Гуго Коллонтай

Гуго Коллонтай Hugo Kołłątaj
пол. Hugo Kołłątaj
Юзеф Пешка. Гуго Коллонтай. 1812.
Народився	1 квітня 1750(1750-04-01) Великі Дедеркали, тепер Шумський район, Тернопільська область, Україна
Помер	28 лютого 1812(1812-02-28) (61 рік) Варшава
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	політик, письменник, філософ, історик, викладач університету, католицький священник, географ, антрополог
Відомий завдяки	польський політик, освітній діяч
Alma mater	Ягеллонський університет
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Знання мов	польська
Заклад	Ягеллонський університет
Членство	Варшавське товариство друзів науки
Титул	коронний підканцлер
Посада	Grand Referendary of Lithuania (cleric)d і підканцлер коронний
Партія	Польські якобінціd
Конфесія	католицька церква
Рід	Q24922284?
Батько	Antoni Andrzej Kołłątajd
Мати	Marianna Mierzyńskad
Автограф
Нагороди	Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Портрет Гуго Коллонтая

Гуго Коллонтай гербу Котвиця (укр. Якір) (пол. Hugo Kołłątaj; 1 квітня 1750, Дедеркали — 28 лютого 1812, Варшава) — польський релігійний діяч, політик, просвітник. Коронний підканцлер з 1791, Великий литовський референдар з 1786.

Біографія

З походження шляхтич.

Початкову освіту здобував у Пінчеві, згодом навчався в Краківській Академії, доктор філософії (1768). В 1770—1774 роках продовжив освіту у Відні й Римі, здобув ступені доктора права і теології, висвячений на ксьондза.

Повернувшись до Речі Посполитої, обійняв посаду краківського каноніка. Був душпастирем у Піньчуві та Кжижановіцах-Дольних (де написав проект Конституції 3 травня). Брав участь в роботі Товариства з шкільних підручників і Комісії Національної Освіти, став автором плану розбудови національного шкільництва. В 1777—1780 роках реформував Краківську Академію, запровадивши викладання природничих наук і польської літератури та забезпечивши можливість здобуття освіти студентам, містянам за походженням. Реформа торкнулася також господарських справ Академії. Таким чином, Коллонтай подбав про поживний ґрунт для зростання нових прогресивних ідей. У 1782 — 1786 роках виконував функції ректора.

В часи Чотирирічного Сейму був одним з найактивніших діячів Патріотичної партії (пол. Stronnictwo Patriotyczne). В політичній роботі До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма виклав план реформування держави, втілений у Конституції 3 травня.

Перебравшись у 1778 році до Варшави, згуртував довкола себе товариство видатних публіцистів, так звану коллонтаївську кузню, в якій, зокрема, брали участь Францішек Ксаверій Дмоховський і Францішек Салезій Єзерський. Один з авторів Конституції 3 травня. Після ухвалення Конституції обійняв посаду коронного підканцлера (1791). Один із засновників Організації Приятелів Урядової Конституції. У 1786 році нагороджений Орденом Св. Станіслава. У 1791 році став кавалером Ордену Білого Орла.

В часі польсько-російської війни, на зборах 23 липня 1792 підтримав рішення короля Станіслава Августа Понятовського щодо приєднання до Торговицької конфедерації, а після встановлення нового уряду, від 1792 року, знаходився у Дрездені.

Був організатором і учасником повстання під проводом Т. Костюшка, входив до складу Верховної Національної Ради, опікувався фінансами. Відзначався радикалізмом своїх суспільних і політичних поглядів. Напередодні поразки повстання під проводом Т. Костюшка 4 листопада 1794 Гуго Коллонтай таємно покидає Варшаву і подається на еміграцію.

6 грудня 1794 заарештований австрійською владою в Радимні, дорогою до Венеції. Запроторений до в'язниці у Перемишлі, де перебував до 1802 року.

З 1802 року Гуго Коллонтай замешкав у селі Тетильківці на Волині, де спільно з Тадеушем Чацьким прислужився до створення Кременецького ліцею. Став значно консервативнішим у своїх політичних й суспільних поглядах.

В 1807 заарештований російською владою і засланий до Москви. Причиною стали симпатії Гуго Коллонтая до політики французького імператора Наполеона, зокрема листи.

Як публіцист цікавився передусім наукою, освітою і педагогікою. Його тексти лягли в основу Конституції 3 травня, зачіпали питання суспільности і влади. Стверджував:

• спадкову монархію
• скасування liberum veto
• загальне оподаткування
• зменшення впливів магнатерії
• розширення прав містян
• селянську вольницю (заміну панщини на чинш)

Останні роки життя провів у Варшавському герцогстві. Помер самотнім і збіднілим після важкої хвороби. Похований у Варшаві на цвинтарі «Повонзках», але урна з серцем перевезена до костьолу у Вишневій (в тій місцевості знаходився двір його брата Рафала Коллонтая).

Праці

Власноручний підпис Гуго Коллонтая

Автор багатьох публіцистичних творів, зокрема:

• Listy Anonima (1788-89)
• Prawo polityczne narodu polskiego (1790)
• O ustanowieniu i upadku Konstytucji 3 Maja
• Uwagi nad tą częścią ziemi polskiej, która od Traktatu Tylżyckiego zwać poczęto Księstwem Warszawskim (1808)
• Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III
• Porządek filozoficzno-moralny (1810)
• Naukowe podstawy polityki.
• Miasta i mieszczanie (електронна версія у PBI)
• Rozbiór krytyczny zasad historii o początkach rodu ludzkiego, czyli racjonalistycznie pojęty wstęp do historii (1810) (TOM I електронна версія у PBI)

Вшанування

Вулиця у Львові (тепер вулиця Менцинського), вулиця в Тернополі, меморіальна дошка в селі Великі Дедеркали, меморіальний зал Кременецького обласного гуманітарного педагогічного інституту.

Джерела та література

• Ададуров В. «Наполеоніда» на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку XIX століття. — Львів, 2007.
• Гуцал П. Коллонтай Гуго [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 454. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Кралюк П. «Білі плями» в історії української філософії. — Луцьк, 2007. — ISBN 966-8770-95-1.
• Роллє М. Афіни Волинські: Нарис з історії освіти у Польщі. — К., 2007.
• Татаркевич Владислав. Історія філософії. — Львів, 1999. — Т. 3. — ISBN 966-561-141-0.
• Janik Michał. Hugo Kołłątaj. — Lwów, 1913.
• Listy Hugona Kołłątaja pisane z emigracyi w r. 1792,1793 i 1794 [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.]: dwa tomy w jednym zebrał Lucyan Siemieński. — Poznań, 1872.
• Pasztor Maria. Hugo Kołłątaj na Sejmie Wielkim w latach 1791—1792. — Warszawa, 1991.
• Tokarz W. Ostatnie liata Hugona Kołłątaja (1794—1812). — Kraków, 1905. — T. 1, T.2.