Вулиця Каховська (Львів)
| Вулиця Патона Львів | |
|---|---|
 Проїзд між будинками № 6 та № 15 на вул. Каховській | |
| Місцевість | Сигнівка |
| Район | Залізничний |
| Назва на честь | міста Каховки |
| Колишні назви | |
| Сиґнівка село, Парафіяльна, Зиґньовер-Пфаррґассе, Парафіальна | |
| польського періоду (польською) | Sygniówka wieś, Parafialna |
| радянського періоду (українською) | Парафіальна |
| радянського періоду (російською) | Парафиальная |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 560 м. |
| Координати початку | 49°49′31.53″ пн. ш. 23°57′18.52″ сх. д. / 49.8254250° пн. ш. 23.9551444° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′34.31″ пн. ш. 23°56′51.53″ сх. д. / 49.8261972° пн. ш. 23.9476472° сх. д. |
| поштові індекси | 79040[1] |
| Номери телефонів | (032) 240-ХХ-ХХ (032) 262-ХХ-ХХ (032) 295-ХХ-ХХ (032) 297-ХХ-ХХ |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 6, 8, 10, 12, 15, 17, 17а, 19, 21, 21а, 21б, 23, 23а, 24, 26, 27, 29, 30, 32, 33, 35, 37, 37а, 39[2] |
| Храми | Церква Святого Архистратига Михаїла |
| Навчальні заклади | ЗДО № 136 «Віночок» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 40 (вул. Каховська, 27)[1] |
| Забудова | польський конструктивізм 1930-х років, радянська барачна 1950-х років, радянський конструктивізм 1960-х років, дев'ятиповерхова забудова 2000-х років[3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Каховська у Вікісховищі | |
Вулиця Каховська — вулиця у Залізничному районі міста Львова[4][5], місцевість Сигнівка. Вулиця Каховська сполучає вулиці Ряшівську та Патона. Прилучаються вулиці Трещаківського, Гарматія, Камінна[6].
Вулиця утворилася, як частина центральної вулиці у складі підміського селища Сигнівка[7]. Після входження селища до меж міста 11 квітня 1930 року[8], вулиці колишнього села були перейменовані або ж новоутвореним вулицям надавалися певні назви. Так, у 1933 році отримала назву Парафіяльна, на честь парафіяльного храму Сигнівки — костелу святих апостолів Петра і Павла (нині — православний храм Святого Архистратига Михаїла)[9], під час німецької окупації — Зиґньовер-Пфаррґассе[7]. У 1944 році повернена передвоєнна назва — вулиця Парафіальна. Сучасна назва від 1946 року, на честь українського міста Каховка, що на Херсонщині[10].
У забудові вулиці Каховської присутні одноповерховий польський конструктивізм 1930-х років, одноповерхова радянська барачна забудова 1950-х років, чотири- та п'ятиповерховий радянський конструктивізм 1960-х років, дев'ятиповерхова забудова 2000-х років[3].
№ 10 — ЗДО № 136 «Віночок»[11].
№ 26 — шестиповерховий житловий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення збудований та 2015 року зданий в експлуатацію будівельною компанією «Добробут». Одне з приміщень займає салон краси «Венеція».
№ 27 — восьми-дев'ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, збудований і 2012 року зданий в експлуатацію будівельною компанією «Галбуд». Офісне приміщення біля другого під'їзду початково орендувала аптека, згодом це була громадська приймальня одного з депутатів ЛМР. Від 3 серпня 2020 року тут міститься відділення поштового зв'язку № 40[1], що переїхало сюди з вул. Патона, 4/1. В комерційних приміщеннях будинку на нульовому поверсі (підвальні приміщення) містяться продуктова крамниця та магазин «Автозапчастини».
№ 32 — храм Святого Архистратига Михаїла, облаштований у будівлі колишньої лютеранської кірхи, будівництво якої розпочалося 1847 року. У 1930-х роках — костел святих апостолів Петра і Павла, парафіяльний храм Сигнівки[12]. У радянський час храм використовували як спортзал, у 1990-х роках місцева православна громада одержала це приміщення, яке згодом перебудували, зокрема надбудувавши бані. 21 листопада, у День вшанування святого Архістратига Михаїла, відбувся чин освячення відновленого храму, на честь Святого Архистратига Михаїла та перша Літургія[3].
№ 33, 35 — п'ятиповерхові житлові будинки, збудовані у 1960-х роках ВО «ЛОРТА», як гуртожитки для працівників підприємства. У вересні 2012 року, державний концерн «ЛОРТА» безкоштовно передав у власність територіальної громади міста чотири своїх колишніх гуртожитки, включно з цими на вул. Каховській, 33 та 35[13].
№ 34 — за радянських часів тут був фірмовий магазин «Мотор» львівського мотозаводу. 2004 року будівля перейшла у власність ДП ТзОВ «УРС "Єврогурт"»[14], яка згодом відкрила тут бакалійну (продуктову) крамницю. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року ДП ТзОВ «УРС "Єврогурт"» визнано банкрутом[15]. Від 2012 року будівля стояла пусткою. Наприкінці 2021 року будівлю знесено.
№ 37а — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1960-х роках для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[16].
- ↑ а б в Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 23 квітня 2022.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 361.
- ↑ Список вулиць Залізничного району м. Львова. zl.lv.court.gov.ua. Залізничний районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 23 травня 2024. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (К). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 19 травня 2024. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Вулиця Каховська. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 121.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem // Dziennik Ustaw. — 1930. — nr 35. — poz. 286. — S. 591—592. (пол.)
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 115.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 26.
- ↑ Залізничний район м. Львова. ЗДО № 136. lviv136.lvivedu.com. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 серпня 2020.
- ↑ Перелік гасел Енциклопедії Львова. Костел свв. Петра і Павла, апостолів. litopys.lviv.ua. Літопис. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Ще чотири гуртожитки передали у власність львівської громади. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 21 вересня 2012. Процитовано 3 серпня 2020.
- ↑ Порядок денний пленарного засідання 13-ї сесії Львівської міської ради 4-го скликання. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 11 листопада 2004. Процитовано 6 серпня 2020.
- ↑ Ухвала Господарського суду Львівської області про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» „Єврогурт“». zakononline.com.ua. Процитовано 6 серпня 2020.
- ↑ Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2020 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 5 серпня 2020.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Каховська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 18 квітня 2021.
