Нестор (Доненко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Нестор.
Єпископ Нестор (Доненко)
Єпископ Нестор (Доненко)
Єпископ Ялтинський, вікарій Сімферопільської єпархії
з 25 вересня 2018
Церква: Російська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Павло (Кратіров) – 1923 рік [1]
тимчасовокеруючий Джанкойською єпархією
з 16 листопада 2021
Церква: Російська православна церква (Московський патріархат)
 
Альма-матер: Одеська духовна семінарія
Діяльність: священнослужитель
Тезоіменитство: 9 листопада
Ім'я при народженні: Доненко Миколай Миколайович
Народження: 20 лютого 1958(1958-02-20) (66 років)
м. Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 30 червня 1991
Чернецтво: 13 червня 2018
Єп. хіротонія: 27 вересня 2018

Нагороди:

Державна премія Республіки Крим

CMNS: Нестор у Вікісховищі

Єпископ Нестор, (в миру Миколай Миколайович Доненко, нар. 20 лютого 1958, Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР)  — архієрей РПЦвУ, єпископ Ялтинський, вікарій Сімферопольської єпархії, настоятель Покровського храму в смт. Ореанда (АР Крим). Громадянин Росії[3]. У грудні 2022 року позбавлений громадянства України за підтримку агресії рф[4][5].

Тезоіменитство — 9 листопада (27 жовтня за старим стилем в день пам'яті прп. Нестора Літописця).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в м. Бердянськ Запорізької області в родині службовців — батько — адвокат, мати — лікар.[6]. У 1974 році став регулярно відвідувати богослужіння і брати участь в церковних Таїнствах. У 1976 році вступив до Харківського художньо-промислового інституту на скульптурне відділення. Після закінчення інституту в 1981 році працював в Художньому фонді Сімферополя. Брав участь у всесоюзних і міжнародних виставках.

З 1983 року ніс послух читця в Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя. З 1985 року став цікавитися усним церковним переказом. Для чого здійснював поїздки по різних регіонах країни у пошуках свідків церковних подій першої половини ХХ століття.

У 1989 році вступив до Спілки художників СРСР. З 1990 року — член Національної спілки художників України.

30 червня 1991 року був висвячений у сан диякона, а 7 липня того ж року — в сан священника.

З 31 липня 1991 року ніс послух у Свято-Троїцькому соборі м. Сімферополя. У 1993 році призначений настоятелем Покровського храму в смт. Ореанда (Автономна Республіка Крим).

З 1991 року викладав на курсах катехізації в єпархіальному духовному училищі, згодом — викладач Таврійської духовної семінарії. Активно брав участь в богословських та історичних конференціях. Щорічно робив доповіді в Свято-Тихонівському інституті[ru] за результатами архівних досліджень по Українській церковній історії першої половини ХХ століття.

У 1993 році воведений у сан протоієрея.

У 1996 році закінчив Одеську духовну семінарію.

З 1995 року ніс послух в Синодальній комісії УПЦ по канонізації новомучеників і сповідників ХХ століття. В цей же час вів дослідницьку роботу в різних архівах СБУ, а також в державних архівах. Результатом цієї роботи стали книги, присвячені подвигу новомучеників і сповідників ХХ століття.

13 червня 2018 року пострижений у чернецтво з ім'ям Нестор в честь прп. Нестора Літописця.

У 2018 році возведений у сан архімандрита.

Рішенням синоду РПЦвУ від 25 вересня 2018 року був призначений єпископом Ялтинським, вікарієм Сімферопольської єпархії.[7] Хіротонія була звершена 27 вересня 2018 року у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври. Її очолив митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський) . Йому співслужили митрополити Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець), Вишгородський і Чорнобильський Павел Лебідь, Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук), Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич), архієпископи Бучанський Пантелеймон (Бащук), Ровеньківський і Свердловський Пантелеймон (Поворознюк), Городницький Олександр (Нестерчук), Обухівський Іона (Черепанов), Бородянський Варсонофій (Столяр), єпископи Баришівський Віктор (Коцаба), Білогородський Сильвестр (Стойчев), та духовенство Києво-Печерської Лаври.[8]

16 листопада 2021 року очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій Березовський призначив єпископа Нестора тимчасовокеруючим Джанкойською єпархією[9].

В січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президентом України за підтримку агресії проти України[10].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Як з'ясувала Релігія в Україні, новий вікарний архиєрей — єпископ Нестор (Доненко) — теж відомий як фігурант листування Кирила Фролова, лідера «Асоціації православних експертів» (АПЕ), куди входять священики і миряни РПЦ і УПЦ (МП), з Патріархією РПЦ і Адміністрацією Президента РФ. Протоєрей Микола Доненко рекомендувався Фроловим в загальному списку «проросійських сил» в Україні, які могли б стати партнерами руху «Український вибір» Віктора Медведчука.[11]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Церковні

[ред. | ред. код]

Світські

[ред. | ред. код]
  • 2014 р. — лауреат Всеросійської премії «Хранители наследия».
  • 2015 р. — лауреат державної премії «Республіки Крим»[12] за книги «Ялта — город веселья и смерти» и «Новомученики Феодосии».

Опубліковані праці

[ред. | ред. код]
  1. «Феномен христианского мученичества в истории России ХХ века: Был ли безбожным уходящий век в России?», «Московский журнал», 1.10.1998 р.
  2. «Исповедник Димитрий Игнатенко», «Московский журнал», 1.04.1999 р.
  3. «Митрополит Анатолий (Грисюк)», «Московский журнал», 1.07.1999 р.
  4. «Неподдающийся: (О многих других и кое-что о себе…)», М.: вид. «Вагриус», 2000 р.
  5. «Претерпевшие до конца» — 82 с. вид. «Бизнесинформ» — 1997 р.
  6. «Наследники царства» I том — 462 с. вид. «Бизнесинформ» — 2000 р.
  7. «Наследники царства» II том — 498 с. вид. «Бизнесинформ» — 2002 р.
  8. Житие преподобномученика Парфения, игумена Кизилташского монастыря. — 56 с. вид. «Н. Оріанда» — 2007 р.
  9. «Священномученик Аркадий, епископ Бежецкий» — 591 с. вид. Дом Коктебель — 2008 р.
  10. «Новомученники Феодосии» — 318 с. вид. «Н. Оріанда» — 2004 р.
  11. «Новомученики Бердянска» — 214 с. вид. Свято-Троїцка Лавра 2005 р. (ця книга вийшла на грецькій та болгарській мовах).
  12. «Секретно» Архиепископ Лука под надзором у Советских органов — 2016 с. вид. «Бизнесинформ» Симферополь — 2004 р.
  13. «Крымская епархия под началом Святителя Луки» — 582 с. вид. «Н. Оріанда» — 2010 р.
  14. «Разработку Луки продолжаем» — вид. Сретенський монастир — 2011 р.
  15. «Крымская епархия в документах Святителя Луки (Войно-Ясенецкого) и надзирающих органов 1946—1961 гг.» — 1231 с. вид. «Н. Оріанда» — 2015 р.
  16. «Ялта — город веселья и смерти» — 672 с. вид. «Н. Оріанда» — 2015 р.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вікарна єпархія була відновлена у 2018 році
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #139506276 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
  4. ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  5. ↑ Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела. LB.ua. 7 січня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  6. ↑ В багатьох джерелах вказується: «Після закінчення музичної школи по класу фортепіано в 1982 році вступив в Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка в Києві», але, можливо тут помилка в даті. Більш ймовірна дата вступу до художньої школи — 1972 рік.
  7. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 вересня 2018 року(Журнал № 35)
  8. ↑ «У день Воздвиження Хреста Господнього Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив Божественну літургію у Києво-Печерській Лаврі» — процитовано 23.10.2019
  9. ↑ Предстоятель УПЦ МП призначив тимчасово керуючого Джанкойською єпархією - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 18 листопада 2021.
  10. ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
  11. ↑ В УПЦ (МП) висвятили нового єпископа для Криму — процитовано 24.10.2019
  12. ↑ Територія Автономної Республіки Крим, яка тимчасово окупована Російською Федерацією

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нестор_(Доненко)&oldid=42356258