Мацошин
| село Мацошин | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Тер. громада | Жовківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060130310093865 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1398 |
| Населення | 1001 осіб |
| Площа | 1,45 км² |
| Густота населення | 625,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80357[1] |
| Телефонний код | +380 3252 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°1′29″ пн. ш. 23°59′33″ сх. д. / 50.02472° пн. ш. 23.99250° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Мацошин | |
 Мацошин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Мацо́шин — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Жовківської міської громади.
У 1990 р. назву села Моцошин було змінено на одну літеру[2].
Село, належало до Жовківського повіту. Розташоване за 4 км на пд. від Жовкви. На пн. лежить Сопошин, на сх. Смереків, на пд.-сх. Візенберг (нім. Wiesenberg), на пд.-зах. Мокротин, на зах. Стара Скварява. Через село пливе річка Свиня з зах. на сх., а потім на пн.-сх. і пн. до Сопошина. Сільська забудова лежить посередині території. На пн.-зах кордоні села підноситься узгір'я «На камінь» заввишки до 360 м. В 1880 році було 976 жителів у гміні (всі греко-католицького обряду, за винятком кількох римо-католиків). Парафія римо-католицька була в Жовкві. Парафія греко-католицька була в селі (Жовківський деканат, Перемиська дієцезія). До парафії належав Сопошин. В селі була церква і школа етатова однокласна.
За переказами старожителів первинна українська назва села звучала: Мачишин або Мачошин від слова «мачуха». За цим переказом колись після навали монголо-татар, які спалили древнє село поблизу теперішнього с. Мервичі (на височині), одна жінка, позбиравши на згарищі села дітей, що залишились живими, втекла вниз на територію теперішнього села Мацошин, де й оселилася. Надалі діти, яких вона забрала з собою, і для яких вона була по суті мачухою виросли, а серед людей на питання: «Чий ти?», відповідали — мачишин, от і назва. Надалі ця назва, у зв'язку з приходом поляків, трансформована на польський кшталт.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 906 | 99.89% |
| російська | 1 | 0.11% |
| Усього | 907 | 100% |
В Мацошині є церква Положення Пояса Пресвятої Богородиці. Побудована в 1886 році за проєктом львівського архітектора Сильвестра Гавришкевича. Розпис храму виконав Корнило Устиянович. Мацошинська церква є пам'яткою монументального мистецтва.[4]
Використовується громадами УГКЦ і ПЦУ по черзі.
Через село проходить залізниця, станція Мацошин.
- Теодор Пелех — («Рубан», «Чорнота», 14.03.1921 — 14.06.1988) сотник УПА.[5]
- Сірак Іван Іванович — перший декан філологічного факультету Луцького педагогічного інституту.[6]
- Гущак Іван Васильович — поет.
- Вовкун Василь Володимирович — режисер і сценарист. Міністр культури і туризму України (2007—2010 рр.)
- Пелех Роман Іванович (* 1933) — український краєзнавець, педагог.
- Рибчинський Олег Валерійович (нар. 1970) — український науковець, педагог[7].
- Кочут Володимир Юрійович (21.05.1986 — 04.03.2023) — солдат ЗСУ, загинув поблизу с. Кузьмине, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника 10.03.2023 в с. Мацошин.
- Клепач Павло Богданович (02.07.1995 — 02.07.2024) — солдат ЗСУ, командир одгого із піхотних підрозділів 116-ої ОМБр. Загинув у Куп'янському районі, Харківської області. Поховали захисника 09.07.2024 в с. Мацошин.
- отець Пелех Іван — парох (УГКЦ) села, посол Галицького сейму 3-го скликання (1870—1876 роки)[8]
- Доктор Лагодинський Микола Гнатович — посол Галицького крайового сейму, лідер радикальної фракції Українського парламентського клубу Райхсрату Австро-Угорщини, працював у Мацошині.
- Дмитро Маївський —член бюро Проводу ОУН, головний редактор органу ОУН «Ідея і чин», генерал-політвиховник УПА. Переховувся від польської влади в 30-х роках в Мацошині.[5]
- Мирослава Керик – громадська діячка в Польщі, співзасновниця Українського дому у Варшаві, член Ради у справах мігрантів при польському омбудсмені. голова правління фонду «Наш вибір», має відзнаки «Золоте віяло» та «Пам’ять справедливих»[9][10][11].
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- ↑ https://www.pslava.info/LvivRn_MacoshynS,205004.html
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України Постанова від 3 вересня 2009 р. № 928 Київ, Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
- ↑ а б Мої молоді літа у вирі боротьби: Спогади члена ОУН-УНС-УПА / Теодор Пелех . — Мюнхен;Торонто: Українське видавництво, 1988 . — 282 с.
- ↑ Дослідження Івана Сірака: енциклопедичність та об'єктивність науковця/http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/3417/1/sirak.doc.pdf [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — С. 169.
- ↑ Українку номінували на звання варшав'янки року. Укрінформ. 22 жовтня 2022. Архів оригіналу за 9 листопада 2022. Процитовано 15 грудня 2023.
- ↑ Kuzmenko, Oksana (21 вересня 2022). Українка Мирослава Керик – кандидатка на титул "Варшав’янка року". Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
- ↑ Мирослава Керик w PolskieRadio.pl. polskieradio.pl (pl-PL) . Процитовано 23 жовтня 2023.
- Macoszyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 890. (пол.) — S. 890. (пол.)
