Перейти до вмісту

Ivesberg Revisited

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Повернення до Айвсбергу
Ivesberg Revisited
КомпозиторБен Джонстон
Жанртвір для джаз-банду
Створено1960 (?)
Видано1960
Частин5
Прем'єра
Дата19 березня 1963 року
МісцеУніверситет Іллінойсу в Урбана-Шампейн
ВиконавціДжаз-бенд Університету Іллінойсу

Ivesberg Revisited (укр. Повернення до Айвсберга) — музичний твір композитора Бена Джонстона, написаний 1960 року[1].

Починаючи з 1951 року Бен Джонстон був викладачем композиції в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн, та писав сценічну та камерну музику, переважно для виконавців, пов'язаних з університетом. 1960 року до нього звернувся керівник джазового ансамблю Джон Гарві з пропозицією написати щось для щорічного концертного турне джаз-банду[2].

Бен Джонстон написав для Гарві дві композиції: Ivesberg Revisited та Newcastle Troppo. Обидві, за словами композитора, були «аранжуваннями для біг-бендів стандартних попмелодій у стилі, що нагадував розквіт великих джазових гуртів у США під час Другої світової війни та одразу після неї». Разом з тим, Джонстон, який нещодавно закінчив свій перший струнний квартет, написаний за допомогою технік серіалізму, намагався використати цей підхід до композиції у відмінному від камерної музики стилі[2].

Ivesberg Revisited заснована на композиції Джерома Керна «Yesterdays». Її назва є грою слів та відсилає до творчості двох композиторів — Альбана Берга та Чарлза Айвза. Басова лінія Ivesberg Revisited є запозиченням з найбільш відомого твору Берга, Концерту для скрипки з оркестром, а інші частини композиції є «цитатами» з Симфонії № 4 Айвза. «„Айвсберг“ викликає привидів Айвза та Берга не лише своєю амбівалентною тональною мовою, але й своєю одержимістю музичними цитатами», — писав Джонстон в програмі концерту[2].

Прем'єра Ivesberg Revisited та Newcastle Troppo відбулася 19 березня 1963 року у виконанні Джаз-бенду Університету Іллінойсу під керівництвом Джона Гарві[3].

На думку музикознавиці Хайді фон Гунден, Ivesberg Revisited стала цікавим експериментом із використанням технік серіалізму для написання джазових композицій, проте не дуже успішним через велику кількість різноманітних елементів. Разом з тим, вона відобразила подальший напрямок творчості Джонстона, бо серіалізм він продовжить використовувати при написанні ранніх творів в чистому строї, як-то два наступних струнних квартети, а музичні цитати зустрічатимуться у його Сонаті для мікротонового фортепіано та хоровій композиції «Ci-Git Satie»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Johnston, Gilmore, 2006, с. xxx.
  2. а б в г Von Gunden, 1986, с. 50-51.
  3. Von Gunden, 1986, с. 192.

Література

[ред. | ред. код]