Дмитрівка (Золотоніський район)
| село Дмитрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Тер. громада | Новодмитрівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040150050038919 
|
| Облікова картка | Дмитрівка |
| Основні дані | |
| Населення | 1391 |
| Площа | 5,44 км² |
| Поштовий індекс | 19751 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°40′21″ пн. ш. 31°51′10″ сх. д. / 49.67250° пн. ш. 31.85278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
85 м |
| Водойми | р. Супій |
| Відстань до обласного центру |
29,8 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру |
16 км |
| Найближча залізнична станція | Золотоноша I |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Нова Дмитрівка |
| Карта | |
  Дмитрівка | |
 Дмитрівка | |
| Мапа | |
| |
Дми́трівка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Новодмитрівської сільської громади. Населення — 1391 чоловік.
Село розташоване на річці Супій за 16 км на захід від районного центру — міста Золотоноша та за 4 км від залізничного полустанку Супій.
На території села виявлено поселення доби неоліту, 4 поселення доби бронзи та одне періоду Київської Русі.
За переказами старожилів, село існувало ще за кріпаччини. Його засновником був кріпак Дмитренко Дмитро, який втік від поміщика і став жити в лісі, на березі річки Супій, на «старому селі», що нині за 3 км на південний захід від центру села. Він займався рибальсьтвом та мисливством. Згодом до Дмитра Дмитренка почали прибувати інші кріпаки-втікачі і оселялися на "старому селі". Після ліквідації Запорозької Січі Катериною ІІ в село прибуло чимало козаків, які становили половину всього населення.
У 1734 році у селі була Димитріївська церква.[2]
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття в Дмитрівці з'явилися поміщики — Кононович і Платковський, які, маючи родючу землю, віддавали її в оренду бідному населенню. У центрі села була церква, «монополька» та крамниця єврея.
Село є на мапі 1816 року як Дмитріївське.[3]
У 70-х роках XIX століття відкрито початкову школу, а в 1912 році — 6-й клас, до якого вступило 5 учнів.
За даними на 1859 рік у власницькому і козацькому селі Золотоніського повіту Полтавської губернії, мешкало 1059 осіб (460 чоловічої статі та 599 — жіночої), налічувалось 156 дворових господарств, існувала православна церква[4].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Піщанської волості мешкало 1466 осіб, налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, водяний і 2 вітряних млини, базари по вівторках, 4 маслобійних заводи[5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2220 осіб (1089 чоловічої статі та 1131 — жіночої), з яких 2210 — православної віри[6].
У 1930 році, під час примусової колективізації, було створено колгосп «Більшовик», який охопив майже всіх мешканців села. Головою цього колгоспу до 1941 року був Ярмола Петро Трохимович. У колгоспі було 90 корів, 256 коней, 10 пар волів, 2 автомашини.
Під час окупації села нацистами розстріляно із Дмитрівки 42 особи, у тому числі голову колгоспу П. Т. Ярмолу, депутата Верховної Ради УРСР О. К. Сливу, дружину і дітей голови колгоспу Г. П. Кісільова. 369 дмитрівців брали участь у Другій світовій війні, з них 194 нагороджені бойовими орденами і медалями (зокрема орденами Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни І і ІІ ступенів), 263 людини загинули. На вшанування їх пам'яті в селі споруджено обеліск Слави та пам'ятник Невідомому солдатові.
На початок 1970-х років колгосп «Більшовик» мав в користуванні 3,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,2 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво. Працювали електростанція, млин, лісопильня. На той час в селі діяли середня школа, будинок культури на 750 місць, бібліотека з фондом 12,6 тисяч книг, дитячі ясла, садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса.
У селі народилися:
- Бонь Наталія Євгенівна — українська письменниця;
- Світличний Григорій Лаврентійович — Герой Радянського Союзу;
- Людмила Павленко — член паралімпійської збірної України, майстер міжнародного класу з біатлону і лижних гонок, чотирикратна чемпіонка світу. Паралімпійська чемпіонка у Сочі 2014. У її колекції 1 золота, 4 срібних і 15 бронзових нагород Паралімпійських ігор у Турині 2006, Ванкувері 2010 та Сочі 2024 з біатлону та лижних перегонів.
- Левчик Валентина Миколаївна — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 6-10-го скликань.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 463 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 977)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-172. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Дмитрівка на who-is-who.com.ua [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
| Повітовий центр |  | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | Богушкова Слобідка • Велика Бурімка • Великі Канівці • Бубнів • Вереміївка • Гельмязів • Домантове • Драбів • Жовнин • Іркліїв • Кропивна • Ліпляве • Піщане | |
| Волості | ||
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Антипівка • Безпальче • Богдани • Богодухівка • Бубнівська Слобідка • Бузьки • Васютинці • Гусине • Деньги • Дмитрівка • Жорнокльови • Келеберда • Кліщинці • Коробівка • Красенівка • Крупське • Крутьки • Лихоліти • Лялинці • Мала Бурімка • Малі Канівці • Матвіївка • Мельники • Митьки • Мойсенці • Панське • Пищики • Підставки • Ревбинці • Скородистик • Хрестителеве • Чехівка | |
