Болотня (Львівський район)
| село Болотня | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Тер. громада | Перемишлянська міська ОТГ |
| Код КАТОТТГ | UA46060330050033370 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1442 |
| Населення | 679 |
| Площа | 2,990 км² |
| Поштовий індекс | 81261[1] |
| Телефонний код | +380 3263[2] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′10″ пн. ш. 24°41′3″ сх. д. / 49.55278° пн. ш. 24.68417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
247 м[3] |
| Водойми | р. Болотня |
| Відстань до обласного центру |
69 км[4] |
| Відстань до районного центру |
69 км[4] |
| Найближча залізнична станція | Старе Село |
| Відстань до залізничної станції |
50 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81261, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Болотня, вул. Шевченка, 7[5] |
| Сільський голова | Беньковський Володимир Михайлович[5] |
| Карта | |
  Болотня | |
 Болотня | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Боло́тня — село в Україні, у Перемишлянській міській об'єднаній територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 679 осіб[6].
Розташоване на річці Болотні — притоці Гнилої Липи, біля схилів Перемишлянського низькогір'я, за 19 км від районного центру Перемишляни. Через село пролягає автошлях Т 2007. Межує з населеними пунктами — Подусільна, Подусів, Шайбівка, Бачів, Іванівка.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з них 431 чоловік та 529 жінок[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 679 осіб[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[8].
Перша письмова згадка про село датується 1441 або 1442 роком. Зокрема, у 1441 році король Владислав III Варненчик своїми привілеями записав шляхтичу-придворному Миколаю Параві послідовно 80 та 120 угорських золотих, які забезпечувалися на маєтку у Болотні — селі Львівського повіту[9]. Згадується село також від 4 грудня 1464 року в книгах галицького суду[10].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі[11]. У 1547 році Войцех Стажеховський отримав від короля правом «доживоття» село (також Бачів, Подусільна[12], всі — Львівської землі), які викупив у 1549 році[13].
У 1552 році село належало Львівському архієпископу[14].
1649 року село було спустошене татарами. Власником «земських дібр» (великої земельної власності) у селі у 1880-х роках був магістрат Львова, який отримав це право як дарунок від останнього з роду литовських магнатів Госевських.
У 1953—1955 роках в с. Болотня (урочище Оселище) експедицією Львівського історичного музею під керівництвом Свєшнікова І. К. було виявлено могильник липицької культури (I ст. н. е.), що містив 6 поховань. У процесі дослідження поховань отримано значну кількість глиняного посуду, фібул, ножів, пряжок, браслетів, намистин, а також голки, шила, бритви, шпори, два мечі, пряслиця, бруски тощо[15]. Археологічною розвідкою на околиці села виявлено давньоруське поселення XI—XIII століття.
28 лютого 1945 року неподалік села відбувся бій підрозділу УПА під командуванням підрайонного провідника ОУН Миколи Бакая з відділом НКВС. У бою загинули 10 повстанців та трьох поранено[16].
13 вересня 1945 року підрозділ НКВС наскочив на хутір Під Телячим біля Болотні. На хуторі у той час перебувало троє повстанців. Побачивши стрибків, двоє втекли, а один сховався у хаті. До хати увійшли капітан з двома бійцями. Повстанець вбиває капітана, а солдати втікають, повстанець, тим часом, без перешкод покинув хутір[17].
У 1946 році в селі діяла боївка районного проводу УПА сотенного «Меча» чисельністю 9 повстанців[18]. 12 лютого 1946 року в селі загинув станичний інформатор Горобець Михайло Семенович (псевда — «Соловій», «Віра»)[19].
- Пам'ятка архітектури «Давньоруське селище X—XIII століть»[20].
- Церква Святого Миколая, збудована у 1912 році[21] в стильовому вирішенні: хрещатий план з восьмибічними раменами, прототипом яких були конхи, по периметру якого влаштоване піддашшя; банька невеликих розмірів врізається в плоске завершення даху головної нави; півциркульний фриз по периметру. На жаль, ім'я будівничого церкви невідоме. Належала тоді до Нараївського деканату[22]. Нині храм Перенесення мощей Святого Миколая перебуває під юрисдикцією Перемишлянського деканату, Стрийської єпархії, Львівської митрополії УГКЦ[23]. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2874-м[20]. Адміністратор парафії Перенесення мощей Святого Миколая с. Болотня — о. Василь Калагурка[24].
- Пам'ятник на честь скасування панщини 1848 року, виготовлений з пісковику та встановлений у 1928 році. 1995 року внесений до реєстру пам'яток монументального мистецтва Перемишлянського району під охоронним № 1633-м[20].
- Пам'ятник Т. Г. Шевченку (авторство — скульптор Е. Бучинський, архітектор Б. Цар, мармурова крихта, бетон, 1992). 1995 року внесений до реєстру пам'яток монументального мистецтва Перемишлянського району під охоронним № 1639-м[20].
- Іваніків Михайло Васильович (1981—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Михайло Ільчишин — викладач фізвиховання та тренер з важкої атлетики Бучацького радгоспу-технікуму, підготував майстрів спорту.
- Роман Козак — український політик.
- Михайло Шніцер (псевдо «Чумак»; 1918, с. Болотня — 12 лютого 1946, там само) — учасник боївки «Богун», «Меч», чотовий сотні «Тигри». Загинув в с. Болотня.
- Олексій Шніцер — командир сотні УПА «Риболовці» у ВО-3 «Лисоня», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Прогноз погоди в с. Болотня. weather.in.ua. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ а б Відстані від села Болотня. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ а б Болотнянська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Wiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 299. — № 3209. (лат.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — S. 154. (пол.)
- ↑ в джерелі назва Усильне (пол. Usilne)
- ↑ Plewczyński M. Starzechowski Wojciech h. Nieczuja (zm. 1556) [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — T. XLII, 2003—2004. (пол.)
- ↑ Смерека Б. В. Описово-статистичні джерела про заселення та адміністративно-територіальний устрій Львівської землі Руського воєводства у XVI-XVIII ст.: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Київ : Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2016. — С. 333.
- ↑ Кондукторова Т. С. Антропологічний тип людей липицької культури [Архівовано 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Археологія. — 1982. — вип. 38. — С. 96—99.
- ↑ Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини, 2002, с. 739.
- ↑ Воєнна округа УПА «Буг»_кн.2, 2009, с. 204.
- ↑ Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини, 2002, с. 746.
- ↑ Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини, 2002, с. 741.
- ↑ а б в г Пам'ятки культурної спадщини Перемишлянського району Львівської області. peremrda.gov.ua. Перемишлянська райдержадміністрація. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Болотня. castles.com.ua. Замки та храми України. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Г. Бобош. Архітектура і архітектори Галичини кінця XIX — початку XX ст. parafia.org.ua. Наша парафія. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Церква Перенесення мощей Святого Миколая. ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Стрийська єпархія УГКЦ. Перемишлянський деканат. stryiugcc.org.ua. Стрийська єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- Цигилик В. М. Болотня, могильник [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 333. — ISBN 966-00-0734-5.
- Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали. 1943–1952. Книга 2 / HAH України. Інститут української археографіі тa джерелознавства ім. М. C. Грушевського. — Київ — Торонто : Літопис УПА, 2009. — Т. 13. — 1232 с. — (Нова серія) — ISBN 978-966-2105-13-1.
- Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини: матеріяли до біографій (з архівних документів) / упоряд. М. Павлишин та ін.; ред. М. Горбаль. — Торонто; Львів : Літопис УПА, 2002. — Т. 36. — 1054 с. — ISBN 966-95674-9-1.
- Błotnia, wś, pow, przemyślański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 252. (пол.)
- Болотнянський заклад загальної середньої освіти I—II ступенів. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- Відокремлений структурний підрозділ дошкільної освіти «Калинка» Болотнянського закладу загальної середньої освіти I—II ступенів. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
- Я люблю село Болотня
- Болотня (відео, 2010)
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
