Коробівка
| село Коробівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Черкаська область | ||
| Район | Золотоніський район | ||
| Тер. громада | Золотоніська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA71040090070088309 
| ||
| Облікова картка | Село на сайті ВРУ | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | середина 17 століття | ||
| Перша згадка | 1681 рік | ||
| Населення | 1155 (2001) | ||
| Поштовий індекс | 19772 | ||
| Телефонний код | +380 4737 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°36′42″ пн. ш. 31°57′0″ сх. д. / 49.61167° пн. ш. 31.95000° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
84 м | ||
| Водойми | Дніпро, Кременчуцьке водосховище | ||
| Відстань до обласного центру |
20,6 (фізична) км[1] | ||
| Відстань до районного центру |
10 км | ||
| Найближча залізнична станція | Золотоноша | ||
| Відстань до залізничної станції |
13 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | м. Золотоноша | ||
| Карта | |||
  Коробівка | |||
 Коробівка | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Коробі́вка — село в Україні,у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Золотоніської міської громади. Населення — 1155 осіб (2001).
Село розташоване у Дніпровій заплаві за 10 км на південний захід від районного центру — міста Золотоноша та за 13 км від залізничної станції Золотоноша I.
На околиці Коробівки в урочищі Прусська виявлено поселення епохи неоліту (III—V тисячоліття до н. е., Дніпро-донецька культура), поселення та сліди чотирьох поселень доби бронзи (I—III тисячоліття до н. е.). У Бурдоносівці знайдено сліди двох неолітичних стоянок (III—V тисяч років до н. е., Дніпро-донецька культура), а також скупчення кераміки сарматського типу (II—IV століття до н. е.).
Довго побутувала теорія що село назване за прізвищем першого поселенця — Короба. Але за останніми даним мешканці найстарішого села Липівське приходили сюди й заготовляли в лугах липову кору, плели короби й носили в Черкаси до замку на продаж.[2] Саме такий короб і зображений на гербі села (герб є промовистим).
Коробівка виникла в середині XVII століття. В історичних документах згадується у 1681 році як козацьке село Домантівської сотні.
У 1721 році посполитих було віддано колишньому сердюцькому полковникові Андрію Ковбасі. У 1750 році в Коробівському дівочому монастирі[3] (існував на початку — в середині XVIII століття неподалік від Святого Озера за 3 км від Коробівки) переховувалися гайдамацький ватажок Іван Вовк та його товариші.
У Коробівці була Миколаївска церква[3][4][5].
Село є на мапі 1812 року[6].
У 1817 році відкрито початкову церковнопарафіяльну школу. 1833 року селяни побили дідича Платківського, 1856 року вчинили самовільний поруб панського лісу. У 1858 році селянські землі захоплено поміщиком Х. Деркачем.
Село відоме своїми революційними традиціями. До 1905 року в Коробівці були неорганізовані селянські заворушення, а 18 жовтня 1905 року жителі села підтримали Золотоніське збройне повстання.
У 1927 році, під час примусової колективізації, у селі створюються колгоспи: «Незаможник», «Червоний хлібороб», «Воля», які 31 грудня 1929 році об'єдналися в одне господарство — імені Сталіна. У передвоєнні роки колгосп досяг значних успіхів у розвитку сільськогосподарського виробництва, за що його у 1940 році було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ CPCP.
268 жителів села брали участь у радянсько-німецькій війні, 195 з них загинули, 84 удостоєні урядових нагород. У 1943 році після відвоювання села колгосп було відновлено.
У 1962 році на базі колгоспу імені Сталіна створено спеціалізований колгосп «Червона зірка», який у 1976 році реорганізовано в Коробівський держплемптахозавод.
Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 128 людей. Працювали середня школа, клуб, бібліотека з фондом 8,4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, стаціонарна кіноустановка, їдальня, 4 крамниці, комбінат побутового обслуговування, готель, стадіон.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 1 087 | 94,11 % |
| Російська | 67 | 5,80 % |
| Інше | 1 | 0,09 % |
| Разом | 1 155 | 100,00 % |
У селі збудовано Будинок культури зі спортивним залом, торговий центр, школу, 4 12-квартирних будинки, 2 — 8-квартирних, 1 — 16-квартирний.
- Кединогірський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
- Коробівський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
Багато жителів села удостоєні державних нагород та відзнак, зокрема: Володимир Юхимович Колос, Надія Кирилівна Гай, Антон Андрійович Нор, Марія Василівна Гвоздь.
- Крупка Назар Олександрович (1980-2016) — правозахисник, учасник АТО.
-
Михайлівська церква -
Школа -
Будівля колишньої контори
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Коробівський старостинський округ має офіційний герб. Як і сім сіл старостату
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 590 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 472 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |