Перейти до вмісту

Спасів (Рівненський район)

Координати: 50°26′46″ пн. ш. 26°5′29″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 26.09139° сх. д. / 50.44611; 26.09139
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Спасів
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Мізоцька селищна громада
Код КАТОТТГ UA56060410210057679 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1564
Населення 854
Площа 13,8 км²
Густота населення 61,88 осіб/км²
Поштовий індекс 35713
Телефонний код +380 3652
Географічні дані
Географічні координати 50°26′46″ пн. ш. 26°5′29″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 26.09139° сх. д. / 50.44611; 26.09139
Середня висота
над рівнем моря 		251 м
Водойми річка Швидівка
Місцева влада
Адреса ради 35713, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 3
Карта
Спасів. Карта розташування: Україна
Спасів
Спасів
Спасів. Карта розташування: Рівненська область
Спасів
Спасів
Мапа
Мапа

CMNS: Спасів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Спасів.

Спа́сів — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Село у складі Мізоцької селищної громади, колишній центр сільської ради. Населення становить 854 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Лежить за 24 км від Здолбунова, за 10 км від залізничної станції Мізоч[1]. У селі бере початок річка Швидівка.

Пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]
Церква Воздвиження Чесного Хреста з 1749 року у Спасові
Церква Воздвиження Чесного Хреста з 1749 року у Спасові

Спасів у перше згадується у 1564 році[1].

За свідченням легенд, тут у часи лихоліть та міжусобиць знаходили надійний притулок люди. Ніби в цій околиці колись при криниці височів викарбуваний на дереві пам'ятний знак «Спасіння», де зупинялись прохожі, вшановуючи це овіяне легендами місце, в знак чого й назвали розбудоване село Спасів.

Станом на 1885 рік село Мізоцької волості Дубенського повіту Волинської губернії, колишнє державне село при ключах, 365 осіб, 59 дворів, православна церква та постоялий будинок[2]. У 1906 році у Спасові було 95 дворів і 653 мешканців[3].

У січні 1918 року село захопили більшовики, проте пізніше звільнене від них армією УНР[1]. У 1919 році більшовицький Таращанський полк вибив українські війська зі Спасова[1].

У вересні 1939 року учасники ОУН на чолі з Анатолієм Монем створили у Спасові повстанський збройний загін чисельністю 20 осіб, який належав до 17-ї округи «Рівне» ОУН[4]. Під час польсько-українських збройних сутичок у селі загинуло п'ятеро українців та четверо поляків[4]. Оунівцям вдалося відібрати в озброєних поляків 40 гвин­тівок[4]. Під час німецько-радянської війни в радянській армії служило 64 мешканці села, з них 12 загинуло, 52 отримали нагороди[1].

За даними енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» станом на 1973 рік у селі було 328 дворів і 1030 жителів, містилася центральна садиба колгоспу ім. Першого травня, діли восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку[1].

Населення

[ред. | ред. код]
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1885[2] 365 —
1906[3] 653 +78.9%
1989[5] 838 +28.3%
2001[6] 833 −0.6%
Динаміка населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 838 осіб, з яких 388 чоловіків та 450 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 833 особи[6].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,88 %
російська 0,12 %

Символіка

[ред. | ред. код]

Герб і прапор села були затверджені рішенням сесії сільської ради. На золотому щиті три червоних яблука з зеленими листками, два і одне. В червоній трикутній главі срібний уширений хрест. Щит обрамований золотим декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною. Герб є напівпромовистим.

Особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Спасів // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 341.
  2. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 213. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 березня 2020. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 44 (довідка)
  4. ↑ а б в г Руккас А. Мізоч і околиці 17 вересня 1939 року // Дермань і Мізоч в історії та культурі Волині. — Рівне, 2019. — Вип. 1. — С. 188.
  5. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Спасів_(Рівненський_район)&oldid=43549032