Перейти до вмісту

Більчаки

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Більчаки
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Соснівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA56060490030083021 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1488
Населення 354
Площа 1,35 км²
Густота населення 262,22 осіб/км²
Поштовий індекс 34655
Телефонний код +380 3653
Географічні дані
Географічні координати 50°48′48″ пн. ш. 27°09′09″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
194 м
Водойми річки: Случ, Соколівка
Місцева влада
Адреса ради 34655, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Маринин
Карта
Більчаки. Карта розташування: Україна
Більчаки
Більчаки
Більчаки. Карта розташування: Рівненська область
Більчаки
Більчаки
Мапа
Мапа

Більчаки́ — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 354 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

На північно-східній околиці бере початок річка Соколівка.

Історія

[ред. | ред. код]

У квітні 1943 року польська самооборона із сіл Левачі, Якубівка та Мочулянка напала на Більчаки, спалила частину села та вбила 27 селян[1].

А вже на початку літа 1943 року, ніччю на село зробили наліт червоні партизани в цілях грабунку, село було спалене, жителів залишилося мало.[2]

Уривок зі спогадів очевидця:

У ту найстрашнішу для мого села ніч я ночувала мамино сестри Мотрі, яка жила із своєю сім'єю на лівому березі Случа. Коли досвітком почалася стрілянина, ми повтікали у глибокий яр, що був неподалік хати. Село було поруч, одразу за річкою, і ми із схованки чули страшну стрілянину, людські крики, плачі, ревіння худоби А на сході сонця село запалало, вогонь багрянів і тріщав. І дуже страшно кричала якась жінка чи то вона горіла в хаті, чи то її катували. Її голос був схожий до голосу моєї мами, і я закричала: «Це моя мама!..» Мені тут же затулили рот і пригнули голову до землі, зацитькуючи і вмовляючи мовчати, щоб кати не почули.

Аж ось усе затихло і ми повернулися до тітчиної хати. Пізніше я побачила матір вона, виявляється, вирятувалася з того пекла, бо її захистили густі верби, що росли над Случем. А потім ми пішли в село, якого вже не було. Димилося суцільне згарище. Почали приходити ті, кому, i моїй матері, пощастило врятуватися від більшовицьких зайд Мало було їх, живих. Зносили убитих, котрі лежали на подвір'ях, городах, дорогах і в садках, витягували обгорілих із пожариськ. Те видиво і досі перед моїми очима. На городі однієї кривої жінки, яку звали Ганною, лежала та сама Ганна вбитою, а з-під її тіла витягли живого хлопчика років п'яти. Хтось із очевидців розповів, що Ганна втікала з дитиною через город, а за нею гнався озброєний більшовик. Жінка побачила, що не втече, впала на землю і затулила своїм тілом дитину. Більшовицький партизан підбіг і вистрілив у неї. Куля пройшла крізь тіло жінки, а хлоп'яті лише сорочину розірвала. До речі, той колишній хлопчик живий, нині йому вже шістдесят років.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 355 осіб[3].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3][4]:

Мова Відсоток
українська 99,44 %
російська 0,56 %

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ольховський І. А. (19 серпня 2013). Зігнули Мотику. У продовження “волинської” полеміки. Історична правда.
  2. Із криниці печалі. Вип. 4 (1997) (Z99). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 січня 2025.
  3. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]