на башті додано 3 ящики для ізолювальних апаратів АТ-1.	Танки Т-64Б і Б1 було прийнято на озброєння у вересні 1976 року.
1972	Додано: зенітна установка з 12,7-мм кулеметом НСВТ з прицілом ПЗУ-5 та електроприводом 1ЕЦ20. Ввід антени перенесений з даху башти за люк командира.
1973, січень	Змінено: прилад нічного бачення ТВНО-2БМ →ТВН-4ПА у механіка-водія, ВНМ → ТНП-165А в навідника, реле стартер-генератора РСГ-10М → РСГ-10М1. Додано: обладнання для самоокопування, кріплення для мінного тралу КМТ-6.
1973, липень	Змінено: прилад керування систем ПАЗ і ППО 3ЕЦ11 → 3ЕЦ11-2. Додано: відцентровий паливний насос БЦН-1 у лівому паливному баці.
1974, січень	Посилено захист башти — замінено наповнювач з алюмінієвого на корундовий. Продубльовано пульт керування МЗ для командира, покращено візуальний покажчик кількості пострілів у МЗ, замінено пульт завантаження П-2 на П-3. Додано кнопку системи очищення приладу спостереження механіка-водія в правому важелі кермування.
1974, квітень	Змінено місця вкладання магазинів до кулемета ПКТ і конструкцію буксирувальних гаків для можливості жорсткого зчеплення.
1974, жовтень	Додано: підпоромір на даху башти праворуч від навідника, постійно встановлені елементи герметизації танка для подолання водних перешкод, система дорожньої сигналізації. Змінено приладовий щиток механіка-водія та обертальний контактний пристрій з ВКУ-330-1 на ВКУ-330-4.
1974, листопад	Модернізована гармата Д-81ТМ (2А46-1) та стабілізатор 2Е23 → 2Е28М-2.
1975, січень	Змінено дросель робочих обертів МЗ, покращено електросхему МЗ. Додано гумові гофровані чохли для гідроамортизаторів. Пусковий прилад електрозапуску двигуна ПУС-10 замінено на ПУС-15Р.
1975, квітень	Балони ППО заряджають фреоном 114В2 замість складу «3,5». Введено три зовнішні паливні баки на правій надгусеничній полиці, внаслідок чого ЗІП частково переміщено на корму та правий борт башти.
1975, травень	Додано додаткові прилади спостереження ТНПА-65 на люках командира та навідника.
1975, червень	Двигун 5ТДФ отримав можливість працювати на пальному трьох видів, додано привід керування механізму обмеження подачі пального.
1975, серпень	Додано: термозахисний кожух для ствола гармати, гальмо відкоту з вбудованим компенсатором рідини. Змінено встановлення упорів балансирів.
1975, жовтень	У склад МЗ додано механізм досилання з рейковим силовим циліндром замість гідромотора. Покращений МЗ отримав позначення 6ЕЦ10М.
1976, липень	Збільшено плавність ходу за допомогою торсіонних валів збільшеної енергоємності та зміненого встановлення балансирів.
1976, серпень	Посилені гусеничні стрічки, збільшені терміни технічного обслуговування (ТО): ТО № 1 проводиться після 2500 км пробігу замість 1500, ТО № 2 — 5000 замість 3000.
1977, січень	Прибрано електрофакельне підігрівання повітря для двигуна, встановлено безпомповий підігрівач.
1977, березень	У системі гідрокерування та змащення силової передачі окрім мастила МТ-8п застосовується також ТСЗп-8.
1977, серпень	Стартер-генератор СГ-10 замінено на СГ-10С.
1977, грудень	Прибрано повітропритоки корпусу й башти (на деяких машинах з грудня 1977, на всіх машинах з 1978)
1978, квітень	Прилад нічного водіння замінено з ТВН-4ПА на ТВНЄ-4Б.
1979, січень	Додано систему запуску димових гранат 902А «Туча-1»	Додано систему запуску димових гранат 902Б «Туча-2»
1979, кінець		Модернізована гармата 2А46М-1, стабілізатор 2Е42, СКВ 1А33-1, ККРВ 9К112-1, МЗ 6ЕЦ40-2С, гумометалеві екрани на нових машинах
1980, січень	Скасовано складані алюмінієві щитки, додано суцільні гумометалеві бортові екрани. Додано нову прицільну сітку для кулемета. Акумуляторні батареї 12СТ-70М замінено на 12СТ-85Р.
1981, січень	Станом на 1 січня 1981 Т-64А на 95% уніфіковані з Т-64Б/Б1. Посилено бронювання корпусу та башти, встановлено МЗ 6ЕЦ15, електропривід зенітної установки 1ЕЦ40-2С. На частині танків встановлено приціл ТПД-К-1 замість ТПД-2-49.
1985	Додано динамічний захист «Контакт-1». Змінено: радіостанція Р-123М → Р-173, танковий перемовний пристрій Р-124 → Р-174 відповідно. Кріплення димових гранатометів перенесено на борт башти.
	Змінено: стабілізатор 2Е28М-2 → 2Е42-1, приціл ТПД-2-49 → прицільний комплекс 1А40, що включає лазерний приціл-віддалемір і пристрій врахування бічного випередження.	Всі нові Т-64БВ та БВ1 отримували гармату 2А46М-1, стабілізатор 2Е42, систему керуванням вогнем 1А33-1, комплекс керованого озброєння 9К112-1, МЗ 6ЕЦ40-2С, радіостанцію Р-173 та перемовний пристрій Р-174.

Опис танка

Броньовий корпус і башта

Танк Т-64 мав зварений корпус з кутом нахилу лобових листів в 68° і скошеними скуластими листами. Лобовий лист являв собою багатошарову броньовану перешкоду (броньова сталь, склопластик, броньова сталь), що забезпечує захист танка від усіх типів бронебійно-підкаліберних і кумулятивних снарядів і ПТКР, що перебували на озброєнні НАТО. Уже в ході розгляду технічного проекту об'єкта 432 відзначалася можливість рикошету в башту танка бронебійних снарядів, які потрапляли у вилиці лобового листа, що й підтвердили результати обстрілу танка. Тому, починаючи з 1964 року, на лобовому листі танка вводився характерний захист у вигляді «брів» перед оглядовими приладами механіка-водія і на передньому листі даху корпусу. Починаючи з 1967 року, для збільшення броньової стійкості лобового листа і спрощення технології виробництва бронекорпусів, танки стали випускати з прямим лобовим листом і прямим дахом корпусу. На машинах, що випускалися до 1967 року, механік-водій мав три оглядових прилади ТНПО-160, а починаючи з 1967 року — один ТНПО-168.

Башта танка лита з різко диференційованим багатошаровим бронюванням (броньова сталь, алюмінієвий сплав, броньова сталь), максимальна товщина становила 600 мм.

Попри традиціям на танку Т-64А висота корпусу зроблена змінною — дах корпусу нахилений вперед на один градус. Таке конструктивне рішення виявилось доволі вдалим. Внаслідок нього лобовий пакет броні (найважча частина корпусу) вдалось зробити на 40 мм нижчим. В наступні роки конструктори кілька раз намагались «вирівняти» дах корпусу, але розрахунки показали, що це збільшує масу на 500—600 кг. Такий нахил даху зберігся як на Т-64А, так і на танках Т-72 та Т-80.

Двигун

5ТДФ в моторному відсіку танку Т-64БВ

На танки: Т-64, Т-64А, Т-64АК, Т-64Б, Т-64Б1 і Т-64БК (модифікації 1967—1985 років) — встановлювався дизель 5ТДФ, потужністю 700 к. с.

Двигун 5ТДФ являє собою п'ятициліндровий опозитний двотактний турбопоршневий дизель рідинного охолодження з безпосереднім створенням суміші і прямоточною двопоршневою продувкою. Поряд з поршневою частиною є два з'єднаних між собою лопаткових агрегати — нагнітач і газова турбіна. Двигун був надзвичайно малий і легкий, але вимагав ретельного технічного обслуговування і якісних ПММ. Крім того, дизель був високоспритний і працював у дуже теплонавантаженому режимі, що вимагало при його запуску постійно користуватися котлом підігрівача при температурі навколишнього повітря від +10 °C і нижче. Робочий об'єм двигуна склав 13,6 л, літрова потужність 52 к.с./л, максимальна частота обертання колінвала 2800 об/хв.

З червня 1975 року на танках встановлювався двигун 5ТДФ, що забезпечує роботу на трьох видах палива: дизельному, гасі ТС-1 і бензині А-72 (двигуни 5ТДФ випуску з червня 1973-го по травень 1975-го також можуть експлуатуватися на різних видах палива тільки на місцевості висотою до 1000 метрів над рівнем моря). Так само введений привід управління механізмом обмеження подачі палива.

На танки: Т-64АМ, Т-64АКМ і Т-64Б1М (модифікації 1983—1984 років) — встановлювали двигуни 6ТД потужністю 1000 к.с. Шестициліндрові 6ТД є розвитком двигунів сімейства 5ТД. При незначному збільшенні габаритів (його поперечний розмір зріс з 1513 мм у 5ТДФ до 1602 мм, ширина і висота залишилися без зміни) мав збільшений з 13,6 до 16,26 л робочий об'єм. Крім переходу до шестициліндрової схеми, додаткову надбавку потужності забезпечувало подальше форсування робочого процесу: збільшення наддуву, витрати повітря і подачі палива.

На танк Т-64БМ «Булат» (модифікація 1999 року) встановлювали двигуни 6ТД і 5ТДФМ потужністю 850 к. с. На танк Т-64Е (модифікація 2010 року) — встановлюють дизель 5ТДФЕ, потужністю 850 к. с. Двигуни 5ТДФМ і 5ТДФЕ є форсованою модифікацією двигуна 5ТДФ з проведеними заходами щодо збільшення потужності, серед яких заміна штатного повітряочисника на новий і доопрацювання випускної системи. У порівнянні зі своїм аналогом, нові двигуни мали підвищену на 21,4 % (62,5 к.с./літр) питому потужність при збереженні тих же габаритів і маси (1040 кг), а також експлуатаційну надійність.

Озброєння

Гармата

На танках Т-64 усіх модифікацій вперше в світі був встановлений автомат заряджання гармати. Конструкція автомата зажадала відмови від унітарних пострілів. Частина снарядів розміщувалася в боєукладці, що оберталася, в L-подібних касетах, а інші були горизонтально укладені у днища, в найменш вразливій частини танка.

Автомат заряджання, розміщений в кормовій частині башти, діяв так:

• Перед черговим пострілом він витягував з боєукладки касету, розгортав снаряд і заряд у згоряємій гільзі в лінію і постачав їх до казенника.
• Порохові гази видалялися з бойового відділення, а металевий піддон гільзи укладався у звільнену касету.

Завдяки цій новинці екіпаж Т-64 робив 10 пострілів на хвилину. Завдяки установці автомата заряджання за рахунок відмови від заряджаючого вдалося скоротити заброньовий простір, зменшити габарити машини, а заощаджену масу звернути на посилення броньового захисту.

На танк Т-64 (об'єкт 432) встановлювалася 115-мм гладкоствольна гармата Д-68 з двоплощинним стабілізатором 2Е18.

На танки Т-64А, Т-64АК і Т-64АКМ встановлювалася гладкоствольна 125-мм гармата Д-81 з двоплощинним стабілізатором 2Е23. Також на модифікацію Т-64А зразка 1980 року встановлювалася 125-мм гладкоствольна гармата 2А46-1, з двоплощинним стабілізатором 2Е28М2 і механізмом заряджання 6ЕЦ43.

З 1975 року на гарматах усіх модифікацій встановлюється теплозахисний кожух.

На танки Т-64Б, Т-64БВ і Т-64Б1М встановлена гладкоствольна 125-мм гармата 2А46-2 з двоплощинним стабілізатором 2Е26М і механізмом заряджання 6ЕЦ43. Гармата адаптована для застосування ПТКР «Кобра». Окрім 2А46-2, на танку Т-64БВ також встановлювалася гармата 2А46-1 з двохплощинними стабілізаторами 2Е26М і 2Е42.

На танки Т-64БМ «Булат» і Т-64Е встановлена 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 або 2А46М-1.

Спарена система

На усі модифікації Т-64 (окрім Т-64БМ «Булат» і Т-64Е) встановлювався спарений з гарматою 7.62-мм кулемет ПКТ зі стрічковим постачанням і темпом стрільби 700—800 пострілів на хвилину. На танки Т-64БМ «Булат» і Т-64Е встановлювався 7.62-мм кулемет КТ-7,62.

Зенітна установка

На першій модифікації Т-64 зенітна установка була відсутня. На модифікації Т-64А встановлювався кулемет 12.7 мм ДШК-М. Починаючи з 1972 року на усіх модифікаціях встановлювалася установка ЗУ-64А з дистанційним керуванням і кулеметом НСВ-12,7 «Утьос», що забезпечує стрільбу по повітряних цілях на дальність 1500 метрів, а по наземним — 2000 метрів. На танках Т-64БМ «Булат» і Т-64Е встановлювався 12,7-мм кулемет КТ-12,7

Додаткове озброєння

На танки Т-64Б у 1976 і 1983 роках встановлювалася ПТРК 9ДО112-1 «Кобра». Наведення ПТКР забезпечується системою управління вогнем 1А33.

На танки Т-64БВ встановлювалася ПТРК 9К112-1 «Кобра». На танки Т-64БМ «Булат» і Т-64Е встановлюється додаткове озброєння з керованих ракет «Комбат».

Тип танка	Основне озброєння	Спарені системи	Зенітна установка	Додаткове озброєння
Т-64/об'єкт 432 (1964)	115-мм гармата Д-68, боєкомплект 40 постр.	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 2000 патр.	немає	немає
Т-64А/об'єкт 434 (1964) Т-64АМ (1983)	125-мм гармата Д-81, боєкомплект 37 постр.	без змін	12.7 мм кулемет ДШК-М, боєкомплект 300 патр. (З 1972 року — НСВТ-12.7)	немає
Т-64АК (1973) Т-64АКМ (1983)	125-мм гармата Д-81, боєкомплект 28 постр. в механізмі заряджання	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 1000 патр.	ні, за ін. даними — 12.7-мм кулемет НСВТ, боєкомплект 300 патр.	немає
Т-64Б/Б1 (1976) Т-64БМ/Б1М (1983)	125-мм гармата 2А46-2, боєкомплект 36 постр. (Б1М — 37)	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 1250 патр.	без змін	ПТРК 9К112-1 «Кобра» (Б1/Б1М — ні)
Т-64БК (1976)	125-мм гармата 2А46-2, боєкомплект 28 постр.	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 1000 патр.	без змін	немає
Т-64А (зр. 1980)	125-мм гармата 2А46-1, боєкомплект 37 постр.	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 2000 патр.	без змін	немає
Т-64БВ (1985)	125-мм гармата 2А46-1 або 2А46-2, боєкомплект 36 постр.	7.62 мм кулемет ПКТ боєкомплект 1250 патр.	без змін	ПТРК 9К112-1 «Кобра»
Т-64БМ «Булат»	125-мм гармата КБА-3 або 2А46М-1, боєкомплект 36 постр.	7.62 мм кулемет КТ-7,62 боєкомплект 1250 патр.	12,7-мм КТ-12,7 боєкомплект 300 патр.	керовані ракети «Комбат»
Т-64Е	125-мм гармата КБА-3 або 2А46М-1, боєкомплект 37 постр.	7.62 мм кулемет КТ-7,62 боєкомплект 1250 патр.	12,7-мм КТ-12,7 боєкомплект 300 патр.	керовані ракети «Комбат»

Трансмісія

У трансмісії були використані дві семиступеневі планетарні коробки передач, об'єднані в один вузол з планетарними бортовими передачами, і системою гідросервокерування, що замінили дев'ять вузлів трансмісії танка Т-55 (вхідний редуктор («гітару»), головний фрикціон, коробку передач, два планетарних механізмів повороту, два гальма і два бортових редуктора). Трансмісія танка вийшла дуже компактною і легкою, на 750 кг легше, ніж у Т-55, і складалася з 150 механооброблених деталей замість 500.

Планетарні коробки передач (ПКП) — механічні планетарні, забезпечують сім передач переднього ходу і одну заднього. Вони призначені для зміни швидкості руху і тягових зусиль на ведучих колесах, повороту і гальмування танка, від'єднання двигуна від ведучих коліс. ПКП на різних передачах характеризується наступними передавальними числами: I — 8.173; II — 4.4; III — 3.485; IV — 2.787; V — 2.027; VI — 1.467; VII — 1; Зх — 14.35 (не треба плутати «ЗХ» з секретною передачею «три ікс», це — «задній хід»).

Кожна ПКП складається з чотирьох планетарних рядів і шести фрикційних пристроїв (чотири гальма і два фрикціона). Включення кожної передачі забезпечується включенням двох фрикційних пристроїв. Включення фрикційних пристроїв проводиться шляхом подачі мастила під тиском у бустери фрикційних пристроїв з механізмів розподілу системи гідрокерування і мастила. Фрикційні пристрої мають високу зносостійкість за рахунок застосування дисків з тертям металу по металокераміці в маслі.

Забезпечення руху в повороті здійснюється за рахунок поступового зменшення тиску в бустерах включених фрикційних пристроїв ПКП, при цьому радіус повороту кінематично не визначено і залежить від зовнішніх умов руху. Після повного виключення фрикційних пристроїв, включаються фрикційні пристрої, що забезпечують на відстаючому борту включення передачі на щабель нижче, при цьому здійснюється поворот з розрахунковим (фіксованим) радіусом. Розрахункові радіуси для різних передач мають такі значення: I — 1,365 м; II — 4,535 м; III — 11,735 м; IV — 12,395 м; V — 8,575 м; VI — 8,525 м; VII — 7,205 м; Зх — 1,365 м.

Ходова частина

Ходова частина танка Т-64 зберегла концепцію об'єкта 430, але отримала нові опорні котки з внутрішньою амортизацією, що виготовляються з алюмінієвого сплаву, і нову полегшену гусеничну стрічку з паралельним резинометалевим шарніром. В результаті цього маса ходової частини Т-64 становила лише 15 % від маси танка. Ходова частина танка Т-64 складається з гусеничного рушія і системи підресорювання.

Гусеничний рушій складається з двох гусеничних стрічок по 78—79 траків. На кожному борту гусеничний рушій складається з ведучого колеса цівкового зачеплення з двома зубчастими вінцями, на кожному з яких по 12 зубів; цільнометалевого напрямного колеса з механізмом натягу гусеничних стрічок; шести здвоєних опорних котків з внутрішньою амортизацією; чотирьох підтримуючих роликів з внутрішньою амортизацією і відбійника.

Траки гусениць з резинометалевими шарнірами паралельного типу. Траки з'єднані між собою в середній частині гребенями, по краях — скобами, які в просторіччі називають «біноклями», закріпленими на пальцях. Скоби одночасно є цівками траків. Ланка трака являє собою сталеве штампування, що має з одного боку ґрунтозачепи, а з протилежного майданчик, який з майданчиком на гребені утворює бігову доріжку для опорних котків.

Система підресорювання — індивідуальна, торсіонна з гідравлічними амортизаторами. У систему підресорювання входять деталі, вузли та механізми, за допомогою яких корпус машини з'єднується з опорними котками. Система підресорювання по кожному борту складається з шести незалежних вузлів підвіски. Вузол підвіски включає торсіонний вал, балансир, вісь балансира, гідравлічний телескопічний амортизатор і обмежувальний упор, встановлений на корпусі для обмеження ходу балансира опорних котків. На машинах, що випускалися до 1964 року, гідравлічні амортизатори і упори встановлювалися на 1-му і 6-му вузлах підвіски. Починаючи з 1964 року гідравлічні амортизатори встановлювалися на 1-му, 2-му і 6-му вузлах підвіски, а упори — на 1-му 5-м і 6-м вузлах. Торсіонні вали лівих і правих підвісок розташовані співвісно і з'єднують балансири з корпусом машини. До корпусу машини торсіон приєднується шліцьовим з'єднанням середньої опори, яка є спільною для торсіонів лівої і правої підвісок і жорстко приварена до днища машини.

Амортизатори — гідравлічні, телескопічні, двосторонньої дії. Вони призначені для пом'якшення ударів і гасіння коливань корпусу машини при русі. Корпус амортизатора з'єднаний з балансиром нижньою сферичною опорою, на корпусі машини верхньою сферичною опорою закріплений шток амортизатора. Передні амортизатори відрізняються від інших наявністю додаткового каналу, що з'єднує верхню порожнину циліндра з компенсаційною камерою, і мають маркування «передній». Крім того, амортизатори лівого і правого бортів відрізняються установкою нижньої опори. Для посилення захисту бортів танка від кумулятивних снарядів і зменшення запиленості при русі танка з 1967 року стали встановлюватися знімні алюмінієві (по три на борт) і незнімні гумові щитки.

• 
  Загальний вигляд ходової частини танка
• 
  Ведуче колесо гусеничного рушія
• 
  Запасний трак гусениці
• 
  Гідравлічні амортизатори та обмежувальний упор між 1 та 2 вузлами підвіски

Ходові якості

Автономність забезпечується запасом палива і його витратою на проміжок шляху. Для Т-64А запас палива складає 1200 л у внутрішніх баках і 400 л в зовнішніх додаткових бочках. Запасу палива у внутрішніх баках, при витраті палива 170—200 л на 100 км шляху вистачає, для подоланні відстані 500—600 км без дозаправлення.

Гусениця танків Т-64

Прохідність Для подолання різних перешкод Т-64А володіє достатньою питомою потужністю 18 к.с./т і вдалою конструкцією трака. Як показав досвід експлуатації Т-64А, на глиноземних ґрунтах його гусениці мають краще зчеплення, ніж гусениці, наприклад, Т-72. Так, коли в бездоріжжя необхідно подолати крутий підйом і гусениці Т-72 на ньому пробуксовують, то Т-64 повільно, але впевнено виповзає на верх. Це пояснюється конструкцією трака. У Т-72 траки в цих умовах забиваються брудом і ковзають по поверхні, у Т-64 в траках є по два отвори, в які бруд прочавлюється і за рахунок цього підвищується зчеплення з ґрунтом.

Слід зазначити, що гусеничний рушій Т-64 розроблявся для європейського театру воєнних дій і його трак хороший саме на європейському ТВД (глинисті, торф'яні та чорноземні ґрунти). У гірській кам'янистій місцевості прохідність Т-64 нижче ніж у Т-72, оскільки його трак має слабо розвинений малюнок ґрунтозацепів. Крім того, значна кількість щілин у гусениці Т-64 і малий діаметр і ширина котків знижують його прохідність по піщаних ґрунтах, яка для Т-72 в таких умовах дуже висока.

Опорна прохідність, при питомому тиску на ґрунт 0.83 кг/см², і кліренсі 500 мм, забезпечується досить висока — танк може рухатися на ґрунтах з низькою несучою здатністю навіть тоді, коли його днище лежить на поверхні ґрунту. Кути підйому і крену становлять 30 градусів. Т-64А, за рахунок щільної компоновки і менших габаритних розмірів, в порівнянні з більшістю зарубіжних основних танків має кращу габаритну прохідність. Танк долає убрід водні перешкоди глибиною 1.8 м без підготовки і 5 м — з попередньою підготовкою з використанням ОПВТ. Ширина подоланого рову — 2.85 м, вертикальної стінки — 0.8 м.

Динамічність забезпечується питомою потужністю двигуна і характеристиками трансмісії. На момент створення Т-64А, при потужності двигуна 5ТДФ 700 к.с., він володів достатньою за сучасними мірками питомою потужністю 18 к.с./т, що забезпечує йому хороші динамічні якості. Крім того, вдала конструкція коробки передач, значно полегшує перемикання з однієї передачі на іншу, дозволяє значно знизити втрати швидкості при зміні передач, що теж підвищує динамічні властивості машини. У той же час, відсутність резервів з форсування двигуна, які і так вже були вичерпані, призвело до того, що при модернізації танка і випуску його нових модифікацій (Т-64Б, Т-64БВ), а, відповідно, і підвищення маси, питома потужність впала (для Т-64БВ — 16.5 к.с./т), що негативно позначилося на динамічних властивостях.

Плавність ходу Т-64 дуже висока. Попри те, що опорні котки виготовлені штампуванням з плоского листа металу, не мають гумового покриття торців, і мають внутрішню амортизацію — на місцевості гусеничний рушій Т-64 практично не видає шуму, а плавність ходу забезпечується дуже м'якими торсіонами і вдалою конструкцією гідроамортизаторів.

Транспортабельність Однією з вимог при проектуванні Т-64, як втім, і інших радянських танків, була умова можливості його транспортування залізницею, що накладає жорсткі обмеження на габаритні розміри, зокрема, на ширину. Ця умова була виконана. Т-64 може перевозитися залізницею, автомобільним, авіаційним і морським транспортом.

Боєприпаси

До гармати Д-68 (2А21)

Таблиця ТТХ пострілів, використовуваних для стрільби з гармати 2А21
Індекс пострілу	Індекс снаряду	Початкова швидкість, м/с	Маса пострілу, кг	Маса снаряду, кг	Маса заряду, кг
Підкаліберні снаряди
3ВБМ1	3БМ5	1615	18,0	5,36	7,4
3ВБМ5	3БМ5	1615	18,0	5,36	6,6
Кумулятивні снаряди
3ВБК4	3БК8М	950	22,53	12,94	4,8
3ВБК8	3БК8/3БК8М	950	22,5	12,94	4,42
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ18	3ОФ17	800		18,0
3ВОФ19		800
3ВОФ23	3ОФ17	800	27,4	18,0	4,3
3ВОФ24	3ОФ17	800	27,0	18,0	4,32
3ВОФ38	3ОФ28		27,03	18,1	4,32

До гармати Д-81 (2А26)

Таблиця ТТХ пострілів, використовуваних для стрільби з гармати 2А26
Індекс пострілу	Індекс снаряду	Індекс заряду	Маса пострілу, кг	Маса снаряду, кг	Маса заряду, кг
Підкаліберні снаряди
3ВБМ3	3БМ9/3БМ10	4Ж40	19,6	5,67	5,0/5,0+3,4
3ВБМ6	3БМ12/3БМ13	4Ж40	19,6	5,67	5,0/5,0+3,4
3ВБМ7	3БМ15/3БМ18	4Ж40	20,0	5,9	5,0/5,0+3,4
3ВБМ8	3БМ17/3БМ18	4Ж40	20,0	5,9	5,0/5,0+3,4
3ВБМ9	3БМ22/3БМ23	4Ж40	20,2	6,55	5,0/5,0+3,4
3ВБМ11	3БМ26/3БМ27	4Ж63	20,43	7,05	5,3/5,3+2,9
Кумулятивні снаряди
3ВБК7	3БК12(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0
3ВБК10	3БК14(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0
3ВБК16	3БК18(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ22	3ОФ19	4Ж40	33,0	23,0	5,0
3ВОФ36	3ОФ26	4Ж40	33,0	23,0	5,0
Кумулятивні снаряди
3ВП5	3П11	4Ж40	29,0	19,0	5,0
Осколково-фугасні снаряди
3ВП24	3П23	4Ж40	33,0	23,0	5,0
Навчально-тренувальні снаряди
3ВПУ4	3ПУ12	4ПУ105	19,1	9,6
3ВПУ5	3ПУ13	4ПУ105	28,5	19,0
3ВПУ6	3ПУ14	4ПУ105	32,5	23,0

Список варіантів

СРСР

• Об'єкт 430 — ранній прототип зі 100-мм гарматою.^[⇨]
  • Об'єкт 435 — «430» зі 115-мм гарматою У-5ТС.^[⇨]
• Т-64 (Об'єкт 432) — перший серійний варіант зі 115-мм гарматою Д-68 (2А21).^[⇨]
  • Об'єкт 003 («Т-64Т») — «432» з газотурбінним двигуном ГТД-3ТЛ. Розроблений силами ОКБ-29 та ВНДІ-100 протягом 1963—1967, на озброєння не прийнятий.
  • Об'єкт 775 — ракетний танк з елементами шасі «432». Розроблений протягом 1962—1964 на ЧТЗ, виготовлено дослідну партію. Також 1968 року виготовлено дослідний газотурбінний зразок «Об'єкт 775Т».
  • Об'єкт 287 — ракетний танк на шасі «432», озброєний ПТКР і двома 73-мм гарматами 2А25. Розроблений на ЛКЗ протягом 1961—1965, виготовлено кілька зразків. Також був аналогічний проєкт «Об'єкт 288».
  • Об'єкт 436 — «432» з двигуном В-45, розроблений 1965 року як резервний варіант у зв'язку з початковою ненадійністю 5ТДФ. Виготовлено 3 зразки.
  • Об'єкт 619В — «432» з кріпленнями для плавзасобів ПСТ-63М «Алігатор» і приводами на гвинти. Розроблений на ОЗТМ 1966 року, виготовлено один зразок.
• Т-64А (Об'єкт 434) — варіант з новою баштою та 125-мм гарматою.^[⇨]
  • Т-64АК
  • Т-64Р (Об'єкт 432А) — «432», доведені до рівня Т-64А без заміни озброєння протягом 1977—1981.
  • Т-64АВ
  • Об'єкт 437 — «434» зі 125-мм гарматою Д-85 зі сферичним затвором. Виготовлено один зразок 1966 року.
  • Об'єкт 438 — «434» з двигуном В-45, аналогічний за рішеннями до «Об'єкта 436». Виготовлено 4 дослідні зразки протягом 1968—1969.
  • Об'єкт 172 — «434» з двигуном В-45К та автоматом заряджання іншої конструкції, створений з застосуванням напрацювань «Об'єкта 436»/«438» Розроблений на УВЗ як мобілізаційна версія Т-64А, виготовлено 17 дослідних зразків протягом 1968—1969.
    • Т-72 (Об'єкт 172М) — розвиток «172» з ходовою «Об'єкта 167» та двигуном В-46. Розроблений на УВЗ упродовж 1970—1972, 1973 року прийнятий на озброєння як Т-72.
  • Об'єкт 173 — аналог «Об'єкта 172» з більшою уніфікацією з Т-64А, без заміни механізму заряджання. Розроблений на УВЗ 1968 року.
  • Об'єкт 439 — розвиток «438» з двигуном В-46-3. Виготовлено дослідний зразок 1973 року.
  • Об'єкт 219 сп. 1 — варіант Т-64А з газотурбінним двигуном ГТД-1000Т, прототип Т-80. Розроблений на ЛКЗ протягом 1967—1969.
    • Т-80 («Об'єкт 219 сп. 2») — розвиток «219 сп. 1» з новою ходовою частиною та допрацьованим силовим відділенням. Розроблений на ЛКЗ протягом 1971—1976.
  • Об'єкт 476 — Т-64А з новою бронею башти та двигуном 6ТД. 1981 року прийнято на озброєння Т-64АМ, Т-64АКМ, Т-64БМ і Т-64Б-1М з технічними рішеннями від цього проєкту, однак у серію їх не запущено.
    • Об'єкт 478 — варіант Т-80 з баштою від «Об'єкта 476» та двигуном 6ТД, прототип Т-80УД.
  • Об'єкт 618 — командно-штабний танк командира танкової дивізії, що замість гармати мав макет з висувною антеною. Озброєний тільки 12,7-мм кулеметом, екіпаж складав 4 особи. Розроблений 1969 року на ОЗТМ, виготовлено дослідну партію.
• Т-64Б (Об'єкт 447А) — Т-64А з системою керування вогнем 1А33 та комплексом керованого озброєння 9К112 «Кобра». Також був варіант Т-64Б-1 (Об'єкт 437А) з 1А33, але без керованого озброєння.^[⇨]
  • Т-64БК
  • Т-80Б () — Т-80 з бойовим відділенням від Т-64Б.^{[джерело?]}
  • Т-64БВ, Т-64БВ-1 та Т-64БВК — Т-64Б, Б-1 та БК відповідно з динамічним захистом «Контакт-1».
• Об'єкт 490

Україна

• БМ «Булат»
  • Т-64БМ2
• Т-55-64 — шасі Т-64АВ або Т-64БВ з баштою та озброєнням Т-55, призначений для постачання в країни третього світу. Розроблений протягом 2006—2007 на ХБТРЗ, виготовлено один дослідний зразок.
• Т-64Е — проєкт модернізації Т-64Б, що передбачав встановлення 850-сильного двигуна 5ТДФЕ, нової СКВ, динамічного захисту «Ніж»/«Дуплет», КАЗ «Заслін» тощо. Розроблений 2010 року на ХБТРЗ, випущено щонайменше один зразок.
• Т-64Б1М (також знаний як Т-64БМ1М і Т-64БВ1) — модернізація Т-64Б1 з динамічним захистом «Ніж» і забаштовою нішею для боєкомплекту. Розроблена на ХЗТМ протягом 2013—2014 для ДР Конго, виготовлено щонайменше малу серю.
• Т-64БВ зр. 2017
• Т-64 «Краб»

Машини на базі

• БМП-64 (БМПВ-64) — дослідна бойова машина піхоти на основі Т-64. Розроблена 2005 року на ХБТРЗ.
• БМП-К-64 — дослідна бойова машина піхоти з колісним рушієм на основі Т-64. Також розроблена на ХБТРЗ.

Модифікації Т-64 на озброєнні Радянської армії

Т-64А (об'єкт 434)

«Об'єкт 434» — танк Т-64А

Танк Т-64 значно переважав усі танки СРСР по рухомості, точності стрільби, скорострільності, але стояло питання про підвищення вогневої потужності. 20 травня 1968 року постановою ЦК КПРС та Радою міністрів СРСР було прийнято на озброєння варіант Т-64 з 125-мм гарматою Д-81, новий танк отримав шифр Т-64А. Маючи вагу середнього, захист і вогневу потужність важкого, Т-64А став першим основним бойовим танком Радянського Союзу.

На Т-64А з 1974 встановлювали модифіковану 125-мм гармату Д-81ТМ з боєкомплектом в 37 пострілів, стабілізовану в двох площинах наведення. З гарматою спарений 7,62 мм кулемет. На танк встановлювали потужний дизельний двигун 5ТДФ з літровою потужністю 51,5 к.с./л. Також танк мав нову систему керування вогнем, змінену конструкцію автомата заряджання, теплозахисний кожух ствола гармати, підсилене бронювання башти, обладнання для самоокопування, обладнання для навішування мінного тралу КМТ-6, двигун був обладнаний системою для роботи в умовах високогір'я, була встановлена система дорожньої сигналізації. Також танк був обладнаний системою запуску димових гранат 902А «Туча» з 12 пусковими установками калібру 81 мм.

Командирська башточка зі станком під зенітний кулемет та коробками для набоїв

Встановлений на командирській башточці «Об'єкта 434» (Т-64А) зенітний кулемет НСВ-12,7 «Утьос» мав дистанційне керування — ЗУ54А, що дозволяло командиру вести з нього вогонь знаходячись під захистом броні. Для ведення вогню на командирській башточці був встановлений перископічний приціл ПЗУ-5, прицільна дальність стрільби становила 2000 м по наземних цілях і 1500 м по повітряних. На інших радянських і російських танках аналогічна зенітно-кулеметна установка з'явилась лише через понад 20 років, в російському танку Т-90. Для стрільби із зенітного кулемета командири танків Т-72 і Т-80 були вимушені висуватись по пояс із башти, підставляти себе під осколки та вогонь ворогів..

Наприкінці 1960-х років за рівнем захисту як від звичайних засобів ураження, так і від зброї масового ураження танк Т-64А перевершував всі інші моделі в світі. Лобові деталі корпуса та башти, зроблені з комбінованої броні, на пробивались снарядами найпоширенішої 105-мм танкової гармати з відстані понад 500 метрів, кратність послаблення проникних випромінювань ядерного вибуху та радіоактивно забрудненої місцевості були вдвічі-втричі вище, аніж у Т-55.

Його виробництво планувалося розгорнути на Харківському заводі транспортного машинобудування ім. Малишева, Уральському вагонобудівному заводі м. Дзержинського (Нижній Тагіл), Заводі транспортного машинобудування ім. Жовтневої революції (Омськ), Кіровському машинобудівному і металургійному заводі (Ленінград), Челябінському тракторному заводі.

Зовнішні відеофайли
	Документальний фільм про виробництво Т-64А

Через спричинений містечковим патріотизмом саботаж та інтриганство керівництва УВЗ плани випуску Т-64А в Нижньому Тагілі не здійснились. Натомість, на основі переданої до УВЗ технічної документації на «Об'єкт 445» (модифікація «об'єкту 434» з V-подібним дизельним двигуном В-45) був створений танк «об'єкт 172» а згодом і «об'єкт 172М» — танк Т-72 «Урал». Попри те, що Т-64А і Т-72 мали майже однакові характеристики (хоча Т-72 мав башту зі слабшим захистом), їхні складові були несумісними. Відповідальний за оборонну промисловість секретар ЦК КПРС Дмитро Устинов вважав прийняття Т-72 на озброєння кроком назад у танкобудуванні.

Т-64А серійно випускали до 1980-го року.

Т-64АК (об'єкт 446)

Це командирський варіант танка Т-64, прийнятий на озброєння в 1973 році. Він має додаткову радіостанцію Р-130, розбірну 11-метрову телескопічну щоглу комбінованого антенного пристрою, навігаційне обладнання ТНА-3, бензоелектричний зарядний пристрій АБ-1 П/30, артилерійську бусоль ПАБ-2А. Командирський танк Т-64АК не оснащувався зенітною установкою з кулеметом «Утёс». Боєкомплект гармати і спареного кулемета скорочений до 28 пострілів і 1000 набоїв відповідно. Було випущено приблизно 780 одиниць.

Т-64Б (об'єкт 447А)

Подальший розвиток Т-64А став «об'єкт 447А» (проект модернізації Т-64А-2М, затверджений 12.08.1973), прийнятий на озброєння рішенням Ради міністрів СРСР та ЦК КПРС № 733-244 від 3 вересня 1976 року, що отримав марку «основний бойовий так Т-64Б» і кодову назву «Сосна».

Танк отримав башту нової форми, завдяки чому був збільшений внутрішній об'єм. Лобова частина башти являла собою багатошарову броньову перешкоду. Між сталевих броньових стінок знаходився наповнювач, що складався з броньованих листів з комірками, залитими поліуретаном.

Головною відмінністю від попередньої моделі стала досконаліша система керування вогнем (СКВ) — 1А33 «Обь». Також танк отримав комплекс керованої зброї — 9М112 «Кобра». Танк зійшов з конвеєра вже у 1973-му. Серійний випуск Т-64Б розпочався у 1976-му році. Також йшов випуск Т-64Б1, аналогічної машини, але без керованої зброї. З 1979 на частину машин почали встановлювати нову 125-мм гармату 2А46М-1 та новий механізм заряджання 6ЭЦ40, що дозволили довести скорострільність танка до 8 пострілів на хвилину.

Танк був обладнаний системою захисту від напалму та системою пуску димових гранат 902Б «Туча-2» (укр. хмара).

Серійне виробництво тривало до 1987 року. Загальний випуск модифікації Т-64Б склав приблизно 4200 одиниць, а Т-64Б1 — приблизно 1200 машин.

Т-64БК (об'єкт 446Б)

Т-64БК (1976) — командирський танк Т-64Б. Зовнішня відмінність від Т-64Б — гніздо другої антени радіостанції на башті.

Т-64Б1 (об'єкт 437А)

Т-64Б1 (1976 рік) — варіант танка Т-64Б без деяких елементів комплексу керованого озброєння (станція наведення, керовані ракети та ін.). Зовнішніх відмінностей від Т-64Б немає.

Т-64АМ, Т-64АКМ, Т-64БМ, Т-64Б1М «Кедр» (об'єкти 434М, 446М, 447АМ, 437АМ)

Т-64АМ/АКМ/БМ/Б1М (1983 рік) — модернізація Т-64 зі встановленням нового моторно-трансмісійного відділення під новий двигун 6ТД-1 потужністю 1000 кінських сил, та оновленою ходовою частиною, що були розроблені на основі дослідного танку об'єкт 476 «Кедр». 1979 року була затверджена технічна документація по модернізації серійних танків Т-64А, Т-64АК, Т-64Б і Т-64Б1 у ході капітального ремонту, 1983 року модернізовані машини були прийняті на озброєння під марками Т-64АМ, Т-64АКМ, Т-64БМ і Т-64Б1М. Проте урядовим рішенням Завод імені Малишева зобов'язали випускати танк Т-80, а цей варіант модернізації був покладений на полицю.

Т-64БВ

Т-64БВ (об'єкт 447АВ)

Т-64БВ (1985) відрізняється обладнанням динамічним захистом «Контакт» та посиленим протирадіаційним захистом. Бронювання чола корпуса посилено. Випуск даної модифікації тривав з 1984 по 1987 рік.

Рішенням військово-промислового комітету в 1981—1983 роках була розроблена технічна документація на встановлення під час капітального ремонту на танках Т-64Б та Т-64Б1 комплекту навісного динамічного захисту «Контакт». Модернізований варіант танків був прийнятий наказом МО СРСР № 7 від 14 січня 1985 під маркою Т-64БВ та Т-64Б1В. Всі нові танки Т-64БВ та Т-64Б1В мали танкові гармати 2А46М-1, стабілізатори озброєння 2Е42, системи керування вогнем 1А33-1, комплекс керованого ракетного озброєння 9К112-1. Замість застарілих лампових радіостанцій були встановлені напівпровідникові радіостанції Р-173 «Абзац-Р». На башті, лобовому та бортових листах корпуса та надгусенічних полицях були приварені спеціальні кронштейни і бонки для кріплення динамічного захисту. Бойова маса танка зросла до 42,4 тони.

Танк Т-64БВ разом з Т-64Б складає основу Сухопутних військ України, понад 600 одиниць.

Т-64БВК (об'єкт 446БВ)

Командирська модифікація Т-64БВ, 1985 року. Зовнішня відмінність від Т-64БВ — гніздо другої антени радіостанції на башті.

Т-64Б1В (об'єкт 437АВ)

Т-64Б1В (1985 рік) — варіант танка Т-64Б1 з навісним динамічним захистом.

Сучасні модифікації Т-64 в Україні

Т-64БМ1 (об'єкт 447АМ1)

Т-64БМ1, або Т-64У (об'єкт 447АМ1) — дослідний зразок варіанту модернізації танку Т-64БВ, полягає в установці вмонтованого динамічного захисту, комплексу керованого озброєння 9К119 «Рефлекс» і системи управління вогнем 1А45 «Іртиш», аналогічної встановлюваної на танках Т-80УД (об'єкт 478Б) і T-84 (об'єкт 478ДУ2) і механізму заряджання 6ЕЦ43. До складу СУО 1А45 входять прицільні комплекси 1А43, ТО1-КО1 (освітлювач Л-4 на танку Т-64БМ1 не встановлюється), ПНК-4. У прицільний комплекс ПНК-4 входить приціл командира танка ТКН-4С «Агат» з електроблоком, зенітний приціл ПЗУ-7, привід наведення ЗПУ 1ЕЦ29, що дозволяють командиру танка брати на себе управління озброєнням танка. Дослідний екземпляр танка був також продемонстрований на параді в Києві 24 серпня 1999 року.

Т-64БМ2 (об'єкт 447АМ2)

Т-64БМ2 (об'єкт 447АМ2) — дослідний зразок варіанту модернізації Т-64БВ, передбачає установку вмонтованого динамічного захисту, комплексу керованого озброєння 9К119 «Рефлекс», прицільного комплексу 1А43 і механізму заряджання 6ЕЦ43. Прицільний комплекс 1А43 включає в себе приціл-далекомір прилад наведення 1Г46 з електроблоком, блок дозволу пострілу і танковий балістичний обчислювач 1В528-2. Два модернізованих танка, випущених ХЗТМ, були продемонстровані на параді 24 серпня 1999 року^{[джерело?]}.

Також існували дослідні зразки Т-64БВ, оснащені ВДЗ, аналогічній Т-64БМ2, але без оновлення електроніки. На таких машинах був встановлений двигун 5ДТФ.

БМ «Булат»

БМ «Булат» (об'єкт 447АМ1-1) — є результатом модернізації основного танка Т-64Б з метою доведення його характеристик до сучасного рівня. Модернізація проводиться за трьома ключовими напрямкам — захист, рухомість, вогнева міць. В рамках модернізації рухомості проводиться заміна двигуна з 700-сильного 5ТДФ на 850-сильний 5ТДФМ.

Для заміни двигуна проводиться доробка випускної системи та заміна штатного повітряного фільтру.

Модернізована система керування вогнем БМ «Булат» включає в себе установку наступних вузлів та агрегатів:

• Прицілу навідника 1Г46М, який перевищує такий на танках Т-80У та Т-80УД та є аналогічним такому на танку «Оплот».
• Нічного комплексу навідника ТО1-КО1ЭR, який збільшує дальність знаходження цілей вночі порівняно з аналогічним на танках Т-64Б у 2…2,5 рази.
• Танкового балістичного обчислювача 1В528-1, аналогічному танкам Т-80УД.
• Окремих елементів стабілізатора 2Э42М, який встановлюється в повному обсязі на танк «Оплот» і перевищує за своїми характеристиками стабілізатор 2Э42 танку Т-80УД.
• Прицільно-спостережного комплексу ПНК-4CR, який забезпечує командирові танка можливість ведення вогню з основного озброєння танку і зі спареного з гарматою кулемета та ведення вогню із зенітної установки в стабілізованому режимі.
• Зенітного прицілу ПЗУ-7, аналогічного танкам Т-80УД.
• Системою керування зенітною установкою 1ЭЦ29, аналогічною танкам Т-80УД.
• Комплексу керованого озброєння ТАКО-621, що дозволяє вести вогонь на відстань до 5000 метрів сучасними протитанковими керованими ракетами з тандемною бойовою частиною «Комбат».

Підвищення захисту танку Т-64БМ «Булат» проводиться двома шляхами: нарощенням пасивної броні та встановленням елементів динамічного захисту третього покоління «Ніж». Додатковий захист встановлюється на носі корпусу, на башті танку, на гусеничних полицях та бортових екранах і щитках.

В танк встановлюється сучасна швидкодійна система пожежогасіння.

Комплекс цих заходів підвищує захист танку від кінетичних засобів ураження — в 1,9 раз, від кумулятивних засобів ураження — у 2,2 рази та зменшує безповоротні втрати на 20 %.

Т-64Е

Т-64Е — концепт модернізації танка зі встановленим двигуном 5ТДФЕ потужністю 850 к.с. Особливістю бойової машини є встановлений на башті додатковий модуль з двома спареними 23 мм автоматичними гарматами ГШ-23. Має модернізований варіант системи керування вогнем 1А33-1 «Об», захист посилено ДЗ «Ніж», здатен вести вогонь керованими ракетами «Комбат». Також на танк встановлено допоміжну силову установку потужністю 10 кВт.

Т-64БВ-1

Вперше ходовий макет танку було продемонстровано широкій публіці на виставці військової техніки в Абу-Дабі. 9 травня 2011 року Т-64Е взяв участь у Параді Перемоги в Харкові.

Т-64БВ-1

Т-64БВ-1 (також відомі в ЗМІ як Т-64Б1М/Т-64БМ1М) — створений в 2014 році спрощений варіант модернізації танків Т-64Б1, розроблений на Харківському бронетанковому заводі. На танку встановлений вбудований динамічний захист типу «Ніж», що посилює захист башти, лобової частини корпусу і борту. У задній частині башти встановлена ніша для боєкомплекту і устаткування. На танку встановлений двигун 5ТДФ. Є спрощеним та дешевшим варіантом модернізації БМ «Булат».

Першим замовником машин стала Демократична республіка Конго, яка стала першою країною за межами колишнього СРСР, до якої були експортовані танки сімейства Т-64. Наприкінці 2013 року було укладено угоду на постачання 50 танків знятих з консервації та модернізованих до рівня Т-64БВ-1 сукупної вартістю 10 млн доларів (близько 200 тисяч за одиницю). Проте початок російсько-української війни в 2014 році змусив українське керівництво спрямувати перші 25 одиниць на користь Національної Гвардії, а перші танки Конго отримала в 2016 році.

10 вересня 2014 харківське ДП «Завод імені Малишева» передало Національної Гвардії України перші десять модернізованих танків Т-64БВ-1. Танки призначені для оснащення танкового батальйону, формованого у складі 1-ї оперативної бригади НГУ, про створення якого було оголошено ще в липні.

Т-64БВ зр. 2017. Репетиція параду 2018

Т-64БВ зр. 2017

2017 року Україна модернізувала танки Т-64БВ. Модернізована версія дістала низку змін:

• замінено нічний приціл ТПН1-49-23 на ТПН-1-ТПВ виробництва підприємства «Трімен-Україна»
• встановлено навігаційний пристрій супутникової навігації СН-4215
• радіостанції з радіусом дії до 70 км
• прибрано інфрачервоний ліхтар «Луна» з башти, замість нього встановлені додаткові блоки захисту динамічної броні

Такі танки у 2017 році отримав підрозділ 14-ї механізованої бригади, який представляв Україну на танкових змаганнях Strong Europe Tank Challenge—2017. У 2020 році стало відомо про надходження до Збройних Сил України вже понад 200 Т-64 цієї модифікації.

Програма «Краб»

В травні 2016 р. була відкрита дослідно-конструкторська робота з модернізації танку Т-64Б (Т-64БВ) під назвою «Краб» яка мала на меті поліпшити показники захищеності, рухливості, спроможності вести бойові дії вночі, командної керованості машини. Серед іншого, передбачалося встановлення на Т-64 двигуна 6ТД потужністю 1200 к.с.

Проте з 2016 по 2019 рік на ХКБМ тривали процедури з визначення ціни робіт та формування нової кооперації. Сам контракт між Міністерством оборони України та ДП «ХКБМ», як головним виконавцем ДКР «Краб», був укладений лише у квітні 2019 року.

Проте за роботу з модернізацію Т-64 ХКБМ все одно не бралося. Бо Міноборони не виділяло авансування, адже ХКБМ на той час «влізло» у значну кредиторську заборгованість за непоставлені БТР-4.

В грудні 2020 року заступник міністра оборони Олександр Миронюк повідомив, що основним бойовим танком ЗСУ є та у найближчі роки буде Т-64. Зараз триває дослідно-конструкторська робота «Краб», яка передбачає модернізацію танка таким чином, щоб була можливість його експлуатувати ще 25 років. Вже завершено перший етап — розробка конструкторської документації. До кінця 2021 року або на початку 2022, буде отримано перший дослідний зразок модернізованого Т-64.

В грудні 2020 року вперше з'явились детальні зображення модернізації танка Т-64, яка проходить під шифром «Краб», коли журналісти програми Донбас. Реалії відвідали «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова». Підприємство з початку грудня почало збирання першого зразка, а вийти на полігон він має через рік.

Т-64БМ2

Т-64БМ2 (у медіа його називають також «Булат» або «Кедр») являє собою модернізацію танку Т-64 за програмою «Кедр». Це демонстратор технологій, тобто дослідно-конструкторська робота щодо ремоторизації танків типу Т-64 на двигун 6ТД-1, повної переробки моторно-трансмісійного відділення.

Це дозволяє значно підвищити рухомість та інші ходові та експлуатаційні характеристики машини. Зокрема, питома потужність 45-тонної машини збільшується з 18,9 к.с./т до 22,2 к.с./т. Наприклад, у російського Т-90А цей показник становить 21,5 к.с./т.

Для реалізації цього завдання «Харківський бронетанковий завод» розширив габарити танка у кормовій частині. Роботи йдуть під керівництвом Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України, а збирання моторно-трансмісійного відділу відповідає «Завод ім. В. О. Малишева».

Щодо інших нововведень:

• Це встановлення тепловізійного прицільного комплексу вітчизняного виробництва ТПН-1ТПВ (модернізація штатного для Т-64Б ТПН-1-49-23). На танк встановлено приціл 1Г46 та інші сучасні компоненти системи управління вогнем. У приціл була встановлена тепловізійна матриця, що дозволило у ночі розширити дальність розпізнавання цілей до 3 км.
• Доробка приладів спостереження та прицілювання нічного бачення шляхом встановлення електронно-оптичних перетворювачів 3-го покоління
• Встановлення сучасних елементів динамічного захисту ХСЧВК коплексу «Ніж» замість штатних 4С22
• Встановлення комплексу танкових інформаційно-управляючих систем типу «Базальт» для комплексного геоінформаційного забезпечення
• Додаткові блоки ДЗ на бортах корпусу, решітчасті екрани в зоні МТО
• Додатковий броньований лист товщиною у 12 мм для захисту групи зовнішніх паливних баків
• Проміжне проставочне кільце для підняття башти (новий дах МТО виявився дещо вищим ніж штатний) а також барбет для збереження захисту погону башти на минулому рівні
• Єдина інформаційна панель механіка-водія замість традиційних датчиків: всі показники роботи танка типу масла-палива-температури-швидкості виводяться на екран. На нього ж буде виводитись вид з камер заднього ходу та мапа з GPS.
• Нова сучасна радіостанція на заміну старим радянським. Відтепер ця бойова машина має, зокрема, систему навігації, внутрішнього та зовнішнього зв'язку, яка повністю відповідає стандартам НАТО.

21 квітня 2021 року міноборони України замовило 12 модернізованих танків Т-64БМ2 «Булат» за програмою «Кедр». Виконують роботи Державне підприємство «Харківський бронетанковий завод» спільно з Державним підприємством «Завод імені Малишева».

У квітні 2021 році танк успішно пройшов вогневі випробовування та був представлений на параді до 30-го Дня незалежності у кількості 4 одиниці^{[джерело?]}. Станом на лютий 2022 виготовлено 12 одиниць: 10 в бронетанкових військах ЗСУ і ще 2 залишив собі завод.

Ця модернізація «Булатів» є вкрай важливою, оскільки дозволить уніфікувати двигуни на вітчизняних танках, враховуючи паралельні роботи із модернізацією Т-64БВ за програмою «Краб». Водночас технологічні рішення з Т-64БМ2 «Булат» можуть цілком перенестись і на «Краб», що дозволяє прискорити цю розробку.

Т-64БВК зр. 2021

Глибоку модернізацію танка Т-64БВК підготували й провели конструкторський і технологічний відділи Харківського бронетанкового заводу. Перший зразок було виготовлено в 2021 році.

Основна відмінність нової модифікації полягає в заміні старих радіостанцій на сучасні цифрові. Танк отримав три радіостанції — дві на ультракороткі хвилі та одну — короткі з дальністю дії до 500 км.

Для автономного живлення апаратури було встановлено додатковий енергоагрегат потужністю 3 КВт.

Системи зв'язку єдині для ЗСУ, тому командир має змогу спілкуватися з усіма видами бронетехніки — БТР, БМП, командними пунктами.

Фахівці заводу встановили на машині нові прилади, зокрема:

• спостереження та прицілювання третього покоління — зокрема тепловізійний танковий приціл ТПН1 ТПВ;
• прилад спостереження денного та нічного бачення механіка-водія ТВНЕ-4БУМ;
• прилад спостереження денного та нічного бачення командира ТКН-ЗВУМ;
• апаратура супутникової навігації CH-4215.

Раніше командирові не вистачало оглядового простору, тому було встановлено камеру, яка дає змогу вести спостереження з укриття до 2,5 метра заввишки. Встановлена командирська камера з монокуляром цю ваду усунула. Командир може спостерігати за перебігом бою, виходом мішені, давати команду водієві, механікові-навідникові на початок виконання вправи.

Зі зброї та захисту танк отримав:

• командирську башту з кулеметом НСВТ калібру 12,7 мм;
• додатковий броньований захист магазина;
• електронний щит механіка-водія;
• телевізійну систему спостереження за навколишнім простором задньої півсфери танка з відображення даних на монітор щита механіка-водія;
• додатковий броньований захист паливних баків;
• кормові протикумулятивні решітчасті екрани.

Т-64БВ зр. 2022

Танк оснащений новими приладами спостереження та прицілювання третього покоління, протикумулятивними кормовими решітчастими екранами та гумовими щитками на башті. Крім того, удосконалена паливна система бойової машини та встановлено додатковий броньований захист паливних баків.

За інформацією Мартіна Бреста, по всій довжині баки збоку захищені плитами завтовшки 12 мм із броньованої сталі марки «71».

Т-64БВ зразка 2022 року отримали нові сучасні радіостанції на заміну старим радянським. Відтепер ця бойова машина має, зокрема, системи навігації, внутрішнього та зовнішнього зв'язку, які повністю відповідають стандартам НАТО.

Крім того, модернізований танк Т-64БВ було представлено з великокаліберним кулеметом Snipex Laska K-2 під патрони 12,7×108 мм. Для зменшення шансу пошкодження кулемета та боєкомплекту від уламків та куль, було також встановлено щитки захисту кулемета та короба.

Інші

• Тірекс — проект зі створення глибокої модифікації Т-64, яка своїми можливостями не поступатиметься БМ «Оплот», а за співвідношенням «ефективність-вартість» перевершуватиме БМ «Булат».^{[джерело?]}

Порівняльні характеристики танків на базі Т-64БВ

	Т-64БВ	БМ «Булат»	Т-64Е
Зовнішній вигляд
Рік	1985	2005	2010
Розробник	ХКБМ	ХКБМ	ХБТРЗ
Бойова маса, т	42,4	45,0	42,7
Екіпаж	3	3	3
Калібр та марка гармати	125-мм 2А46М-1	125-мм КБАЗ	125-мм КБАЗ
Система керування вогнем	1А33-1 «Об»	1А45 «Іртиш»	1А33-1 «Об» (модернізована)
Приціл-далекомір	1Г42	1Г46М	1Г42М
Стабілізатор основного озброєння	2Е42	2Е42М	2Е42
Кероване озброєння	«Кобра»	«Комбат»	«Комбат»
Боєкомплект, пострілів	36	36	37
Швидкострільність, постр./хв	6-8	6-8	6-8
Додаткове озброєння	7,62-мм ПКТ 12,7-мм НСВТ	7,62-мм КТ-7,62 12,7-мм КТ-12,7	7,62-мм ПКТ 12,7-мм НСВТ ГШ-23Л АГС-17
Динамічний захист	«Контакт»	«Ніж»	«Дуплет»
Активний захист	немає	немає	КОЕЗ «Варта», КАЗ «Заслон»
Двигун	5ТДФ (700 к.с.)	5ТДФМ (850 к.с.)	5ТДФЕ (850 к.с.)
Питома потужність, к.с./т	16,5	18,9	19,9
Максимальна швидкість, км/год	60	60	65
Запас ходу без додаткових паливних баків, км	500	385	500

Тактико-технічні характеристики

Тактико-технічні характеристики

Основні тактико-технічні дані	Т-64 (об. 432)	Т-64А (об. 434)	Т-64АК (об. 446)	Т-64А (об. 434)	Т-64Б «Сосна» (об. 447А)	Т-64Б-1 (об. 437А)	Т-64БК (об. 446Б)	Т-64А (об. 434)	Т-64БВ (об. 447А)
Загальні дані
Рік прийняття на озброєння	1967	1969	1973	1974	1976	1976	1976	1981	1985
Тип танка	Середній			Основний бойовий танк
Бойова маса, т	36,0+2 %	38,0	38,0	38,0	39,0	39,0	39,0	38,5	42,4
Екіпаж, чол.	3
Питома потужність, к.с./т	19,4	18,4	18,4	18,4	17,9	17,9	17,9	18,2	16,5
Середній питомий тиск,	0,815	0,83	0,83	0,83	0,84	0,84	0,84	0,84	0,92
Розміри
Довжина танка з гарматою вперед, мм	8948	9225							9295
Довжина танка з гарматою назад, мм	9280	9605
Довжина корпуса, мм	6428	6540
Ширина танка по щиткам, мм	3415								3539
Ширина по гусеничним стрічкам, мм	3270
Висота танка по даху башти, мм	2154	2170
Довжина опорної поверхні, мм	4008	4242
Ширина колії, мм	2730
Кліренс по основному днищу, мм	500
Рухливість
Середня швидкість руху, км/г: по шосе / по ґрунтовій дорозі	45-55/30-40	45-50/35-45							35-45/33-42
Максимальна швидкість руху, км/г:	65	60,5
Розрахункові швидкості руху, км / год: -перша передача -друга передача -третя передача -четверта передача -п'ята передача -шоста передача -сьома передача -задній хід	7,95 14,76 18,65 23,30 32,00 44,30 65,00 0,55	7,40 13,80 17,40 21,80 29,80 41,20 60,50 0,20
Витрата палива на 100 км шляху, л	170—200
Запас ходу по паливу без додаткових бочок, км	550—650	500—600
Запас ходу по паливу з використанням додаткових бочок, км	—	700
Максимальний кут підйому/крена, град	30/30
Ширина рову, м	2,85
Глибина броду, м	1,0				1,8
Глибина подоланої водної перешкоди з використанням ОПВТ, м	5
Захист
Максимальна товщина броні, мм: башти лоба корпусу борта корпусу	90+150+90 80+105+20 ---	150+150+40 80+105+20 (сталь, склопластик, сталь) 80						150+150+40 100+105+20 80	150+150+40 120+105+40 80
Динамічний захист, тип	—								Навісна
Кількість контейнерів з ВВ, шт.	—								265
Озброєння
Танкова гармата	115-мм ГСП Д-68 (2А21)	125-мм ГСП Д-81Т (2А26)		125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-1)	125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-2)			125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-1)	125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46М-1)
Спарений з гарматою кулемет	7,62-мм ПКТ (6П7)
Зенітний кулемет	—			12,7-мм НСВТ (6П17) «Утьос»			—	12,7-мм НСВТ (6П17) «Утьос»
Автомат	7,62-мм АК-47				7,62-мм АКМС чи 5,45-мм АКС-74
Сигнальний пістолет	26-мм Сигнальний пістолет Шпагіна (СПШ)
Ручні гранати	Ф-1
Кут горизонтального обстрілу, град.	360
Кут підйому, град.	14
Кут зниження до носа танка, град.	6
Кут зниження до корми танка, град.	4
Механізм (автомат) заряджання танкової гармати: гідроелектромеханічний з постійним кутом заряджання	????	ЭЦ-10		ЭЦ-10М	6ЭЦ40			ЭЦ-15	6ЭЦ40
Ємність конвеєра (транспортера), пострілів	30	28
Система пуску димових гранат	—				902Б «Туча-2»			902А «Туча-1»	902Б «Туча-2»
Кількість пускових установок	—				8			12	8
Тип артилерійського пострілу	Роздільно-гільзовий з частково згоряємою гільзою
Боєкомплект, шт.: артилерійських пострілів патронів до ПКТ патронів до ЗПУ патронів до автомата сигнальних патронів гранат димових гранат	37 2000 — 300 12 10 —		38 1000 — 150 12 10 —	37 2000 300 300 12 10 —	36 1250 300 300 12 10 8	37 2000 300 300 12 10 8	28 1000 — 150 12 10 —	37 2000 300 300 12 10 12	36 1250 300 300 12 10 8
Комплекс керованого озброєння	—				9К112 «Кобра»	—	9К112 «Кобра»	—	9К112-1 «Кобра»
Керована ракета (постріл)	—				9М112	—	9М112	—	9М112; 9М112-1
Система керування вогнем	—				1А33			—	1А33-1
Стабілізатор танкового озброєння	2-х площинних 2Э18	2-х площинних 2Э23 «Сирень»	2-х площинних 2Э28М-2		2-х площинних 2Э26М			2-х площинних 2Э28М-2	2-х площинних 2Э42
Приціл-далекомір	Оптичний перископний ТПД-43Б	Оптичний перископний ТПД-2-1	Оптичний перископний ТПД-2-49		Квантовий перископний приціл-далекомір прилад стеження 1Г42			Оптичний перископний ТПД-2-49	Квантовий перископний приціл-далекомір прилад стеження 1Г42
Блок розширення пострілу	—				1Г43			—	1Г43
Танковий балістичний обчислювач	—				1В517			—	1В517
Датчик вітру	—				1Б11			—	1Б11
Датчик крену	—				1Б14			—	1Б14
Нічний приціл	перископний інфрачервоний ТПН-1-432	перископний інфрачервоний ТПН-1-43А	інфрачервоний ТПН-1-49-23	перископний інфрачервоний ТПН-1-49-23
Освітлювач нічного прицілу	Л-2АГ		Л-2АГМ						Л-4А
Зенітний приціл	—			перископний ПЗУ-5			—	перископний ПЗУ-5
Привід управління ЗПУ	—			1ЭЦ20	1ЭЦ40-2С		—	1ЭЦ40-2С
Прилад спостереження командира	Перископічний комбінований ТКН-3			Перископічний комбінований ТКН-3В			Перископічний комбінований ТКН-3	Перископічний комбінований ТКН-3В
Освітлювач приладу командира	ОУ-3ГК			ОУ-3ГКУ			ОУ-3ГК	ОУ-3ГКУ
Прилади спостереження командира	2 - ТНП-160			ТНП-160	Призмові: 1 - ТНПО-160 і 2 - ТНПА-65
Прилади спостереження навідника	ВНМ		ТНА-165А		Призмові: ТНПА-65			Призмові: ТНА-165А і ТНПА-65	Призмові: ТНПА-65
Прилади спостереження механіка-водія	3 - ТНПО-160 або 1 - ТНПО-168	ТНПО-168			Призмові: 1 - ТНПО-168 і 2 - ТНПА-65
Нічні прилади спостереження механіка-водія	Перископічний інфрачервоний ТВН-2БМ			Перископічний інфрачервоний ТВНО-2БМ	Перископічний інфрачервоний ТВНЕ-4ПА
Артилерійська буссоль	—	—	ПАБ-2А	—	—	—	ПАБ-2АМ	—	—
Гіронапівкомпас	ГПК-59		—	ГПК-59			—	ГПК-59
Двигун
Двигун	5-циліндровий двотактний турбопоршневий дизель 5ТДФ			5-циліндровий двотактний багатопаливний турбопоршневий дизель 5ТДФ
Потужність двигуна, к. с.	700
Максимальний крутний момент, кгс · м	169
Експлуатаційні частоти обертання двигуна, об / хв	2200-2800
Мінімальна частота обертання колінчастого вала двигуна, об / хв	800 (1000)
Маса двигуна, кг	1050
Порядок роботи циліндрів	1-4-2-5-3
Паливо	Дизельне: марки Л, З , А			Дизельне: марки Л, З; гас: ТС-1; бензин: А-72, А-76
Місткість внутрішніх баків, л	815	738			730
Місткість зовнішніх баків, л	330	355		540
Місткість додаткових бочок, л			370
Застосовується масло (замінник)	М16ІХП3				М16ІХП3 (МТ-16п)
Місткість масляного бака, л	82
Місткість додаткового бака, л	45
Тиск масла в двигуні на експлуатаційних частотах,	1,5
Температура масла рекомендована, ° С	80 - 90
Температура масла допустима, ° С	75 - 115
Система охолодження	Рідинна закрита з примусовою циркуляцією і ежекційним охолодженням
Заправочна ємність, л	65	70
Температура рекомендована, ° С	80-90
Температура допустима, ° С	75-100
Трансмісія
Трансмісія	Механічна, планетарна з двома БКП і ГСП управління
Кількість передач, вперед / назад	7/1
Маса БКП в зборі, кг ліва / права	693/705
Застосовуване мастило (замінник)	МТ-8п				МТ-8п (ТСЗП-8)
Загальна місткість системи, л	40
Тиск мастила в системі гідрокерування,	10-17
Тиск мастила в магістралях	2-2,5
Ходова частина
Ходова частина	З заднім розташуванням ведучих коліс
Гусенична стрічка	РМШ
Тип шарніру	паралельний
Кількість траків	78	79-78
Ширина траку, мм	540
Крок, мм	164
Маса трака, кг	17,3	18,4
Маса однієї стрічки, кг	1350	1450
Маса ведучого колеса, кг	2х172
Тип амортизації напрямного колеса	Без амортизації			Внутрішня
Маса напрямного колеса, кг	2х97			2х108
Тип амортизації опорного катка	Внутрішня
Маса опорного катка, кг	12х108
Тип амортизації підтримуючих катків	Внутрішня
Маса підтримуючого катка, кг	8х11,6
Система підресорювання	Індивідуальна, торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Розташування торсіонних валів	Співвісне
Амортизатори	Телескопічні гідравлічні
Розташування амортизаторів на підвісках	1,6 або 1,2,6	1,2,6
Маса амортизатора, кг	24
Акумуляторні батареї	4х12СТ-70М				4х12СТ-85Р
Стартер-генератор	СГ-10			СГ-10-1С	СГ-18			СГ-10-1С	СГ-18
Реле-регулятор	Р-10ТМ			Р-10ТМУ	Р-15ТМ			Р-10ТМУ	Р-15ТМ
Обертовий контактний пристрій	ВКУ-330-1		ВКУ-10	ВКУ-330-1	ВКУ-1			ВКУ-330-4	ВКУ-1
Зарядний агрегат	—	—	АБ-1-П/30	—	—	—	АБ-1-П/30М1	—	—
Системи й обладнання
Радіостанція	УКВ Р-123		УКВ Р-123М; КВ Р-130М	УКВ Р-123М			УКВ Р-123М; КВ Р-130М	УКВ Р-123М	УКВ Р-173 и Р-173П
Танковий переговорний пристрій	ТПУ Р-124								ТПУ Р-174
Навігаційна апаратура	—		ТНА-3	—
Системи захисту від ЗМУ	Колективна
Датчик системи захисту від ЗМУ	ДП-3Б и РБЗ-1М	ПРХР ГО-27
Апаратура керування	—	3ЭЦ-11		3ЭЦ-11-2
Протипожежне обладнання	Автоматичне
Кількість балонів	3
Тип вогнегасної рідини	Склад «3,5»				Фреон 114 В2
Кількість термодатчиків	8			9	14
Тип датчиків	ТД-1
Ручний вогнегасник	1 — ОУ-2
Засоби маскування	ТДА
Обладнання ОПВТ	Знімні, 2 труби
Маса комплекту обладнання	83		80
Устаткування для самообкопування	—		Вбудоване бульдозерне
Ширина відвалу, мм	—		2100
Маса знімної частини, кг	—		200
Колійний ножовий мінний трал	—		КМТ-6

Візуальні відмінності

На відміну від Т-72, інфрачервоний пошуковий ліхтар знаходиться зліва від гармати. З кожного боку має шестеро котків, які мають помітно менший діаметр в порівнянні з Т-72, а також в Т-64, Т-80 і Т-84 вихлопна система знаходиться ззаду, тоді як в Т-72, Т-90 з лівого боку.

Спеціальні машини, створені на базі Т-64

• Т-55-64 — основний бойовий танк, гібрид з шасі від Т-64 і баштою від Т-55.
• БМПТ «Страж» — дослідна бойова машина підтримки танків, призначена для вогневої підтримки танків на полі бою.
• БМПТ «Азовець» — дослідна бойова машина підтримки танків, створена як танк для ведення бою в умовах міста.
• БМПВ-64 — важка БМП на базі шасі танка Т-64. Випущена Харківським БТРЗ.
• БМПТ-64 — друга модифікація важкої БМП, оснащена дистанційно керованою безлюдною баштою з 30-мм автоматичною гарматою КБА-2 або ЗТМ-2, додатковими вбудованими модулями від танка Т-64Е, комплексом ПТКР, обладнаний динамічним захистом «Дуплет».
• БМП-К-64 — восьмиколісний варіант БМПВ-64, масою 17,7 тонн без боєкомплекту (дослідний зразок).
• УМБП-64 — універсальна машина бойового постачання.
• УМР-64 — важкий бронетранспортер того ж заводу на базі Т-64.
• БТРВ-64 — важкий бронетранспортер.
• ГПМ-64 — гусенична пожежна машина на основі Т-64.
• ПТС-2 — плаваючий транспортер.
• БРЕМ-64 — броньована ремонтно-евакуаційна машина на базі танку Т-64. За наявною інформацією зразок згодом був перероблений на танковий мостоукладчик МТУ-64. Крім військового варіанту, був розроблений «цивільний» варіант БРЕМ без установки озброєння і системи захисту від ЗМУ.
• МТУ-64 — танковий мостоукладчик на базі танку Т-64.
• БАТ-2 — шляхопрокладчик на базі тягача МТ-Т.
• МДК-3 — роторний траншейний екскаватор.
• МТ-Т — важкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач.

Галерея

• 
  Т-64Р (об'єкт 432А)
• 
  Т-64А
• 
  Т-64АК
• 
  Т-64БВ
• 
  БМПВ-64

Участь в бойових діях

Придністровський конфлікт

Зовнішні відеофайли
Документальні зйомки боїв за участі танків Т-64 в Бендерах
	Т-64БВ в боях в Бендерах неподалік моста через Дністер
	Т-64БВ в боях за Бендери

Танки Т-64 не експортувались та в складі СРСР у військових діях участі не брали. Війна в Молдові стала бойовим хрещенням танку Т-64 в його модифікації Т-64БВ.

Попри те, що Росія та підрозділи російської армії, що перебували тоді на території Молдови, формально зберігали нейтралітет, багато командирів з прихильністю ставились до сил ПМР. Наприклад, в 1991 році бойовики ПМР неодноразово вчиняли набіги на склади 14 армії, що знаходились на території Придністров'я. Жоден солдат, жоден офіцер за втрату зброї покараний не був. Крім того, командувач 14-ї армії, генерал-лейтенант Г. І. Яковлев очолив створене 3 грудня 1991 року «Республіканське управління по обороні і безпеці» в складі уряду самопроголошеної ПМР.

Навесні 1992 року за наказом тогочасного командувача 14-ї армії генерал-лейтентанта Юрія Неткачева були підготовлені 10 танків та 4 БТР. Були укомплектовані екіпажі, проведене бойове злагодження. Коли почались широкомасштабні бойові дії, танковий парк був «атакований» придністровськими жінками під керівництвом генерала Макашова. Йому вдалось деморалізувати офіцерів-командирів бойових машин, та змусити їх під крики та стогін жінок порушити наказ, та вирушити в бій. Після втрати одного БТР з двома членами екіпажу в боях на мосту через Дністер генерал Неткачев наказав передати 10 танків бойовикам ПМР.

Т-64БВ на параді на честь 20-річчя «незалежності» Придністров'я. Площа Суворова, Тирасполь

Таким чином, 20 червня 1992 року так зване «цивільне населення» змогло «захопити» танки 59 мотострілецької дивізії 14 армії ЗС РФ (колишня 14-а армія (СРСР)), що знаходились на тривалому зберіганні (за даними Михайла Барятінського — місцеве населення захопило 10 танків та 10 бронетранспортерів танкової та мотострілецької рот 14 армії ЗС РФ, що повертались з полігону).

Основним місцем застосування танків Т-64БВ став штурм міста Бендери. Підготовка танків до штурму відбувалась в селі Паркани, безпосередньо за віадуком моста через Дністер.

У поспіхом знятих з консервації танках не встигли підготувати зброю, здійснити виверку. Великокаліберні 12,7-мм зенітні кулемети не були встановлені, комплекс динамічного захисту «Контакт-1» не був укомплектований елементами ДЗ 4С20. Деякі танки були укомплектовані елементами ДЗ частково (лише у найвразливіших місцях).

Молдовська сторона мала на цій ділянці досить потужну протитанкову оборону, в основі якої були 100-мм протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра», протитанкові гранатомети і ПТРК «Конкурс».

За підтримки артилерії 14 армії близько 17-ї години козаки та гвардійці ПМР зробили спробу прорватись через міст на допомогу оточеним козакам в міській раді та гвардійцям в казармах 2-го батальйону. Батареї 122-мм «Гвоздик» і 152-мм «Акацій» придушили протитанкову батарею супротивника і забезпечили своїм вогнем просування козаків та гвардійців. В атаку пішли два танки. Один був підбитий поблизу поста ДАІ з гранатомета (46°49′48″ пн. ш. 29°29′14″ сх. д.), другий був підпалений кумулятивним пострілом з гармати МТ-12 «Рапіра», що влучив у корму, але він, не втративши рухомість, заднім ходом повернувся до арки в селі Паркани. Там екіпаж пересів на інший танк та поновив атаку. Саме цей екіпаж і зміг прорватись через міст. Танк Т-64 показав іще одну перевагу над своїми аналогами (Т-72 і Т-80) під час боїв в умовах міста — керування 12,7-мм зенітним кулеметом здійснюється командиром танка дистанційно, зі свого місця, захищеного бронею башти.

Вже о 18 годині бойовикам ПМР вдалось прорватись до виконкому міськради. Молдовські війська втратили вбитими 80 чоловік, було підбито 11 одиниць бронетехніки, захоплені трофеї.

Єдиний танк, що прорвався до міськвиконкому, спричинив паніку серед частин молдовських військових. На танку була нанесена російська символіка, тому всі подумали, що 14-а армія бере участь в бойових діях. Почався невпорядкований відступ молдовських підрозділів із центру міста.

Коли командування 14 армії перейшло до генерала Олександра Лебедя, танки Т-64, що перебували на озброєнні армії, застосовувались для психологічних атак. Так, у вересні 1992 року в колонії суворого режиму на околицях Тирасполя спалахнув заколот, який вдалось придушити силами військових з 14 армії — навколо колонії були вишикувана бронетехніка, на ув'язнених навели стволи гармат танки, грізний вигляд яких і переконав ув'язнених припинити заколот.

Російсько-українська війна

Трофейний танк Т-64БВ (номер 6) російських бойовиків на виставці в Києві. Танк з такими серійними номерами ніколи не перебував на озброєнні українських силових підрозділів. Встановлена акумуляторна батарея та знайдені в ньому документи вказують на походження з Росії.

Трофейний танк Т-64БВ (номер 6) російських бойовиків у Києві.

Оскільки танки Т-64 та їхні модифікації складали кістяк Збройних сил України, то вони брали активну участь в бойових діях на Сході України. Станом на 2013 рік на озброєнні сухопутних військ України перебувало 1100 танків Т-64 (ще 650 знаходились на зберіганні), ще 40 — на озброєнні морської піхоти. Станом на 2013 рік танки Т-64 були виведені з експлуатації збройними силами Російської Федерації, проте на зберіганні знаходилось 2000 Т-64 модифікацій А, Б та БВ.

В руках російських терористів опинилась певна кількість танків Т-64БВ, що потрапили до України через кордон з Росією. За попередньою інформацією, вони могли знаходитись на озброєні українських військових частин в Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року. Проте згодом військовий експерт Дмитро Тимчук оприлюднив уточнену інформацію про походження танків. Всі українські танки Т-64БВ (41 одиниця) були виведені на материкову частину з Криму. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є на базах зберігання МО РФ. Про постачання Росією танків до російських терористів на Сході України заявляли Державний департамент США та НАТО.

На основі відкритих даних вдалось встановити можливий шлях незаконного надходження танків Т-64 (зокрема, Т-64БВ) до російських терористів в Україні: з 2544 Центральної бази резерву танків (військова частина 54630, що знаходиться поблизу селища міського типу Козулька Красноярського краю; 56.171313° пн. ш. 91.453886° сх. д. / 56.171313; 91.453886). Спочатку танки доставляли повітряним шляхом — з аеропорту Ємельяново до Таганрогу а звідти вже на тягачах до України. Згодом танки почали перевозити залізницею. Такий шлях надходження модифікацій танків Т-64 до України на початку конфлікту підтверджує командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

На початку червня 2014 року стали з'являтись перші повідомлення про помічені випадки перекидання танків Т-64БВ російським терористам. Так, 11 червня 2014 року в Сніжному було помічено три танки, які потрапили до України через неконтрольовану ділянку кордону з Росією, через пункт пропуску Дякове. Всього на посилення угруповання терориста Гіркіна в Слов'янську було перекинуто 10 танків Т-64 з синіми номерами від 1 до 10. Вже менше ніж через рік, за даними штабу АТО, станом на березень 2015 року на озброєнні російських терористів уже знаходилось близько 780 танків різних модифікацій. З початку АТО бойовиками було втрачено майже 260 танків різних модифікацій.

Через погіршення ситуації навколо Слов'янська та Краматорська сили антитерористичної операції на початку червня 2014 року вдались до застосування танків Т-64 на навколишніх блокпостах.

Того ж місяця, в червні 2014, стались перші випадки застосування танків російськими бойовиками. Серед перших випадків застосування Т-64 російськими терористами називають спробу захоплення Савур-Могили. Танкова група у складі 4 танків Т-64 і трьох БТРів була перекинута з РФ в район Горлівки для подальшого переходу в Слов'янськ. Однак 12 червня противник 2 танки і три БТР направив для забезпечення захоплення стратегічно важливої висоти 277,9 — курган Савур-Могила. Танки в бій не вступили — по них завдали удару некерованими ракетами вертольоти Мі-24, обидві машини отримали пошкодження, в тому числі один танк — досить серйозні. Один російський БТР більше години вів вогонь з кулемета по українським воїнам на самій висоті.

Також російські терористи використали танки 26 червня, під час оголошеного українськими силовиками режиму одностороннього припинення вогню — був атакований блокпост № 1 «Рибгосп» на північний захід від Слов'янська (48°52′24.4″ пн. ш. 37°32′26.6″ сх. д.). В атаці брало участь 4 танки (за іншими даними — 8). В бою загинули 4 військовослужбовців, 5 поранено. Бойовиками підбито 4 українських БТР і 1 міномет. В результаті дій силовиків у відповідь 1 танк терористів був знищений, 1 — захоплено. Після двох годин боїв українським військовим довелось відступити до найближчого блокпоста — поблизу комбікормового заводу.

Танки Т-64 були використані й при невдалій облозі російськими бойовиками бази зберігання військової техніки в Бахмуті (тоді — Артемівськ; (1282-й центр забезпечення бронетанковим озброєнням та технікою — в/ч А-2730). Вперше про наявність на озброєнні бойовиків танків Т-64 захисники бази дізнались ще вночі з 20 на 21 червня — з танку була розстріляна сусідня з військовою частиною будівля АТП. Після цього випадку українські військові вирішили посилитись і «реанімували» один Т-64 та одну БМП-2 із наявних на зберіганні (всього на базі зберігалось 260 танків Т-64, Т-80 і Т-72, 270 БТР, 227 БМП, 129 БРМ-1К).

Наступного дня після атаки на блокпост № 1 «Рибгосп», 27 червня 2014 року, російські бойовики здійснили масштабну (як на той час) атаку на базу. Вночі вони обстрілювали з підствольних гранатометів та стрілецької зброї військові частини, дислоковані в місті Бахмут. Серед залученої ними техніки був танк Т-64БВ. Захисники бази вели вогонь по ньому із РПГ-18 та РПГ-22, проте підбити його не вдалось і він зміг самотужки покинути місце бойового зіткнення. Водночас відбувався штурм військової частини А-4176, де в результаті бою був підбитий та захоплений Т-64БВ російських бойовиків. Вилучений у бойовиків танк був перевірений на приналежність: серійний відсутній в реєстрі українських танків, а встановлена акумуляторна батарея належала 205-ій піхотній бригаді з Будьоновська. Це був один з трьох танків, які були помічені ЗМІ на озброєнні російських терористів на той час.

Війна проти російських загарбників стала бойовим хрещенням новітніх модифікацій Т-64, зокрема Т-64БМ «Булат». Так, 12 лютого 2015 року, в боях за Дебальцеве, «Булати» брали участь в танковій битві поблизу Логвинового, де довели свою високу ефективність.

Танк Т-64Б1М полку «Азов» неподалік села Широкине

Бойове хрещення отримала і передана у вересні 2014 року до Національної Гвардії України модифікація Т-64Б1М. Танки цієї модифікації брали участь в обороні Маріуполя та боях за село Широкине на узбережжі Азовського моря, зокрема, і в складі полку «Азов». Російські терористи приписали цьому танку надзвичайні бойові здібності та прозвали «Чорна пантера». Під впливом байок російських терористів пропагандистський канал Міністерства оборони РФ «Звезда» навіть вигадав історію про застосування Збройними Силами України американських танків M1A2 Абрамс.

Заступник директора Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України Андрій Артюшенко пославшись на слова начальника Генерального штабу Віктора Муженка повідомив, що до 75 % втрат українських танків відбувається через враження їх звичайними мінометними мінами та осколково-фугасними артилерійськими снарядами у верхню півкулю — дах башти та корму корпуса.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Під час повномасштабного російського вторгнення обидві сторони широко застосовували танки родини Т-64.

З початком повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року Україні довелось шукати додаткові можливості ремонтувати свої танки. Так, на початку 2023 року «Укроборонпром» уклав угоду з підприємствами Чеського ОПК на ремонт та обслуговування танків Т-64.

Згідно інформації, яку надають редактори сайту Oryx Blog, втрати танків родини Т-64 з обох сторін виглядають наступним чином (станом на 30 жовтня 2024 року):

Втрачені ЗС РФ танки родини Т-64

	Т-64А	Т-64БВ	Т-64БВК	Всього
Знищено	2	72	2	76
Захоплено	0	3	0	0
Всього	2	75	2	79

Втрачені ЗСУ танки родини Т-64

	Т-64А	Т-64Б	Т-64БВ	Т-64БВ зр. 2017	Т-64Б1М	Т-64БМ2	Т-64БМ «Булат»	Інші	Всього
Знищено	1	2	239	68	3	4	15	2	334
Захоплено	1	2	50	30	7	0	3	0	93
Всього	2	4	289	98	10	4	18	2	427

Оператори

Країни-оператори Т-64. Синій — сучасні, червоний — колишні.

Даних про кількість випущених машин сімейства Т-64 у вітчизняній пресі не наводилося. Однак згідно даним, заявленим радянською стороною на Віденських переговорах з обмеження звичайних озброєнь в Європі, у 1990 році на європейській території СРСР, а також у частинах, дислокованих у Східній Європі, знаходилося 3977 танків Т-64Р, Т-64А, Т-62Б, Т-64Б1, Т-64БВ й інших. Танки Т-64 на експорт не поставлялися і в складі Радянської Армії у бойових діях не брали участь.

Головним оператором танків сімейства Т-64 є Збройні сили України, які з огляду на наявність на території України підприємства-виробника обрали Т-64 як основний танк і відмовились від використання Т-72 та Т-80. Нині в лавах танкових та механізованих військ Сухопутних військ та Військ берегової оборони 637 танків цього сімейства (Т-64Б, Т-64БВ, Т-64БМ). Натомість в Російській Федерації взято курс на скорочення кількості Т-64. Також оператором Т-64 є Узбекистан. Т-64 стоять на озброєнні армії невизнаної Придністровської молдавської республіки.

Поточні

• ДР Конго — наприкінці 2013-го ДРК та компанія Укрспецекспорт підписали контракт на капітальний ремонт і поставку 50 танків Т-64Б1В. 25 Т-64Б1В, станом на 2024 рік.
•  Росія:
  • Сухопутні війська Росії — 100 Т-64А/БВ, станом на на 2024 рік. 2000 Т-64А і Т-64Б (БВ) перебувало на зберіганні, станом на 2013 рік. Після вироблення ресурсу поступово знімалися з озброєння та утилізувалися. Точна кількість Т-64 на зберіганні на 2024 рік невідома.
  • Берегові війська ВМФ Росії — 350 Т-64, станом на 2013.
•  Узбекистан — 100 Т-64Б/БВ/БМ, станом на 2024 рік.
• Україна: Всього було на озброєнні 2345 Т-64 всіх модифікацій танків на 1991 рік.
  • Сухопутні війська України — 200 Т-64БМ/БВ/БВ зр. 2017, станом на 2024 рік.
  • Морська піхота України — 40 Т-64, станом на 2013.
  • Національна гвардія України — не менше 10 машин Т-64Б1М з вересня 2014 року.

Статус невідомий

•  Казахстан — деяка кількість використовувалася в навчальних цілях.
•  Молдова:
  • російські окупаційні війська «ПМР» — близько 20, зведені в окремий танковий батальйон двухротного складу..

Конго

Демократична республіка Конго стала першою країною за межами колишнього СРСР, до якої були експортовані танки сімейства Т-64. Наприкінці 2013 року було укладено угоду на постачання 50 танків знятих з консервації та модернізованих до рівня Т-64Б1М сукупної вартістю 10 млн доларів (близько 200 тисяч доларів США за одиницю). Проте початок російсько-української війни в 2014 році змусив українське керівництво спрямувати перші 25 одиниць на користь Національної Гвардії, а перші танки Конго отримала в 2016 році.

Поставлені танки поступили на озброєння Республіканської гвардії та використовуються в боях проти повстання Камвіни-Нсапу в провінції Касаї.

Оцінка машини

Двигун

• Переваги:
  • малі габаритні розміри;
  • висока габаритна потужність;
  • вдала компоновка і центровка в танку дозволяють швидко замінювати двигун.
• Недоліки:
  • висока теплова навантаженість;
  • при використанні в гірській місцевості двигун швидко перегрівається;
  • труднощі запуску при низькій температурі;
  • відсутність резервів для підвищення потужності (форсування).

Трансмісія

• Переваги:
  • дуже малі габаритні розміри і маса;
  • простота і легкість управління;
  • низькі втрати потужності в трансмісії (високий ККД);
  • відсутність необхідності постійного регулювання приводів управління.
• Недоліки:
  • нераціональна розбивка розрахункових радіусів повороту по передачах;
  • ступінчасте регулювання радіусів повороту;
  • підвищена напруженість використання важелів повороту.

Ходова частина і система підресорювання

• Переваги:
  • низька питома вага маси ХЧ до маси танка;
  • висока плавність ходу;
  • можливість заміни торсіона без зняття опорного котка і балансира;
  • забезпечення високої опорної прохідності на європейському ТВД.
• Недоліки:
  • слабка опорна прохідність на піщаних ґрунтах і в гірських умовах;
  • слабкі торсіони дають незначні резерви на підвищення маси танка, як результат — частий вихід торсіонів з ладу;
  • через вузькі котки малого діаметра — труднощі при евакуації машин, які втратили гусеничну стрічку.

У культурі

• В ММО-грі War Thunder представлені Т-64 різних модифікацій.
• В ММО-грі Armored Warfare представлені Т-64 різних модифікацій.
• В серії стратегій Wargame представлені Т-64 різних модифікацій.
• В стратегії Call to Arms представлені Т-64 різних модифікацій.

Див. також

• Т-62
• Т-72
• Т-80

---

Література

• International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.
• Steven J. Zaloga (серпень 2015). T-64 Battle Tank: The Cold War's Most Secret Tank. New Vanguard. Т. 223. Osprey Publishing.
• А. А. Морозов (2006). Обработка Чернышев В. Л. (ред.). Танки и Люди. Дневник главного конструктора. Харьков.
• В. Борзенко (2012). Основной боевой танк Т-64. Бронеколлекция. Т. 3(102). М.: ЗАО "Редакция журнала «Моделист конструктор»".
• Саенко, Максим; Чобиток, Василий (2001). Основной боевой танк Т-64 (рос.). Экспринт. с. 93. ISBN 5940380220.
• Сергей Суворов. Танк Т-64. Первенец танков второго поколения. Танко Мастер.
• Чернышев В., Тарасенко А. (2000). История и парадоксы отечественного танкостроения.
• Чобиток, В.; Саенко, М.; Тарасенко, А.; Чернышев, В. (2015). Основной танк Т-64. 50 лет в строю. Война и мы. Танковая коллекция (рос.). М.: Яуза. с. 160.

Технічна документація

• Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. 434.ТО. Т. Дополнение. 1977 (1979).
• Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. Книга вторая (Дополнение). М.: Военное издательство МО СССР. 1976.
• Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. Книга вторая. М.: Военное издательство. 1986.
• Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. Книга вторая. М.: ЦНИИ Информации. 1974.
• Объект 447А (437А). Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. Книга вторая. М.: Военное издательство. 1985.
• Объекты 447А, 437А, 434. Пособие по проверке технического состояния и содержания. М.: Военное издательство. 1988.
• Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. книга первая. Военное издательство МО СССР. 1984.
• Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Т. книга первая (дополнение). Военное издательство МО СССР. 1976.
• Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. ЦНИИ Информации. 1974.
• Танки Т-64Б и Т-64Б1. Техническое описание и инструкция по эксплуатации (ТО). Т. Книга первая. М.: Военное издательство. 1983.
• Техническое описание танка Т-64. М.: МО СССР. 1969.

Посилання

• У Харкові показали новий варіант Т-64
• Історія створення Т-64 (рос.)
• Основний бойовий танк Т-64БВ
• Основний бойовий танк Т-64БМ «Булат»
• Т-64 на сайті розробника (ХКБМ)
• Ходовая часть танка Т-64 и Т-72 СРАВНЕНИЕ
• Т-64 на сайті Бронетанкової енциклопедії