Перейти до вмісту

Никодим (Барановський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Митрополит Никодим
Митрополит Сєвєродонецький і Старобільський
з 5 січня 2013
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Пантелеймон (Поворознюк)
Єпископ Ровеньківський,
вікарій Луганської єпархії
20 липня 2012 — 5 січня 2013
Попередник: Володимир (Орачев)
Наступник: Пантелеймон (Поворознюк)
Єпископ Ракитнянський,
вікарій Білоцерківської єпархії
25 грудня 2010 — 20 липня 2012
Обрання: 23 грудня 2010
Попередник: вікаріатство засноване
Наступник: вікаріатство ліквідоване
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: диякон, пресвітер
Ім'я при народженні: Микола Миколаєвич Барановський
Народження: 15 травня 1975(1975-05-15) (49 років)
Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 15 квітня 2000
Чернецтво: 11 квітня 2000
Єп. хіротонія: 25 грудня 2010

CMNS: Никодим у Вікісховищі

Митрополит Никоди́м (в миру Микола Миколайович Барановський; 15 травня 1975, село Гошів, Житомирська область)  — архієрей УПЦ Московського патріархату[1], митрополит Сіверодонецький і Старобільський.

Тезоімеництво в третю неділю за Великоднем (праведного Никодима).

Життєпис

[ред. | ред. код]

4 жовтня 1995 року  — призначений на посаду помічника завідувача богослужбової практики Київської Духовної Академії та Семінарії.

1996 рік  — закінчив Київську духовну семінарію і поступив до Київської духовної академії.

10 грудня 1997 року  — призначений викладачем Київської духовної семінарії.

11 квітня 2000 року  — призначений проректором Київської духовної академії, архімандритом Митрофаном (Юрчуком) пострижений в ченці з іменем Никодим  — на честь праведного.

15 квітня 2000 року  — єпископом Вишгородським Павлом, намісником Києво-Печерської Лаври, рукопокладений в сан диякона.

27 квітня 2000 року  — митрополитом Володимиром рукопокладений в сан пресвітера.

З вересня 2000 року  — призначений на посаду завідувача богослужбової практики Київської духовної академії та семінарії.

До Великодня 2001 року  — возведений у достоїнство ігумена.

2001 рік  — призначений на посаду помічника інспектора Київської духовної академії та семінарії.

1 листопада 2001 року  — на кафедрі літургічного богослов'я захистив дисертацію «Происхождение и историческое развитие Литургии в свете святоотеческое письменности и богословской литературы», отримав ступінь кандидата богослов'я.

На Великдень 2005 року возведений в сан архімандрита.

2003 рік  — член календарної комісії при видавничому відділі Київської митрополії УПЦ (МП).

6 червня 2007 року  — секретар Білоцерковської Єпархії та настоятель кафедрального собору міста Біла Церква.

2007 рік  — член Літургічно-богослужбової комісії для написання і редагування богослужбових текстів служб новопрославленим святим при Священому Синоді Української православної Церкви.

В 2009 році  — брав участь у Помісному соборі Російської православної церкви .

23 грудня 2010 року  — постановою Священного Синоду Української православної Церкви (Московський патріархат) визначено бути єпископом Рокитнянським, вікарієм Білоцерківської єпархії.[2]

24 грудня 2010 року  — в залі засідання Синоду в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося наречення, а 25 грудня в трапезному храмі Лаври за Божественною літургією — архієрейська хіротонія. Хіротонію здійснив митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), митрополит Овруцький та Коростенський Віссаріон (Стретович); архієпископи Білоцерківський і Богуславський Митрофан (Юрчук), Львівський та Галицький Августин (Маркевич), Сарненський та Поліський Анатолій (Гладкий), Вишгородський Павло (Лебідь), Бориспільський Антоній (Паканич), Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко); єпископи Уманський та Звенигородський Пантелеймон (Бащук), Шепетівський і Славутський Володимир (Мельник), Ніжинський та Прилуцький Іриней (Семко), Макарівський Іларій (Шишківський), Новокаховський та Генічеський Іоасаф (Губень) та Васильківський Пантелеймон (Поворознюк).[3]

20 липня 2012 року  — призначений єпископом Ровеньківським вікарієм Луганської єпархії[4].

5 січня 2013 року  — призначений єпископом Сіверодонецьким та Старобільським[5].

17 серпня 2015 року возведений у сан архієпископа [6].

17 серпня 2019 року возведений у сан митрополита [7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. ↑ Священный Синод Украинской Православной Церкви постановил совершить три архиерейские хиротонии [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Архимандрит Никодим (Барановский) хиротонисан во епископа Ракитнянского, викария Белоцерковской епархии. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
  4. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 року [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.], Журнал № 66
  5. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 5 січня 2013 року [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.], Журнал № 19
  6. ↑ У річницю інтронізації Предстоятеля УПЦ у Києво-Печерський Лаврі була звершена урочиста Літургія. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  7. ↑ Українська Православна Церква молитовно відзначила п’ятиріччя інтронізації свого Предстоятеля. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  8. ↑ Звершилося прославлення двох нових святих Сєвєродонецької єпархії. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никодим_(Барановський)&oldid=43626789