Гута (Рівненський район)
| село Гута | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Рівненський | ||||
| Тер. громада | Костопільська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA56060350070067946 
| ||||
| Облікова картка | Гута | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | наприкінці XVII століття | ||||
| Населення | 684 | ||||
| Площа | 42,59 км² | ||||
| Густота населення | 17,47 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 35010 | ||||
| Телефонний код | +380 3657 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 51°9′1″ пн. ш. 26°8′47″ сх. д. / 51.15028° пн. ш. 26.14639° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
170 м[1] | ||||
| Водойми | річка Голубиця | ||||
| Відстань до обласного центру |
84,2 км | ||||
| Відстань до районного центру |
48,4 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 35010, Рівненська обл., Костопільський р-н, с.Гута | ||||
| Сільський голова | Банацький Сергій Павлович | ||||
| Карта | |||||
  Гута | |||||
 Гута | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Гу́та (у 1921—1943 роках — Гута Степанська) — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Орган місцевого самоврядування — Гутянський старостинський округ, Костопільської міської громади. Населення становить понад 600 осіб.
Відстань до центру громади становить близько 48 км і проходить автошляхом місцевого значення. Селом протікає річка Голубиця.
За усними оповідями самих мешканців села їхніми предками були волохи, що з'явилися в Україні в часи короля Владислава ІІ Ягайла і протягом наступного століття асимілювалися з поляками[2].
Село Гута виникло наприкінці XVII століття на випалених територіях Степанської Пущі. Слободу тут заснувала родина збіднілої шляхти Савицьких, котра прибула з-під Житомира.[3] У Степанських метриках, датованих 19 століттям, є назва «Майдан, званий Гутою» (поблизу слободи були розташовані скловарні).
У Географічному Словнику Королівства Польського, том XV, ч. I (1900 рік) є запис:
Huta Stepańska — słoboda, gmina Stepań, 82 wiorst od Równego, 71 domów, 208 mieszkańców (українською — «Гута Степанська — слобода, гміна Степань, 82 версти від Рівного, 71 будинок, 208 мешканців»)
У 1906 році село Степанської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 82 верст, від волості 12. Дворів 71, мешканців 648[4].
У 1921 році ця частина українських земель, відійшла за Ризьким договором до Польщі.
За переписом населення 1921 року показане як «Гута», у складі Степанської гміни, Рівненського повіту, 97 будинків, 549 осіб (489 католиків, 18 православних, 31 юдей, 1 євангеліст). У 1922 році село, вже під назвою «Гута Степанська», віднесено до створеного Костопільського повіту Волинського воєводства. У тому ж році створено й римо-католицьку парафію. Було збудовано дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса. Його ксьондз Теодор Чабан помітив лікувальні властивості місцевих грязей і заснував лікувальний курорт. У 1920-1940-х роках у селі існував грязелікувальний санаторій "Солоне болото", до якого їхали на лікування з усієї Східної Європи[5].
Під час Другої світової війни польське населення Гути організувало загони самооборони проти Української повстанської армії. 18 липня 1943 року село було взяте штурмом загонами УПА і спалене. 150 польських селян загинуло внаслідок боїв, більшість польського населення втекла до Старої Гути та в Сарни.
Після війни Гута була відбудована українцями, однак широковідомий санаторій, що також був зруйнований не відродився.
У селі народились український поет Петро Велесик, польський генерал Чеслав Пьотровський, У 1930 -ті роки в Гуті Степанській жив польський педагог Чеслав Ґавенда, що був директором сільської школи.
- ↑ Погода в селі Гута. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 березня 2008.
- ↑ Польське осадництво в околицях Гути Степанської на Волині.
- ↑ Опис Гути Степанської. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 лютого 2020.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 44 (довідка) - ↑ Історія грязелікувального курорту який зник понад сімдесят років тому.
| Міста | |
|---|---|
| Села | Базальтове • Берестовець • Бичаль • Борщівка • Брюшків • Велика Любаша • Великий Мидськ • Великий Стидин • Вигін • Волиця • Ганнівка • Глажева • Головин • Гута • Данчиміст • Деражне • Дюксин • Жалин • Жильжа • Збуж • Звіздівка • Злазне • Золотолин • Іваничі • Кам'яна Гора • Комарівка • Корчин • Корчів'я • Космачів • Ледне • Лісопіль • Майдан • Мала Любаша • Малий Мидськ • Малий Стидин • Мар'янівка • Маща • Мирне • Моквин • Моквинські Хутори • Новий Берестовець • Олександрівка • Осова • Пеньків • Перелисянка • Перетоки • Підлужне • Пісків • Постійне • Рокитне • Рудня • Садки • Соломка • Ставок • Суськ • Тихе • Тростянець • Трубиці • Чудви • Яполоть • Яснобір |
| Примітка: | ¹) 17 липня 2020 року колишній Білгород-Дністровський район було ліквідовано в результаті адміністративно-територіальної реформи, а більшість його населених пунктів увійшли до складу новоутвореного Рівненського району |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |