Перейти до вмісту

Геращенко Антон Юрійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Геращенко.
Геращенко Антон Юрійович
Народився10 лютого 1979(1979-02-10) (45 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьполітик, економіст
Alma materХНЕУ ім. С. Кузнеця (2000)
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Роки активностілипень 1999 — тепер. час
Посаданародний депутат України
ПартіяПолітична партія «Наша Україна» і Народний фронт
НагородиПодяка президента України
IMDbID 7289868
Україна Народний депутат України
VIII скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Геращенко Антон Юрійович (нар. 10 лютого 1979(19790210), Харків, Українська РСР, СРСР) — український громадський діяч, голова Красноградської райдержадміністрації (2005 — 2010), радник міністра внутрішніх справ (з серпня 2021), колишній заступник міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова (2019—2021)[1]. Народний депутат 8-го скликання[2] від партії Народний фронт та Наша Україна.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Зростав без батька, вихованням займалися мати та бабуся з дідусем[3].

Освіта

[ред. | ред. код]

З вересня 1985 року по червень 1995 навчався в Академічній гімназії № 45 міста Харкова.

Має повну вищу освіту. 2000 закінчив Харківський економічний університет; спеціальність — економіка підприємства, кваліфікація — економіст.

На мітингу батальйону «Донбас» під адміністрацією Президента 29 червня 2014

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Липень 1999 — червень 2000 — економіст з планування управління координації використання ресурсів АЕК «Харківобленерго» (з березня 2000 — АК «Харківобленерго»).

2002⁣ — ⁣2006 — депутат Харківської міськради.

Березень 2005 — квітень 2010 — голова Красноградської райдержадміністрації.

Був членом партії «Народний Союз „Наша Україна“» (НСНУ), головою Красноградської районної організації НСНУ.

20 березня — 20 листопада 2014 — позаштатний радник, член Колегії МВС України[4].

Вересень 2019 — 4 серпня 2021 — заступник міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова[5], його місце посіли Мері Акопян та Богдан Драп'ятий[6]. З 28 серпня 2021 — радник міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського[7][8].

Політика

[ред. | ред. код]

Обраний народним депутатом VIII скликання на виборах 2014 року від партії «Народний фронт» (№ 21)[9].

29 січня 2015 разом із позафракційним народним депутатом Борисом Філатовим зареєстрував проєкт закону про кримінальну відповідальність за публічні заклики до ухилення від мобілізації. Як приклад навів ініціативу російської влади щодо продовження терміну законного перебування на своїй території для громадян України призовного віку[10].

13 березня вніс законопроєкт, який передбачає кримінальне покарання за організацію «проплачених мітингів»[11].

21 січня 2017 року голова СБУ Василь Грицак заявив, що співробітники СБУ запобігли замахові на життя Геращенка[12][13].

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією, Ізраїлем, КНР, Бразилією, Естонією.

Під час повномасштабного вторгнення РФ Геращенко публікував міжнародні та загальноукраїнські новини на своєму телеграм каналі Pravda_Gerashchenko, де був помічений у поширенні недостовірної інформації[14][15][16].

Кримінальне переслідування в Росії

[ред. | ред. код]
У Верховній раді

7 жовтня 2015 року Слідчий комітет РФ порушив проти депутата ВРУ Геращенка кримінальну справу за статтею 205.2 КК РФ (заклики до терористичної діяльності або виправдання тероризму). У соцмережах Геращенко закликав підписників розкривати відому їм інформацію про російських військових, що беруть участь у війні в Сирії, та надсилати її до центру «Миротворець», щоб «терористи і їхні побратими в Росії змогли помститися російським військовослужбовцям за канонами шаріату»[17].

Звання, нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Батько родом з Ізюма, де живе його сестра з чоловіком.

Мати — Ерна Анатоліївна, підприємиця в галузі нерухомості, Дружина — Олеся Геращенко (Шамбур), культуролог і медіатор, засновниця «Українського центру злагоди», родом з Маріуполя[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ МВС | Уряд призначив шістьох заступників міністра внутрішніх справ. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
  2. ↑ Геращенко Антон Юрійович на сайті Верховної Ради України
  3. ↑ Павло Шеремет. Антон Геращенко: Близько 500 осіб вважаються зниклими безвісти. Знайти живими їх навряд чи вдасться [Архівовано 18 листопада 2014 у Wayback Machine.] «Українська правда», 30.09.2014
  4. ↑ МВС | Колегія МВС. mvs.gov.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  5. ↑ Кабмін звільнив Геращенка з МВС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  6. ↑ Антона Геращенка звільнили з посади заступника глави МВС. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  7. ↑ Антона Геращенка призначили радником міністра внутрішніх справ. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  8. ↑ Геращенко після звільнення з МВС став радником Монастирського. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  9. ↑ «Народний Фронт» представив перших 50 кандидатів на виборах в Раду (оновлено) [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.] «LB.ua», 14.09.2014
  10. ↑ Рада може ввести відповідальність за заклики ухилятися від мобілізації [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.] «NEWSru.ua», 30.01.2015
  11. ↑ У Раді пропонують позбавляти волі за проплачені мітинги [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] «NEWSru.ua», 13.03.2015
  12. ↑ СБУ попередила замах на життя одного з депутатів Ради. ukranews.com. Українські новини. 21 січня 2017. Архів оригіналу за 23 січня 2017.
  13. ↑ В СБУ назвали два возможных сценария планируемого покушения на нардепа. 112.ua. 21 січня 2017. Архів оригіналу за 23 січня 2017.
  14. ↑ MediaSapiens (2 червня 2022). Геращенко поширив фейк, що Росія завдала ракетний удар по Бескидському тунелю. ms.detector.media (укр.). Процитовано 28 травня 2024.
  15. ↑ Pravda Gerashchenko. Telegram. Процитовано 28 травня 2024.
  16. ↑ Геращенко поширив фейк про нібито затримання у Луцьку посібника окупантів, який знімав наші війська. Волинські новини. 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  17. ↑ СК РФ порушив кримінальну справу проти депутата Ради Геращенка за заклики до тероризму. ukranews.com. Українські новини. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015.
  18. ↑ У Росії запалає: Миротворець нагородив відомого нардепа. Суспільство (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
  19. ↑ Олеся Геращенко: Батьки категорично відмовлялися їхати з Маріуполя. Мама, лікарка, говорила: "Копатиму окопи, це моє місто". gordonua.com. Процитовано 17 вересня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геращенко_Антон_Юрійович&oldid=42662494