Перейти до вмісту

Кондратюк Олена Костянтинівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кондратюк.
Кондратюк Олена Костянтинівна
Заступниця Голови Верховної Ради України IX скликання Олена Кондратюк
Народилася17 листопада 1970(1970-11-17) (54 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьполітична діячка
Alma materЛНУ ім. І. Франка (1993) Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат історичних наук
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3] і народний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВсеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Іменна вогнепальна зброя
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 4 грудня 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Оле́на Костянти́нівна Кондратю́к (нар. 17 листопада 1970, Львів, УРСР) — українська політична діячка, заступник Голови Верховної Ради України IX скликання, нардеп VI, VII, VIII і IX скликань від партії «Батьківщина». Секретар Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформполітики VIII скликання, заступник члена делегації у Парламентській асамблеї ОБСЄ, Співголова Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості». Колишній директор PR-агентства «Радник».[4]

Освіта

[ред. | ред. код]

1993 — закінчила Львівський державний університет імені Івана Франка. Має ступінь кандидата історичних наук. Займалася дослідженням громадських рухів в Україні.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

З 2007 — народний депутат від Блоку Тимошенко. На виборах 2012 та 2014 років переобрана від партії «Батьківщина». Член Комітету ВРУ з питань свободи слова.

2012—2014 — заступник члена Делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

2007—2012 — заступник члена делегації в делегації в Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи.

Автор 91 законопроєкту: VIII скликання — 34 законопроєкти (5 з яких стали Законами), VII скликання — 28 (3 стали Законами), VI скликання — 29 (13 стали Законами)[джерело?].

Співавтор Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».[5]

Активний лобіст законопроєкту 3822-1 про квоти для україномовної пісні.[6][7]

У грудні 2011 року виступила однією із засновників Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 5 у списку[8]. За результатами виборів, обрана до Верховної Ради IX скликання.

У серпні 2019 року обрана заступником Голови Верховної Ради України IX скликання.[9]

З 13 листопада 2020 року по 29 листопада 2020 року — виконувала обов'язки Голови Верховної Ради України.[10][11]

Під час широкомасштабного вторгнення неодноразово виконувала представницькі функції за кордоном, зокрема очолювала українську делегацію на 8-му Саміті Голів Парламентів G20[12][13].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (29 травня 2014; «Форт 9», № 100008, калібр 9 мм)[14].
  • Орден княгині Ольги III ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[15]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Батько — Костянтин Кондратюк, професор, доктор історичних наук Львівського національного університету імені Івана Франка.[16] Чоловік — Олександр Богуцький, директор каналу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової компанії EastOne. Виховують доньку Юстину.[17][18]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=7033
  4. ↑ Елена Кондратюк - ФОКУС. ФОКУС. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  5. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 3 січня 2021.
  6. ↑ Радиогруппа ТАВР MEDIA. www.tavrmedia.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  7. ↑ Як автори законопроектів про квоти на пісні українською мовою шукали і знайшли компроміс. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  8. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 25 червня 2019.
  9. ↑ Заступником Голови Верховної Ради України обрано Олену Кондратюк. 29 серпня 2019 р. Архів оригіналу за 25 січня 2022.
  10. ↑ Разумков назвав виконувача обов'язків голови Ради. 16 листопада 2020 р. Архів оригіналу за 16 листопада 2020.
  11. ↑ Разумков одужав від коронавірусу. 30 листопада 2020 р. Архів оригіналу за 30 листопада 2020.
  12. ↑ Заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк візьме участь у 8-му Саміті Голів Парламентів G20
  13. ↑ Нам потрібні не просто посередники, а союзники — виступ України на Саміті G20
  14. ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Роман Романюк, Марія Жартовська, Українська правда, 13 січня 2017 р.
  15. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  16. ↑ кондратюк кость лну - Пошук Google. www.google.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  17. ↑ Кондратюк Елена Константиновна [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Лівий берег
  18. ↑ Кондратюк Елена [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ЛІГА.net

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кондратюк Олена Костянтинівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кондратюк_Олена_Костянтинівна&oldid=41755743