Городиславичі
| село Городиславичі | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Львівський район | ||||
| Тер. громада | Давидівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA46060090100092328 | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1413 | ||||
| Населення | 438 | ||||
| Площа | 2,59 км² | ||||
| Густота населення | 169,11 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 81152[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3230 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°45′7″ пн. ш. 24°17′41″ сх. д. / 49.75194° пн. ш. 24.29472° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
247 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 81152, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миколаїв | ||||
| Карта | |||||
  Городиславичі | |||||
 Городиславичі | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Городисла́вичі — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада. Село засноване у 1441 році.
Уперше згадується у старостинському документі Івана Сремського про продаж Глібом Дядковичем з Романова лісу й романівської дубрави, що тягнеться до села Городиславичі пану Григорію 23 червня 1413 р.[2]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[3].
Дідичами Городиславич, яке за часів польського панування адміністративно належало до складу Львівської землі Руського воєводства, з кінця XIV ст. були руські шляхтичі Романовські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.[4] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романовського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.[5]
Романовські володіли селом до 1488 року. Після шлюбу Беати Романовської з Пйотром Одновським, Городиславичі (разом з Романовом та Підгородищем) перейшло у власність Гербуртів[6].
1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. Надалі Городиславичами володіли Сенявські: в другій половині XVI ст. — руський воєвода Ієронім, в середині XVII ст. — його правнук, львівський староста Адам-Ієронім. Городиславичі належали до маєтності, куди входили також Підгородище, Романів, Селиська, Підсоснів, Пліхів та Германів[7].
В 1670 р. був укладений інвентар, в якому перелічені жителі села. Серед них кметі на чвертях: Гриць Ямний, Кавтан, Захарчині (?), Кот, Прокоп, Боднар, Скаліш, Жила, Прейма, Хацко, Савицький, Нога, Гричик, Кавча, Дмитерко, Волошин, Ганс, Дацько, Федунець, Харко, Лучик, Кальний, Туз, Воляник, Василь і Хведь Бундзики, Гриць Мельників, Павел, Паскуш; підсадки: Конюх, Андрейко, Драб, Госіор, Ласко, Міхно Шавчик, Івасько, Данько, Зиґмунт, Іван Чорний, Клачек, Чихало, Василь, Стецько Зельник; ткачі-підсадки: Цимбалістий, Іван Сліпий, Гудзко; ткачі-комірники: Щирба, Павел, Савицький; комірники з халупами: швець Яцко, Хващевський, Бочатиха, Владика, Костецький, Іван Волошин, Навілавський; комірники без халуп: Федько Качмар, Хиць (?) Федорців, Федько Дидів, Пасічник, Войтек, Іван Червоний, швець Кузьма, Савка, Яцко Преймин, Петрик, Демко. Окремо згадані священник і мельник (імена не вказані), Іван Ватаман та Маліновський[8].
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 438 осіб. Мовний склад села був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 437 | 99,77 |
| російська | 1 | 0,23 |
- Храм св. Дмитрія Солунського збудований у 1829 р. (1827)р. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 1941-М. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Katalog dokumentów pergaminowych ze zbiorów Tomasza Niewodniczańskiego w Bitburgu/ Oprac. J. Tomaszewicz i M. Zdanek; red. W. Bukowski. Kraków, 2004. Nr 46. S. 21
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 252. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 252.
- ↑ Смерека Б. Старосільська маєтність у Львівській землі: територія і населення у XVI–XVIII ст. // Острозька давнина. Острог, 2018. Вип. 6. С. 244. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
- ↑ Смерека Б. Старосільська маєтність у Львівській землі: територія і населення у XVI–XVIII ст. // Острозька давнина. Острог, 2018. Вип. 6. С. 245. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
- ↑ Смерека Б. Старосільська маєтність у Львівській землі: територія і населення у XVI–XVIII ст. // Острозька давнина. Острог, 2018. Вип. 6. С. 258. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
- Погода в селі Городиславичі [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |