Малий Любінь
| село Малий Любінь | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська |
| Район | Львівський район |
| Тер. громада | Великолюбінська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060030080092451 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1510 |
| Населення | 508 |
| Площа | 6,819 км² |
| Густота населення | 59,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81555[1] |
| Телефонний код | +380 3231 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′21″ пн. ш. 23°45′27″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 23.75750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
296 м |
| Водойми | Чорне, Кар'єрні озера |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь |
| Карта | |
  Малий Любінь | |
 Малий Любінь | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ма́лий Лю́бінь — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 404 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великолюбінська селищна рада. На південній околиці села є дерев'яна церква Прсв. Трійці. Неподалік від села розташований Любінський лісовий заказник.
У давнину Любінь Малий і Великий Любінь були одним спільним поселенням під назвою Любин. Як свідчать археологічні знахідки, на цій території починаючи з неоліту (4—3 тисячоліття до н. е..) жили люди[2][3]. Перші згадки про нього припадають на період існування Стародавньої Русі — початок XIII століття. Цей населений пункт виник як укріплення для захисту від набігів татаро-монгольських орд, від навали польських та угорських феодалів на древні руські землі. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу. У ньому побудували замок, навколо якого насипали вали і вирили глибокі рови. Поселення зазнавало спустошень і руйнувань під час різних міжусобних воєн і ворожих нападів. Після загарбання Галицької землі феодальною Польщею в XIV столітті Любин, як королівщина, став власністю родини магната Парава, який був галицьким і рогатинським старостою[4]. Він спровадив до Любина нових поселенців, що сприяло розширенню поселення, а в середині XV століття призвело до поділу його на дві частини, які дістали назву Великий Любін і Малий Любін.[5].
Споруджена у 1705 р. сільською громадою під патронатом дідича Івана Краковського та його дружини Розалії. Над вхідними дверима до церкви напис латиною (переклад українською Василя Слободяна):
|
Для великого Бога Доброго Найвищого Пресвятої Трійці. На вічну шану цю скинію [храм] Господню звели від фундаментів шляхетний пан Іоан Кроковський і Розалія спадкоємні дідичі Любеня. В літо Господнє 1705 на восьмий день місяця липня. | 
|
Первинна архітектура храму докорінно змінена внаслідок реконструкції здійсненої ймовірно на зламі XVIII—XIX століть. Церква декілька разів горіла, а під час Першої світової війни її використовували як стайню для коней. У 1921 р. була перебудована. Дерев'яну церкву Любеня Малого комуністи не зруйнували, лише частково розбили кивот, іконостас та ікони, а саме приміщення зробили складом для сміття. У 1989 році церкву було наново відкрито.
У 2005 р. сповнилася трьохсота річниця з часів її заснування[6]. Біля входу до церкви встановили пам'ятну таблицю:
|
|
У цьому храмі 31.03.1861 р. був охрещений о. Григорій Ковч, капелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча. Ктитор громада с. р.Любінь Малий, автори В. р.Гурмак, М. р.Гурмак |
|
Наприкінці 2000-х р.рр. замінили покриття дахів церкви на металопрофіль. На початку 2010-х рр. стіни церкви повністю оббили горбилем. Церква в користуванні громади УГКЦ.
Розташована на південній околиці Малого Любеня, під лісом, на рівній ділянці. Дводільна, безверха будівля. Складається з прямокутного в плані об'єму нави і бабинця під спільним двосхилим дахом і вужчого прямокутного вівтаря, вкритого трисхилим дахом. До вівтаря з півночі прибудована ризниця, гребінь двосхилого даху якої вінчає непропорційних розмірів дзвінничка (під її накриттям висить маленький дзвін). Церкву оточує вузьке піддашшя на приставних кронштейнах. Стіни церкви були шальовані вертикально дошками — тепер оббиті горбилем. Над входом до церкви влаштований двосхилий дашок. Гребінь двосхилого даху церкви вінчає зміщений в сторону вівтаря прозорий ліхтар з маківкою. На захід від церкви знаходиться дерев'яна двоярусна дзвіниця[7].
27 травня 2018 р. в селі урочисто відкрили пам'ятник працівникові головного осередку пропаганди ОУН, повітовому провідникові Городоччини, окружному провідникові ОУН Дрогобиччини, заступникові провідника Карпатського краю та провідникові ОУН Львівського краю — Зиновію Тершаківцю та його побратимам, що загинули у боєзіткненні з підрозділом НКВС 4 листопада 1948 р. поблизу Великого Любеня[8].
- Народилися
- Дмитро Ковч (1831 — † 1891) — був заможною людиною, мав багато землі, велику пасіку (понад 100 вуликів), працював лісником, був паламарем при церкві Пресвятої Трійці, організував відбудову церкви після страшної пожежі в 1885 р., пожертвував на неї чимало власних коштів. В подяку за ці заслуги перед Божою святинею і сільською громадою, за пропозицією пароха о. М. Гелітовича і дідича барона К. Бруніцкого його поховали, після смерті, на церковному подвір'ї[9].
- Іван Ковч (1867 — † 1943) — 55 років був паламарем при церкві. Коли у 1912 році організувалась в селі школа на один клас і не було відповідного приміщення, відпустив половину своєї хати для учнівських занять. За заслуги перед храмом і громадою села його поховали на церковному подвір'ї, біля батька[9].
- о. Григорій Ковч (30.03.1861 — † 19.12.1919) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч, капелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча[9][10][11].
- о. Василій Ковч(1868 — † 28.03.1941) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч, багаторічний парох с. Капустинці, Чортківський р-н, на Тернопільщині[9][12][13].
- Ковч Іван Михайлович(09.09.1932 р.н.) — український поет, громадський діяч.[9]
-
Малий Любінь.Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 03.04.2011. Родина Ковчів -
Малий Любінь.Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 03.04.2011. Виступає поет Іван Ковч -
о. Василь Ковч
-
c. Малий Любінь, подвір'я церкви Пресвятої Трійці, могила Дмитра Ковча і його сина Івана, багатолітніх паламарів цього храму.
-
Малий Любінь.Церква Пресвятої Трійці -
Малий Любінь. Дзвіниця церкви Присвятої Трійці -
-
-
Дерев'яна церква Пресвятої Трійці. Осінь 2015 р. -
Дерев'яна церква Пресвятої Трійці. Осінь 2015 р. -
Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці. Осінь 2015 р. -
Пам'ятник жертвам репресій
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Городоцький район. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- ↑ Bohdan Janusz. Z pradziejów ziemi Lwowskiej. — Lwow, 1913 s. 35
- ↑ L. Kozłowski. Młodsza epoka kamienna w Polsce. — Lwów, 1924 s. 181
- ↑ Akta grodzkie i zemskie, t X. s. 107
- ↑ Тронько П. Т.(ред.) Історія міст і сіл УРСР. Том 14. Львівська область. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968 — С. 227
- ↑ Василь і Марта Мацелюх. Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні. гаета «Час і події» № 38, 20.09.2007 (відвідана 31.07.2016). Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
- ↑ Громик, Віктор. Дерев'яні церкви Львівської області. — Львів: 2014. с. 61. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 31 липня 2016.
- ↑ На Львівщині відкрили пам'ятник Зиновію Тершаківцю. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
- ↑ а б в г д Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
- ↑ Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С 21
- ↑ о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — C 83
- ↑ Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — C 12-15. — ISBN 978-966-2021-57-8
- ↑ Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013/ — C 32-36/ — ISBN 978-966-399-098-0
- Тронько П. Т.(ред.) Історія міст і сіл УРСР. Том 14. Львівська область. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968 — С. 227, 233, 235
- Bohdan Janusz. Z pradziejów ziemi Lwowskiej. — Lwów, 1913 s. 35
- L. Kozłowski. Młodsza epoka kamienna w Polsce. — Lwów, 1924 s. 181
- Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
- Олена Баранова Село на нашій Україні. За Божий лад на землі. — газета «За вільну Україну»: № 27, 18.07.2013
- Віктор Громик. Дерев'яні церкви Львівської області. — Львів: 2014, С 61. [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] (відвідана 31.07.2016)
- Василь і Марта Мацелюх. Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні. — гаета «Час і події» № 38, 20.09.2007 [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.](відвідана 31.07.2016)
- Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994 С 21
- о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — с. 83
- Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — с. 12-15
- Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013 — с. 32-36
- Погода в селі Малий Любінь [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.](відвідана 30.07.2016)
- с. Малий Любінь. Села Галичини(відвідана 30.07.2016)
- Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.](відвідана 30.07.2016)
- Дерев'яні церкви Західної Укравїни. Малий Любінь. Церква Прсв. Тройці 1705 [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.](відвідана 30.07.2016)
 |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |