Феодор (Мамасуєв)

Митрополит Феодор
Під час літургії в Зимненському монастирі 24 вересня 2010 року в день пам'яті Зимненської ікони Божої Матері
Митрополит Мукачівський і Ужгородський до 23 липня 2018 — архієпископ до 21 липня 2009 — єпископ
з 23 грудня 2007
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Марк (Петровцій) (тимчасовий керівник) Агапіт (Бевцик)
Альма-матер:	Московська духовна семінарія Московська духовна академія
Діяльність:	диякон, пресвітер, Ієродиякон, ієромонах, капелан, ігумен, архієпископ
Тезоіменитство:	16 грудня
Ім'я при народженні:	Мамасуєв Олександр Семенович
Народження:	4 листопада 1966(1966-11-04) (58 років) Самбір
Священство:	1990
Чернецтво:	1989
Єп. хіротонія:	23 грудня 2007
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден Святого рівноапостольного князя Володимира І ступеня
Феодор у Вікісховищі

Фео́дор (також Фе́дір, справжнє ім'я Мамасуєв Олександр Семенович; 4 листопада 1966) — архієрей РПЦвУ з 2007 року, митрополит Мукачівський і Ужгородський за версією Москви. Фігурант центру Миротворець як противник незалежної української церкви.

Біографія

Олександр Семенович Мамасуєв народився 4 листопада 1966 року в Самборі Львівської області в родині військовослужбовця.

З 1973 по 1983 роки навчався в Самбірській загальноосвітній школі № 7.

У 1983 році вступив до Рудківського сільськогосподарського технікуму.

З 1985 по 1987 роки служив в армії. Після демобілізації закінчив технікум.

У 1988 році вступив до Московської духовної семінарії.

У 1989 році у Троїце-Сергієвій лаврі прийняв чернецтво.

31 грудня того ж року висвячений у сан ієродиякона, у травні 1990 року — в сан ієромонаха.

У 1990 році з благословіння патріарха московського Алексія ІІ був направлений в Україну, до Миколаївського жіночого монастиряв Мукачевому на Закарпатті.

У 1992 році закінчив семінарію, одразу вступивши до Московської духовної академії, яку закінчив у 1996 році.

У 1994 році був зведений у сан ігумена,

1996 році — у сан архімандрита.

1997 році став духівником Мукачівського Миколаївського монастиря.

Рішенням синоду РПЦвУ 21 грудня 2007 року призначений єпископом Мукачівським і Ужгородським, керівником Мукачівської єпархії.

23 грудня в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври митрополитами (за версією Москви) Київським і всієї України Володимиром, Луганським і Алчевським Іоанникієм, архієпископами Вінницьким і Могилів-Подільським Симеоном, Вишгородським Павлом, Білоцерківським і Богуславським Митрофаном, єпископами Сєвєродонецьким і Старобільським Агапітом, Олександрійським і Світловодським Пантелеймоном, Хотинським Мелетієм, Бориспільським Антонієм, Івано-Франківським і Коломийським Пантелеймоном, Кременчуцьким і Хорольським Євлогієм та Переяслав-Хмельницьким Олександром висвячений на єпископа Мукачівського і Ужгородського.

21 липня 2009 року зведений у сан архієпископа.

Рішенням синоду від 2 грудня 2010 року призначений настоятелем Воскресенського монастиря в Ужгороді, Успенського монастиря в селі Кічерний, Монастиря Казанської ікони Божої Матері в селі Тишів, Пантелеймонівського монастиря в селі Осій та Іоанно-Богословського монастиря в селі Сільце.

З вересня 2015 до лютого 2016 року був членом синоду РПЦ у Москві.

23 липня 2018 року возведений у сан митрополита.

31 жовтня 2024 в числі 17 (із 53) правлячих і 14 (із 58) вікарних архієреїв УПЦ МП підписав заяву, в якій засудив анексію Російською Православною церквою Донецької єпархії, зняття її керівника митрополита Іларіона і заміни на росіянина, уродженця Рязанської області Росії, архієрея з Далекого Сходу.

Нагороди

• Орден святого рівноапостольного князя Володимира I ступеня (2003)
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм

Посилання

• Біографія на офіційному сайті УПЦ^{[недоступне посилання з червня 2019]}