Перейти до вмісту

Михайлівка (Острозька міська громада)

Координати: 50°23′11″ пн. ш. 26°23′50″ сх. д. / 50.38639° пн. ш. 26.39722° сх. д. / 50.38639; 26.39722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Михайлівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Острозька міська громада
Код КАТОТТГ UA56060450320089894 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1769
Населення 173
Площа 0,753 км²
Густота населення 229,75 осіб/км²
Поштовий індекс 35841
Телефонний код +380 3654
Географічні дані
Географічні координати 50°23′11″ пн. ш. 26°23′50″ сх. д. / 50.38639° пн. ш. 26.39722° сх. д. / 50.38639; 26.39722
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Водойми річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 35841, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Грем’яче, вул.Центральна,78
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Рівненська область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа
Мапа

Миха́йлівка — село в Україні, в Рівненському районі (до 2020 року в Острозькому районі) Рівненської області. Населення становить 173 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Безіменна.

Село в період Речі Посполитої мало свій герб: У червоному щиті чорна відрізана кабаняча голова з срібними очима та іклами, що спирається на руку в лазуровому одязі, яка роздирає пащу.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

У північно-західному напрямку від Грем'ячого на віддалі двох кілометрів при автотрасі на місто Острог простяглося село Михайлівка. На сьогоднішній день у селі є 70 дворів.

Висотно-рівнинна околиця Михайлівки береже сліди осілостей людей далекого минулого. Свідками того є рештки старовинних курганних могильників, поодинокі вже втрачені знахідки речей побуту, культових обрядів, знарядь праці, різновидів зброї давньоруської та середньовічної доби.

Найдавніше минуле Михайлівки вдалося виявити на виданій у 1769 році плані-карті, де при зарисованій доріжці польською мовою засвідчена «Міхалувка» («Michalówka»). Удруге цю оселю нотує скарга 1825 року з приводу побиття, пограбування «на пути к селу Михайловке» якогось знатного урядовця. У наступному 1926 році підкормчий Зайда сповіщає хорівським можновладцям про вчинене побоїще в корчемні «деревни Михайловки». Карта Волині за 1885 рік це село під назвою «Михайловка» зарисовує як хуторянську оселю з південного боку головної дороги. Книга М.Теодоровича 1889 року під такою ж назвою трактує цей населений пункт «деревнею», єпархіально приналежною до Плосківської єпархії Хорівської волості. Датована 1915 роком польською мовою карта засвідчує в околиці села Верхова оселю «Міхалполь» («Michalpol») при відсутності в околишньому суміжжі назви Михайлівка. Довідник 1947 року відносить Михайлівку, як це й зараз, до Грем'яцької сільради в статусі села з приналежними до нього територіальними об'єктами.

У 1906 році село Хорівської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 11 верст, від волості 10. Дворів 18, мешканців 148[2].

Походження назви

[ред. | ред. код]

Назва Михайлівка за кінцевим «івка» примикає до численних і переважно новіших найменувань, котрі в більшості символізували малі чи дуже малі населені пункти й мали назвотворчий зв'язок з прізвищами, прізвиськами та іменами людей. З цих міркувань у ній без труднощів слід вбачати ім'я Михайло. Документоване «Міхалполь», як і усномовне «Михалпіль», основане на такому ж самому імені з додатком слова «поль» («піль»), що з грецького «поліс» («місто»), а в комплексі за давньою традицією формувало поняття «справжня чи в задумі міська оселя, возвеличуюча її засновників або мешканців». У назвах такого типу, як Владипіль, Костопіль, Тернопіль, допускають теж походження «піль» («поль») і від слова «поле» у якомусь переносному значенні, як «знаменне місце», «простір володінь».

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 173 100%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історичний герб села
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2020.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]